Безпредметність

Микола Жарких

Про деяких письменників можна говорити, що їх твори складають собою окремий світ (наприклад, Джоан Ролінг зі своїм «Гаррі Поттером»). Думаю, твори К. Поліщука також можна розглядати як вікна в окремий створений ним світ, який ми можемо бачити не повністю і не цілком виразно.

Відношення того художнього світу до реальності, серед якої той світ творився і яка (здогадно) в ньому відбилася – дуже своєрідне.

Державність. Ніде у творах К. П. ми не побачимо ніякого натяку на існування держав, на те, що персонажі творів живуть у якихось там державах, і те, що з ними відбувається – є проявом загальних подій.

Немає Російської імперії. Немає царя чи там імператора. Немає Німеччини. Немає Польщі, котра виникла на очах К. П. Немає української держави, як би вона не називалась. Немає Радянської держави, як би вона не називалась.

Ну не хоче К. П. нічого знати про якусь там державу – і крапка.

Революція. Це слово зустрічається у творах К. П. досить часто, але що він називав цим словом – невідомо.

Ми собі думаємо, що революція – це перш за все зміна державного ладу, але це ми собі так думаємо, а що думав К. П.?

В його творах немає таких понять як «монархія», «царизм», «царський лад», «царський уряд», «столиця». Тому він просто не мав словникового запасу, щоби пояснити поняття «революція» так, як ми нині його розуміємо.

Так само нема в його творах таких слів, як «більшовик», «комуніст», «нарком», «совіт» (як би він не звався), «комісар», «ревком» – слів, які необхідні нині для нас для опису революційних і після-революційних подій.

Народи. Ніде у творах К. П. ми не побачимо ніякого натяку на існування народів. Немає українців як народу. Немає росіян, як би вони там не називались.

Немає поляків – від слова зовсім. Кілька оповідань К. П. присвячено війні 1920 року, але там діють тільки «наші» (невідомо, хто саме) і ніяких вам поляків, польської армії. Дія частини оповідань К. П. відбувається у Львові чи в Галичині, але в них так само ніде нема поляків.

Війни. У творах К. П. часто лунають постріли, навіть вибухи, гинуть люди і руйнуються оселі – але ніде немає назв на кшталт «Перша світова війна» (чи – за офіційною термінологією Російської імперії – «Друга вітчизняна війна»).

Зустрічаються подекуди згадки про німців, які завдають шкоди українцям, але ніде нема згадок про загальну німецьку окупацію України в 1918 році. Німці увійшли до Києва і зустріли там К. Поліщука, але цей останній їх не помітив.

Часто згадується боротьба українців між собою, але ніде ця боротьба не узагальнюється в одній назви, скажімо, «громадянська війна» (зараз воліють говорити про національно-визвольну боротьбу України, але у К. П. її нема, а є саме громадянська війна. Я ще говоритиму про це далі).

Нерідко К. П. згадує про воєнні дії якихось «червоних» (не знати, хто вони такі), але це ніколи не узагальнюється в нього у поняття «російсько- (чи радянсько-) українська війна».

Повторюся – немає польсько-радянської війни та / або польсько-української війни, хоча поляки захопили частину України і ходили на Київ (у якому вони зустріли К. Поліщука, але цей останній їх не помітив).

Політичні сили. Із творів К. П. не можна вивести ніякого загального уявлення – хто з ким воював на землях України. Зустрічаються якісь «білі», але хто вони такі? Один раз згадані «осетини та черкеси», іншим разом – «осетинські трупи», далі «погляди осетинів» й «свіжа сотня інгушів» – і тільки. Повторюся – серед «білих» немає ані «москалів», ані «великоросів», ніже «росіян».

Також зустрічаються якісь «червоні», про яких К. П. не подав жодних подробиць – «хто такі червоні і чого вони хочуть». «Червоні» – і крапка. Звідки вони узялися, з кого складаються – нічого невідомо.

Як же так сталось, що в художньому світі К. Поліщука немає елементарних понять для опису тієї дійсності, серед якої він творив і яку намагався відобразити у своїх творах?

Невже він зовсім нічого не знав про названі вище предмети, ніколи не чув слова «цар» і не мав поняття, що воно означає, – словом, був повним невігласом? Така ідея здається мені занадто радикальною, тим більше що у К. П. є згадки про значно складніші й абстрактніші речі, наприклад про А. Ейнштейна і його теорію відносності («Медобор»).

Залишається припустити, що оце невігластво було удаваним і К. П. свідомо позбавляв свої твори предметності, свідомо прагнув до безпредметності в них. І це сильно вплинуло на їх літературну вартість, як ще побачимо далі.