1627 – 1637 рр.
Микола Жарких
(1) 1627 р., лютий. Ченці з Терехтемирова у Москві
Большею частью западные монастыри присылали в Москву за милостынею. С этою целью приходили старцы: в январе 1626 г. – из Спасского Бежецкого монастыря; в мае того же года – из Почаевского монастыря; в январе 1627 г. – из Чигиринского монастыря, а в феврале – из монастырей Трехтемировского и Каневского; в марте 1628 г. – из монастырей виленского Свято-Духовского и галичского Скитского. [Макарий История русской церкви. – Спб.: 1881 г., т. 11]
Макарій не подав посилання на першоджерело, але його, думаю, можна розшукати.
(1) 1627 р. Книга большому чертежу
В 1627 р. у Москві була складена книга, яка містить докладні описи двох карт Російської держави (самі карти не збереглися). Ця книга друкувалась багато разів, вперше – Миколою Новіковим у Петербурзі в 1773 р. під назвою «Древняя российская гидрография, содержащая описание Московского государства рек, протоков, озер, кладязей и какие по них городы и урочища, и на каком они расстоянии». Ось як виглядає в них опис Подніпров’я:
А ниже Киева 6 миль, на правом же берегу, на Днепре город Триполья.
А ниже Триполья на Днепре город Витачев Корецково. А ниже Витачева 4 версты город Стайки.
А ниже Стайки на Днепре город Иржищево, а под ним пала с полудни в Днепр речка Легинь.
А ниже Ржищева 3 мили город Ходоров.
А ниже Ходорова город Терехтемирев казацкой.
А ниже Терехтемирева с версту, с Московской стороны, пала в Днепр река Трубеж, ниже Киева 60 верст; а река Трубеж пала в Днепр с полуночи на полдень. А против реки Трубежа, на правом берегу, на Днепре гора Зарубина; а на реке на Трубеже город Переяславль; от Днепра до Переяславля 5 верст, а от Киева до Переяславля 60 верст.
А ниже Терехтемирева, с Литовской стороны, на Днепре город Канев; от Терехтемирева до Канева 20 верст; а под ними с полудни пала в Днепр речка Каневка. [Книга большому чертежу. – М.: 1950 г., с. 107]
Слово «город» у даному уривку означає просто «населений пункт». Також видно, що тут поруч з даними московських джерел (віддалі у верстах) використано дані якихось українських джерела (віддалі у милях).
(2) 1631 р., 3 (13) травня.
Тариф подимного з Київського воєводства
Ухвалу про сплату подимного податку виніс Варшавський сейм 1628 р. Цей досить докладний документ [Архив юго-западной России. – К.: 1886 г., ч. 7, т. 1, с. 356 – 411] містить перелік землевласників та їх маєтків, статей оподаткування і сплачених сум, але він відомий лише з копії (обляти) в луцькій гродській книзі. В цьому документі згадка про Терехтемирів відсутня, але що це означає – ще треба з’ясувати. При перегляді документу видно, що в ньому не записано податку з Канівського староства (з більшості інших староств він зазначений).
Ступінь повноти цього документу належало б з’ясувати, щоб можна було робити висновки з відсутності запису.
(1) 1631 р. Запис ігумена Філофея
В 1631 році архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила заходився організувати училище при лаврі. Для цього треба було виділити землі, і от він спонукав ігумена Троїцького больничного монастиря Філофея до обміну земельних ділянок всередині верхньої території лаври. Запис Філофея про це починається так:
Я, Филофей, игумен со всею во Христе братиею, старцами монастыря святой Троицы больницкого, явно чиним и вызнаем тем листом, добровольным записом нашим, кому бы о том належало ведати теперь и напотом будучого веку людем, иж мы все згодне и единостайне, с порадою старших и преложоных наших, велебных в бозе их милостей господинов отцов, Исаакия Борисковича Луцкого, Авраамия Пинского, Паисия Гиполитовича Хелмского – епископов, Серапиона Бельского Пустынного Никольского, Филофея Кузревича [Кизаревича] Михайловского, Варнавы Мажигорского, Софрония Жеребила Лабунского Кирильского, Тарасия Земки Богоявленского Братского Киевского, Илариона Воцкевича Творовского Каневского, Антония Терехтемировского – игуменов, и иных особ духовных… [далі йде виклад угоди про обмін ділянок землі. – Описание Киево-Печерской лавры / [Евгений (Болховитинов)], К., 1826 г., приложение, № 7, с. 28.]
Для нас документ цінний тим, що називає ім’я ще одного настоятеля Терехтемирівського монастиря – на цей раз в сані ігумена.
Доповнено 4 лютого 2018 р.
(1) 1631..1633 рр. Люстрація Канівського староства
Цю люстрацію нещодавно опублікував в українському перекладі Ю. Мицик. Через втрату початку документ датовано за побічними ознаками. Там читаємо:
Села Колесища, Романки, Букрин слобода
Ці села по смерті князя Януша Острозького, краківського каштеляна, ченці забрали до Трахтемирова. Доручаємо це пану старості, щоб ці села негайно повернув. Люстрація 1622 р. згадує стацію, котру піддані складають восени на підстаросту, залишаючи підстарості на провіант, котрому вже юргельт 300 зл. призначив. Однак цю стацію в прибуток Речі Посполитої віддаємо, що складе на рік 60 зл. [Мицик Ю. А. Канівське та Черкаське староства в описі малознаної люстрації 1631-1633 років. – Краєзнавство, 2009 р., № 3-4, с. 46].
(1) 1637 р. Пояснення до Іпатіївського літопису
Слід знати, що запис про Климента Смолятича в основному тексті Іпатіївського літопису читається так: «В то же лѣто постави Изяславъ митрополитомъ Клима Смолятича выведъ изъ Зароуба, бѣ бо черноризечь скимникъ и бысть книжникъ и философь такъ якоже в Роускои земли не бяшеть» [Іпатіївський список під 1147 р. – Полное собрание русских летописей, Спб., т. 2, изд. 2-е, 1908 г., стб. 340]
Єрмолаївський список цього літопису містить важливе для нашої теми доповнення: «Смолятичя вивед изъ Заруба где теперъ монастырь Терехтемѣрскій бѣ бо черноризец и схимник» [Полное собрание русских летописей, Спб., т. 2, изд. 2-е, 1908 г., с. 37; різночитання Єрмолаївського списку містяться саме у виданні 1908 р.]
Єрмолаївський список було переписано в Києві для воєводи (губернатора) кн. Д. М. Голіцина (не раніше 1710 р., яким датовано водяний знак, і не пізніше 1718 р., коли Голіцин повернувся до Петербурга). На думку Б.М.Клосса, цей список переписано зі списку, укладеного під наглядом Петра Могили бл. 1637 року на основі Хлебниківського списку, і доповнення відбивають погляди самого П.Могили [Клосс Б.М. Предисловие к переизданию 1998 г. – Полное собрание русских летописей, М., т. 2, изд. 5-е, 1998 г.]