Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Географія. Давня історія

Микола Жарких

Терехтемирів розташований на півострові розміром приблизно 10×10 км, який з трьох боків оточений Дніпром (нині – Канівським водосховищем). Дніпро має тут генеральний напрямок течії з північного заходу на південний схід; але натикаючись на масив відносно твердих пісковиків, з яких складено півострів, він огинає виступ, міняючи напрямок течії практично під прямим кутом на північний схід, потім на південний схід і нарешті на південь, і тільки в районі Канева знову виходить на генеральний напрямок на південний схід.

Панорама Канівського водосховища і…

Панорама Канівського водосховища і Переяслава від Монастирка.
Фото Д.Вортмана, 3 червня 2011 р.

Віддаль від Києва – бл. 75 км в напрямку на південний схід, від Черкас – ті самі 75 км, але на північний захід. Найближчими сусідами Терехтемирова є міста Переяслав (16 км на північний схід), Канів (26 км на південь) та Ржищів (18 км на захід). На території півострова знаходяться 7 сіл, з них Терехтемирів, Монастирок, Зарубинці та Григорівка лежать на самому березі, а Луковиця, Великий Букрин і Малий Букрин – на плато.

Слід знати, що нижче Терехтемирова є невелика долина, що зветься Жердева [Похилевич Л. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 592]. Колись тут було окреме село.

Цей півострів не має спеціальної назви; при описі наступу радянських військ в 1943 році вживається назва Букринський плацдарм.

Пісковики, з яких складено півострів, надаються до обробки і місцеві жителі виготовляли з нього млинові жорна. Цей промисел відомий у 17 – 19 ст. Довкола півострова утворилися обмілини – так званий Зарубський брід, добре відомий в часи Київської Русі. Пізніше (в 17 – 18 ст.) в цьому зручному місці був і перевіз через Дніпро, що звався Терехтемирівським.

Оскільки Терехтемирів нам цікавий не тільки сам по собі, але монастирем, який знаходився у сусідньому селі Монастирок, то ми будемо відстежувати історію сусідніх сіл – тією мірою, якою вони пов’язані з основною нашою темою.

Територія півострова досить рясно насичена археологічними пам’ятками. Так, між селами Терехтемирів та Монастирок на краю плато знаходиться велике городище скіфського часу, яке зветься Терехтемирівським. Детальну інформацію про пам’ятки подає довідник [Петрашенко В.О., Козюба В.К. Узбережжя Канівського водосховища: каталог археологічних пам’яток. – К.: 1999 р.]

Історичні часи для півострова почалися в 1096 році, коли в літописі згадано про переправу половців через Дніпро біля Заруба. Городище цього давньоруського міста знаходиться на східному боці півострова, біля села Зарубинці. На північному боці півострова, біля с. Монастирок, знаходився Зарубський монастир давньоруського часу. Про його значення в Давній Русі говорять такі факти: 1, з цього монастиря був покликаний на митрополичий стіл Климент Смолятич (1147 р.); 2, в цьому монастирі чернець Георгій написав «Від грішного Георгія чорноризця Зарубської печери поучення духовному чаду» (12 ст.); 3, в монастирі було два мурованих храми (з усіх давньоруських монастирів тільки Києво-Печерський міг виказатись двома мурованими церквами; інші мали по одній церкві або не мали мурованих споруд взагалі).

Монгольська навала зруйнувала систему суспільних зв’язків південної Русі – ту систему, яка забезпечувала створення і збереження писемних праць (які ми звемо «історичними джерелами»). Тому від 13 і 14 ст. ми не маємо писемних звісток про «наш» півострів. Іоан де Плано Карпіні в 1246 році проїжджав із Києва у Канів попри цю територію, але не згадав тут нічого особливого.