9. «Хаотична» група (№ 177 – 180)

Микола Жарких

(177) Брынеск

Точно така назва нині невідома. Відповідно висунуто ряд гіпотез – як виправити цю назву, аби її витлумачити.

М. Тихомиров бачив тут на річці Нурець у сучасному Більському повіті Підляського воєводства Польщі. Чомусь він написав, що Брынеск стоїть перед Берестям, а не після, як в СРГ [ТМН2, с. 109].

Енциклопедії пишуть, що город Бранськ входив у склад Волинського князівства, але це неправда – в Іпатіївському літописі він не згаданий. Перша конкретна згадка про нього походить з 1440 року ( за книгою: Robert Krzysztofik Lokacje miejskie na obszarze Polski. Dokumentacja geograficzno-historyczna. – Katowice: 2007, s. 21 – 22).

Не думаю, щоб підляський Бранськ нам підходив – ми не бачимо в СРГ жодного города на Підляшші, хоча воно входило до складу Великого князівства Литовського і, здавалось би, не було ніяких проблем його записати. Менше з тим в СРГ немає ані Мельника, ані Дорогичина, ані Більська – маємо системну відсутність підляських городів.

Інші припущення скорочують назву Брынеск до Брынь / Бринь. Так, Е. Зайковський пропонував село Івано-Франківського району та області [ЭЗ, с. 277]. Е. З. пише, що є більше підстав думати про це село, аніж про Бранськ.

Які ж це підстави? – На території села є городище часів Київської Русі. І тільки. Але ж на території Бранська так само є городище, і так само – часів Київської Русі. Отакі – прости господи! – маємо «підстави». про це село належить до 1552 року.

Натомість Володимир Кучкін полюбив село у Сухиницькому районі Калузької області [ВК]. Там сказано: «Брынск стоял на р. Брынь, правом притоке Жиздры» – і тільки. От вам уся «аргументація». Те, що село Бринь стоїть на річці , а ця остання впадає в – можна дізнатись з енциклопедій. Перша конкретна згадка цього поселення (не території чи річки) належить до 16 ст., ніякого городища тут немає. Ані часів Київської Русі, ані інших часів.

Оливи до вогню піддає той факт, що на річці Бринь є два села із назвою Бринь – уже назване у Сухиницькому районі та – у Думиницькому районі, у 12 км на південний захід від попереднього, нижче за течією річки Бринь. Перша конкретна згадка про це друге село належить до 1646 року.

Вважаю всі ці припущення нездалими. Їх треба відкинути. Маємо тут або помилковий дубль Брянська (81), або цілком невідомий об’єкт. Клас вірогідності – Г.

(178) Колывань

– назва сучасного міста Таллінн, столиці Естонії. Вікіпедія твердить, що ця назва відома уже з книги короля Рожера, яку написав аль-Ідрісі у Сицилії в 1154 р., і далі від 1223 р. до початку 18 ст. була постійною назвою міста у великоруських джерелах (шведи, датчани й німці звали його Ревель, а з Петра 1-го і москалі прийняли цю назву). Встановити конкретне джерело назви неможливо. Клас вірогідності – А.

Але ж це дуже далеко! – Далеко від чого? Від Берестя (останнього перед тим твердо визначеного місця) – всього 820 км, а від Ковна (188) – взагалі якихось 510 км. Від Тмуторокані (75) до Вишгорода (73) – 760 км, і то ми не вважаємо, що це далеко.

В сучасній Росії є до 6 географічних назв . Розміщення їх дуже показове: Самарська область – 1, Новосибірська область – 2, Алтайський край – 3. Думаю, ці назви не мають стосунку до естонського Коливаня, а походять (адаптовані) з якихось місцевих мов.

Енциклопедії помилково подають, буцімто Коливань – це давня назва містечка у Рівненському районі та області. Ніякого джерела для цієї вигадки ніде не зазначено, але його не складно встановити: «Klewań, niegdyś podobno Koływań» [Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV, ]. І от Е. Зайковський полюбив цю давню безпідставну вигадку і пропонує вважати цей пункт за Клевань [ЭЗ, с. 278]. Повторення давньої вигадки не додає їй переконливості.

(179) Серенеск

Давній город, нині у Мещовському районі Калузької області. Вперше згаданий у «Літописці Переяславля Суздальського» під 6716 (1208 р.) – тоді город був спалений з наказу владимирського князя Всеволода, аби нашкодити чернігівським князям [ПСРЛ, 1995 г., т. 41, с. 127]. Дві наступні згадки походять із Лаврентіївського літопису за 6740 (1232) р. [ЛЛ-2, стб. 459], коли город спалили уже онуки того Всеволода.

Далі від середини 15 ст. Серенеск і волость Серенеск досить часто згадуються в договорах московських князів: [ДДГ, № 41, с. 122 (1445 р.), № 48, с. 147 (1447 р.), № 53, с. 161 (1449 р.), № 83, с. 330 (1494 р.), № 89, с. 360 (1504 р.), № 104, с. 442 (1572 р.)]. Із цих згадок не видно, чи був на цей час Серенськ городом, але існування його, заселеність і певне значення (в договорах із Литвою) безсумнівне. Клас вірогідності – А.

(180) Свинеск

Цьому пункту поталанило – він згаданий в СРГ аж двічі, в позиціях 180 та 324, що, прецінь, не додало ясності. Точно такої назви нині не видно. Гіпотези стосовно Свинеска зібрані на сторінці у , там і посилання на оригінальні дослідження:

1. Гіпотеза І. П. Сахарова: «Свинеск находился в Веневском уезде, где в 28 верстах от Венева находится село Аннино и городище – «круглая большая насыпь, следы бывшего жилья». Под городищем протекает речка Свинска, впадающая в Осетр».

Село , відоме від 1763 р., справді знаходиться у 27 км на схід від Веньова, на крайньому півдні сучасної Московської області. Із річками справа гірша. Аннино стоїть на безіменній річці, котра тече з південного заходу на північний схід і через 7 км впадає у річку біля деревні . Річка Кудесна від Елисеевки тече на північ і через 6 км впадає в у місті Серебряные Пруды. Так показує 1970..1990 рр.

Існування річки Свинска, таким чином, не підтверджується. Якщо така назва справді колись побутувала – вона, скоріше за все, походить від свиней, які там паслися.

2. Гіпотеза Д. І. Іловайського: Свинеск – це село у Шиловському районі Рязанської області. Воно лежить на лівому березі Оки у 87 км на схід від Рязані. Відносно зрозуміла назва Свинеск (котру народна етимологія може виводити від свині) не може перейти в цілком незрозумілу назву Свинчус. Ця остання, думаю, походить із часу перед розселенням сучасного російськомовного населення.

3. Гіпотеза А. М. Андріяшева: Свинеск – це село Володимирського району Волинської області, від 1964 р. відоме під більшовицько-московським іменем Привітне. (Сусіднє село із характерним іменем Конюхи якось уціліло!). Село згадане в Іпатіївському літописі під 6665 (1157) роком («снѧстасѧ Гюрги с Ярославом Галичьскым оу Свинусех в селѣ и оттуда поидоста к Володимирю и стаста в Хвалимичих» [ІпатЛ, стб. 486]).

Хвалимичі (Фалемичі) знаходяться у 32 км на північний захід від Свинюх і всього в 6 км від Володимира, так що географія цього походу цілком правильна. Але примітно, що Свинусі чітко названі селом (а це рідкісний випадок), а не городом. Форма Свинеск більше пасує городу, ніж селу. Слово свинусі, як і пізніше свинюхи, означає людей (слуг?), котрі розводять свиней, як сучасні свинарі. Перехід Свинусі → Свинеск → Свинюхи вважаю неймовірним.

4. Гіпотеза М. Н. Тихомирова: Свинеск – це село Свинское біля Оки на південь від Серпухова, де є станція Свинская Московсько-Курської залізниці [ТМН2, с. 121]. Станція Свинская від 1964 р. зветься платформа . Вона знаходиться у Заокському районі Тульської області. Поруч знаходиться деревня , яку начальство не встигло перейменувати. Ока протікає у 5 км на північ від деревні. Ця деревня відома від 1774 року.

Всі ці гіпотези нестійні. Всі вони виходять із неявного припущення, що назву Свинеск утворено від слова свиня, хоча це, скоріше за все – народна етимологія. Форма назви натякає, що вона могла утворитись від назві річки Свинь / Свень.

Річка Свинь кілька разів згадується в Іпатіївському літописі від 6660 (1152) до 6684 (1176) року як розташована поблизу Чернігова. У маленькій, але дуже змістовній замітці [Кужільний І. – Сіверянський літопис, 1995 р., № 3, с. 82 – 83] автор переконливо показав, що ця річка нині зветься : вона має виток біля села і впадає в Десну біля села Свинка (сучасна назва – ). Однак перехід Свинеск → Звеничів вважаю неможливим (як вище Изборск → Зборів).

Ще одна річка Свинь мала би впадати в ту саму Десну з того самого правого боку, тільки у 270 км на північний схід (вище за течією) від гирла Свині-Замглая. При гирлі цієї Свині-2 був заснований Свинський монастир, документально відомий з сер. 16 ст. В 17 ст. монастир почали звати більш благозвучно – Свенський, і навіть річку почали звати Свень (так пише ).

Монастир знаходиться у якихось 5 км нижче по Десні від Брянська, в селі . На (1991 – 2005 рр.) маленька річка, котра впадає в Десну в цьому селі, зветься Волонча, і так стоїть і на картах 20 ст. На сер. 19 ст. ця річка зветься Супоневка.

Таким чином, це місце нам теж не підходить: 1, існування гідроніма Свинь / Свень ще треба довести; 2, за наявними неперевіреними даними він – пізнього походження; 3, близькість річки до города Брянська виключає можливість існування тут іншого города (але не села).

Висновок: нема скільки-небудь вірогідних гіпотез. Клас вірогідності – Г. Свинеск № 324 вважаю подвоєнням Свинеска № 180 (бритва Оккама! досить нам однієї цілком неясної назви).

Ця маленька група із 4 записів показує дуже низьку якість: два безспірних об’єкта і два цілком невідомих. До «волинських городів» ця група приєднана «оплошно и не справясь с делом»: із двох ясних назв ані одна не стосується Волині.

Картосхема

«Хаотична» група має тільки два упевнено локалізованих об’єкти, і для неї вся розроблена методика картографування є зайвою. Подаю її розміщення на карті, аби можна було уявити собі амплітуду хаоса:

Діаметр групи – 870 км. Вона складається із одних тільки сторонніх об’єктів.