3. «Подільська» група (№ 41 – 51)

Микола Жарких

Ця група в СРГ має аж два заголовки (38 + 39): «а се болгарскыи и волоскыи гради». Об’єкти цієї групи ніколи не бували болгарськими, незалежно від того як розуміти таке визначення: як народ, чи землю, чи державу. Також ці об’єкти ніколи не бували «волоськими», що би не значило це слово. Мимоволі пригадується славний анекдот про маршала Брежнєва: «Та я й сам бачу, що це Маргарет Тетчер, але тут (показує на папірець) написано: Індіра Ганді!»

От і тут я сам бачу, що Бакота й Вінниця знаходяться на Поділлі, але тут, в СРГ, написано: болгарські та волоські!

Заголовки настільки не відповідають складу групи, що писар «рязанського» варіанту тексту СРГ додав тут ще один заголовок (40): «А се польскии». Що він мав означати – бог вість. Одні дослідники думають, що прикметник утворено від Польщі, інші – від поля, а ще інші – виправляють це слово на подольские. Останнє виправлення неприйнятне, бо такого слова немає в жодному списку СРГ, а виправляти прозору назву не випадає.

Звичайно, перелічені в групі об’єкти ніякою мірою не є степовими (всі об’єкти СРГ лежать у лісовій чи лісостеповій зонах), та й належність їх до Польщі на момент появи цього заголовку у списку 4 чв. 15 ст. була в минулому: від 1430-х років Поділля було поділене між Польщею та Литвою.

(41) Каменець

Всі дослідники одностайно вважають його Кам’янцем-Подільським, і так може бути.

Разом з тим є й : місто і два села у Білорусії, три села у Болгарії, три села у Словаччині, одна давня назва сучасного міста в Угорщині, 23 села / деревні в сучасній Росії (серед них є навіть два Кам’янця-Подільських – було у Сивинському районі Пермського краю, а й нині є у Хабаровському краї); далі є 16 сіл сіл такої назви і ще 71 мікротопонім (назви кутків сіл, котрі в давнину, можливо, були самостійними поселеннями). Всього 120 об’єктів, є з чого вибирати.

Україна на цьому тлі виглядає слабо, бо може похвалитись одним тільки Кам’янцем-Подільським (інші варіанти назв із коренем камінь я не розглядаю, тому не дивлюсь ані на Камінь-Каширський, ані на Петру-Нямц в Румунії).

Я не проти того, щоби вважати Каменець із СРГ сучасним Кам’янцем-Подільським, тільки наголошую, що це – чисто вольове рішення, ніяк не обгрунтоване. Безспірні згадки про Кам’янець-Подільський починаються з 4 чв. 14 ст., мабуть і укріплення в цей час почали будуватись. Від того часу Кам’янець-Подільський постійно згадується в різних джерелах. Клас вірогідності – Б.

(42) Иловечь

Існує думка, що це сучасний [Михайловський В. М. Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля. – К.: Темпора, 2021 р., с. 218], хоча назви не надто подібні.

по ГРАК-у із шаблоном

[word="[ЄІЮЯ]л(і|о)ве(ц|ч).*"]

дав до 300 відповідників, серед яких переважає ялівець (дерево), але є й дещо корисне: – два села у Словаччині, два села й мікротопонім у Польщі, і на сході сучасного Львова, села та у Вижницькому районі Чернівецької області.

Також не слід забувати про село у Стрийському районі Львівської області. Іловець – це «маленький Ілів» (так, як утворено пари Краків – Краковець, Люблін – Люблинець, Володимир – Володимирець і т. д.). Конкретних даних про існування висілку чи кутка Іловець при селі Ілів я не маю, але відкидати таку можливість не можна.

Перехід початкового І в початкове Яз вважаю фонетично неможливим. Треба припустити значне псування назви, що відкриває простір для подальших припущень, наприклад у Мукачівському районі Закарпатської області або у Черкаському районі й області (у 41 км на захід від Черкас, тобто на тому самому історичному Поділлі, що й інші об’єкти цієї групи).

Отже, прийняти Язловець можна тільки при значному зусиллі. Замок в Язлівці згадується в 1448, 1453 рр. і далі [Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств: 15 – сер. 17 ст. – К.: 2001 р., с. 302]. Клас вірогідності – В.

(43) Браслаль

Дослідники автоматично приймають, що це у Тульчинському районі Вінницької області. Перша безспірна згадка пов’язана з походом Вітовта на Поділля (1394 р.) [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 66], далі в 1419 р. там побував паломник Зосима [. Записки русских путешественников XI-XV вв. – М.: 1984 г., с. 120 – 121] і далі у різних джерелах, що висвітлюють війну за Поділля в 1431 – 1434 роках. Клас вірогідності – Б.

Але є ще й на півночі Білорусії.

(44) Соколечь

Маємо шість , з них 4 села в Україні і по одному – у Білорусії та Болгарії. А всього в одній тільки Україні поселень з назвами на Сокіл- / Сокол- маємо 62, із них не менше 13 лежать на історичному Поділлі. Є з чого обирати.

Если только жив я буду… –

колись повернусь до своєї роботи про Побожжя і там детально розгляну всі ці топоніми. Зараз подам тільки висновок: найбільш імовірно, що це село Гайсинського району Вінницької області, де було досліджено залишки замку 15 ст. [Кучера М. П. біля с.Сокільці на Південному Бузі. – Археологія, 1965 р., т. 19, с. 201 – 213]. Перша безспірна згадка пов’язана з походом Вітовта на Поділля (1394 р.) [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 66]. Далі він згаданий в СГС (1432 р.). Цей замок був зруйнований у 1434 р. і пізніше знову згадується аж у 1604 році. Клас вірогідності – Б.

(45) Звенигород

Часто припускають, що це сучасне місто Черкаської області. Але маємо ще , не менше з точним співпадінням назви, ще й село на додачу (на Дністрі у Чортківському районі Тернопільської області, на історичному Поділлі).

Також маємо не менше , до яких пропонують додати ще четвертий [Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р., розділ «Звенигород Сіверський» – с. 134 – 146].

Є з чого вибирати, тим більше що в самому СРГ значиться цілих два Звенигороди (45, 378). Умовно приймаю Звенигородку. Перша безспірна згадка пов’язана з походом Вітовта на Поділля (1394 р.) [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 65] і далі Звенигород епізодично згадується до сер. 16 ст. [СГС – 1432 р.; більше: Кулаковський П. у литовську добу. – Ukraina Lithuanica (К.), 2015 р., т. 3, с. 204 – 237.] Клас вірогідності – Б.

(46) Черкасы

Маємо точне співпадіння назви із сучасним України. Перша безспірна згадка пов’язана з походом Вітовта на Поділля (1394 р.) [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 65], далі в СГС (1432 р.) і в кримських ярликах від 1472 р. [D. K., № 4 і наступні]. Клас вірогідності – А.

(47) Черлен

Єдиний точний відповідник назви – у Калуському районі Івано-Франківської області. Він нам мабуть не підходить.

Із назв населених пунктів найкращим відповідником є колишнє село на Бозі у Вінницькому районі й області; у 4 км нижче за течією Бога знаходиться . Клас вірогідності – Б.

Інші можливості тлумачення назви виходять з того що черлений – це те саме, що червоний. Це відкриває нові можливості, тут підходить і давнє місто у Чортківському районі Тернопільської області (колись-то повітовий центр Поділля), село у Тернопільському районі і давнє місто (від якого названо Червенські городи; нині на території Польщі).

(48) Новыи городок

Новыи городок не можна локалізувати. Клас вірогідності – Г.

В СРГ маємо 8 городів / городків, атестованих як нові, і ще Нове село. В інших місцях писар СРГ відчував неоднозначність назви і намагався позбутися її, додаючи прикметник (Великий, Нижній і т. д.). Щодо цього нового городка він не мав додаткової інформації або просто переписав якийсь окремий документ із переліком подільських об’єктів. Автор цього останнього, не збираючись охоплювати всю Русь, не журився подвоєнням назв і думав, що він написав цілком ясно.

Спроби пояснення його зводяться до класичної задачі «зруйнувати не можна знищити» – фраза, зміст якої залежить від того, де поставити кому. Одні ставлять кому після Черлена і отримують «новий городок Вінницю», інші ставлять кому перед Вінницею і отримують «Черлен новий городок».

(49) Веничя

Майже точне співпадіння назви із сучасним України. Перша (непряма) згадка міститься в грамоті 1391 р. [Груша А. Фёдара Карыятавіча за 1391 г. – Беларускі гістарычны агляд, 2001 г., т. 8, сш. 1/2, с. 123 – 135], далі згадка в описі походу Вітовта на Поділля в 1394 р. [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 66]. В 1395 р. король Ягайло надав Поділля Спитку Мельштинському, але залишив собі Вінницю (Winnicza) [CEV, № 115, p. 39]. Чи мало поселення уже в цей ранній час укріплення – невідомо. Клас вірогідності – А.

(50) Скала

Це або у Чортківському районі Тернопільської області (колишній повітовий центр Поділля), або село у Вінницькому районі й області. Приймаю Скалу-Подільську, яка безспірно існувала в 15 ст. Замок в Скалі-Подільській згадується від кінця 14 ст. [Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств: 15 – сер. 17 ст. – К.: 2001 р., с. 252]. В 1395 р. король Ягайло надав Поділля, в тому числі й Скалу, Спитку Мельштинському [CEV, № 115, p. 38]. Клас вірогідності – А.

(51) Бакота

Маємо точне співпадіння назви із на Дністрі у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області. Вперше згадується у хроніці Романовичів під 6748 (1240) роком [ІпатЛ, стб. 789], далі – у «Повісті про Поділля» у зв’язку з проникненням Коріатовичів на Поділля [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 74 та інші літописи, які містять цю повість]. Якщо вірити внутрішній хронології цієї повісті, згадку слід датувати 1370-ми роками. В 1395 р. король Ягайло надав Поділля, в тому числі й Бакоту, Спитку Мельштинському [CEV, № 115, p. 38]. Далі Бакота досить часто згадується як повітовий центр Поділля. Безспірна згадка про замок (districtu et castro Baccotha) міститься в грамоті 1442 р. [Грушевський М. С. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України (1905 р.), ]. Клас вірогідності – А.

Картосхеми

Об’єктів у «Подільській» групі так само небагато, і область їх сильно витягнута із заходу на схід. Тому й оптимальний маршрут очевидний: 50 → 51 → 49 → 46 = 456 км. Він нанесений на наступній схемі блакитними стрілками.

Для прокладання основного реального маршруту (між об’єктами класу А) треба просто дивитись перелік: 46 → 49 → 50 → 51 = 496 км. Він нанесений на наступній схемі червоними стрілками. Ентропія-А = 109 %.

Повний реальний маршрут (класи А + Б + В): 41 → 42 → 43 → 44 → 45 → 46 → 47 → 49 → 50 → 51 = 1112 км, що дає нам ентропію-В = 244 %. Отакою є кількісна ціна стрибків переліку із заходу на схід і далі знову на захід. Ясно, що географічне упорядкування не мало для укладача переліку ніякого значення, бо Кам’янець (41) лежить практично на прямій дорозі зі Скали (50) до Бакоти (51).

Чорним контуром на картосхемі позначено багатокутник, який охоплює всі об’єкти групи. Діаметр його (42 – 46) дорівнює 486 км. Сторонніх об’єктів у цій групі немає.