Археографія

Микола Жарких

Списки СРГ містяться в наступних літописах:

Н1ЛМІ – Новгородський 1-й літопис молодшого ізводу [Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / А. Н. Насонов. – М.-Л., 1950 р., с. 475 – 477]. Літопис доведено до подій 1447 р. Його найдавніший Комісійний список переписаний на папері із водяними знаками 1440-х років, тобто у часі, дуже близькому до завершення самого літопису. Перед основним текстом літопису вміщено ряд довідкових статей, остання з них – СРГ. Розгляд водяних знаків та почерків показав, що ці додаткові статті переписані одночасно із основним текстом літопису.

НКЛ – Новгородський Карамзінський літопис [ПСРЛ, 2002 г., т. 42, с. 178 – 179]. Цей літопис складається із двох підбірок, перша з яких доведена до 1411 р., друга – до 1428 р. Єдиний список твору, який дійшов до нас, переписано наприкінці 15 ст. – на початку 16 ст. (датовано за водяними знаками на папері). СРГ поставлено на початку цього списку, перед 1-ю підбіркою, але з послідовності водяних знаків можна думати, що ці два аркуші переписано після літописних підбірок [с. 18 – спостереження О. Г. Боброва]. В середині 17 ст. цей список було включено в кодекс, початкова і кінцева частини якого переписані в сер. 17 ст. Слід зауважити, що наприкінці СРГ, в частині псковських і новгородських міст, зроблено деякі доповнення почерком 17 ст.

Н4Л – Новгородський 4-й літопис [ПСРЛ, 1929 р., т. 4, ч. 1, вып. 3, с. 623 – 624]. В різних списках він доведений до різних дат, від 1437 до 1516 років. СРГ міститься (у числі інших додаткових статей) тільки на початку Новоросійського списку, доведеного до 1437 р. За водяними знаками на папері та почерком цей список датується 4-ю чвертю 15 ст.

Л72ЯМІ – Літопис від 72-х язик молодшого ізводу (Уваровський літопис). Літопис надрукований в 28-у томі ПСРЛ (1962). Але цінні додатки до власне літописного тексту з цього рукопису були надруковані раніше, в 1910 р., як додатки до тексту Єрмолінського літопису [ПСРЛ, 1910 г., т. 23, с. 163 – 164]. Слід знати, що таке розміщення публікації збаламутило навіть самого Михайла Тихомирова, котрий називав список «Єрмолінським» [ТМН2, с. 90]. Цей Уваровський список, який містить СРГ, переписано у 2-й чверті 16 ст.

ВЛ – Воскресенський літопис [ПСРЛ, 1856 г., т. 7, с. 240 – 241]. Він доведений до 1541 р. і відомий у багатьох списках. Він починається великою серією довідкових статей, серед яких міститься й СРГ. Для видання 1856 р. використано 5 рукописів, із яких найдавніший (Акад. 12) датовано за почерком кінцем 16 ст.

Цим спискам СРГ поталанило – вони були опубліковані в рамках великого проекту з видання руських літописів.

Ще один список СРГ міститься у збірнику Новгородського Софійського собору 1602 р. Фрагменти з нього надрукував був І. Срезневський [Срезневский И. И. Сведения и заметки о малоизвестных и неизвестных памятниках. – СПб.: 1867 г., вып. 4, ]. Найважливіше його доповнення – перелік тверських городів, доданий наприкінці. М. Тихомиров висловив припущення, що цей варіант СРГ був складений близько 1536 р. [ТМН2, с. 90 – 91]. Ця дата міститься в іншій статті збірника і не має стосунку до копії СРГ. Цей збірник потребує окремого вивчення і повної публікації СРГ з нього. Я в своїй роботі не враховую його текст, але наголошую на побутуванні списків СРГ поза літописами.

Є ще інші списки СРГ, досі не опубліковані. Так, Є. П. Наумов написав:

Мы выражаем искреннюю благодарность Я. Н. Щапову, который сообщил нам, что Список находится также в двух сборниках как приложение к Кормчей (ГПБ, Сол. 968; Каз. 859, 1493 г.) и Палее толковой (ЦГАДА, Собр. Мазурина, № 242) [Наумов Е. П. летописного «Списка русских городов дальних и ближних». – «Летописи и хроники. 1973 г.», М., 1974 г., с. 159].

Далі В. Янін написав:

С.А.Левина любезно указала мне восемь рукописей, содержащих этот обзор: четыре списка Воскресенской летописи [Мазуринский (РГАДА. Собр.Мазурина. № 1530), Библиотечные I и II (ГНБ. F.IV. 239 и F.IV.585), Музейный (РГБ. Музейное собр. № 1509)], Патриарший список Никоновской летописи (БАН.32.148) и три кратких летописца (ГИМ. Увар. 138; Син.939 и 940). Выражаю ей сердечную благодарность [Янин В. Л. Новгород и Литва: пограничные ситуации XIII – XV веков. М.: 1998 р., ].

Цим спискам не поталанило – вони й досі не опубліковані.

Далі В. Кучкін написав:

В настоящее время таких списков известно 24. 20 списков происходят из сборников, содержащих летописные тексты, 2 – из Кормчих, 1 – из Толковой Палеи и 1 – из сборника 1602 г. новгородского Софийского собора [Кучкин В. А. Датировка списка «А се имена всѣм градомъ рускым далним и ближним». – Древняя Русь: Вопросы медиевистики, 2015 г., , с. 70].

Певну проблему становить пунктуація СРГ. В старих рукописах пунктуації у звичному для нас вигляді не було, видавці текстів розставляють розділові знаки за змістом згідно правил сучасної мови. І ці розділові знаки подекуди не очевидні, відбивають розуміння змісту тим чи іншим видавцем. Наприклад: «Остречскыи на Десне, Чернигов» [НКЛ, с. 178] – «Остречскыи, на Десне Чернигов» [Н1ЛМІ, с. 477]. Тому я в своїй порівняльній таблиці розбиваю такі фрази на три, а не на два елементи, не вирішуючи наперед, яка пунктуація правильна.