7. «Дніпровсько-Прип’ятська» група
(№ 115 – 137)

Микола Жарких

(115) Чечереск

Назва майже точно співпадає із назвою сучасного міста в Гомельській області Білорусії.

Цей об’єкт двічі згаданий в Іпатіївському літописі: під 6667 (1159) р. («дая ему Мозырь и Чичереск» і далі під 6676 (1168) р. («и приде Чичьрьску» [ІпатЛ, стб. 498, 528]). Далі він згадується в документі Вітовта з 18 січня 1401 р. [districto dicto Czyczisk – CEV, № 233, p. 72], в СГС (Cziczeresk – 1432 р.) і потім від початку 16 ст. Клас вірогідності – А.

(116) Тетерин

В 1420 р. в Тетерині побував митрополит Фотій [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 56].

Дуже подібна назва (Teterim) є в СГС (1432 р.), і С. Полехов вказав на містечко в Круглянському районі Могилівської області. Хоча є багато інших поселень із такою назвою, вважаю припущення С. Полехова прийнятним [докладніше: Жарких М. І. «Список городів Свитригайла»: порядок і безпорядок. – К.: 2024 р.]. Пізніше «Тетерино а Мошково» згадується в сер. 15 ст. [LM 3, с. 27]. Клас вірогідності – Б.

(117) Попова Гора

Маємо точний відповідник назви у містечку Брянської області, котре від 1922 року має виправлену в комуністичному дусі назву . Відомо ще у Псковській області, котрі врятувались від комуністичних перейменувань. Навряд чи вони можуть конкурувати з відносно значним і добре відомим містечком на Брянщині. Клас вірогідності – А.

Міркування щодо історії Попової Гори подав С. Келембет [Келембет С. та їх сіверські володіння в XV ст. – Сіверянський літопис, 2024 р., № 1 (175), с. 18 – 31], прецінь з них не видно, коли була перша документальна згадка про цей об’єкт.

(118) Пропошеск

Назва досить подібна до містечка у Могилівській області. До сталінського перейменування в 1945 р. воно мало назву Пропойськ. Рання історія його невідома, по енциклопедіях кочують помилкові повідомлення, буцімто Пропойськ згадано в 1136 і 1197 роках. Ані в Іпатіївському, ані в Лаврентіївському, ані у Новгородському 1-у літописах таких згадок нема. Найраніша згадка у формі Пропошеск – 1387 р. [ГС 1387], далі в 1488 р. великий князь Казимир наказав не брати мито з Луки Терешковича «в Чичерску, в Пропостку, в Кричове» [LM 4, № 138, с. 146]. Клас вірогідності – Б.

(119) Дроков

Перша точно датована згадка про Дроков (Drokow) міститься в СГС (1432 р.), далі за нього згадують аж у 1496 р. (). Нині відома маленька деревня Старий Дроков у Суразькому районі Брянської області. Клас вірогідності – А.

(120) Гомии

Вперше згаданий в Іпатіївському літописі під 6650 (1142) роком («взя около Гомия волость их всю» [ІпатЛ, стб. 311]), далі в документі Вітовта з 18 січня 1401 р. згадано «castro cui nomen Hoymi» [CEV, № 233, p. 72; важлива згадка саме замку, хоча форма назви не бездоганна], в СГС (Homeÿ), далі в сер. 15 ст. [LM 3, с. 29 (князю Швитригайлу Гомей), 51, 69 (Бумонъту у Гомъи село его)]. Вжита в СРГ форма назви відповідає 15 ст. Безспірний Гомель, обласний центр Білорусії. Клас вірогідності – А.

(121) Речиця

Назва досить поширена як в гідронімії, так і в ойконімії; з усіх об’єктів такої назви найбільш давнім і значним є місто на Дніпрі у Гомельській області. Воно вперше згадане під 6722 (1214) роком («взяша Речици на щит» [Н1Л, ]) і далі в жалуваній грамоті великого князя литовського Ягайла своєму братові Скиргайлу [ГС 1387], в документі Вітовта з 18 січня 1401 р. [loco dicto Rayczhicza – CEV, № 233, p. 72], в СГС (Reczicza) і в 1447 році («Адашку Толоконьскому Лопузна а селцо Речица, и Мошъково селищо. Инъдик(т) 10» [LM 3, с. 38] – якщо це «наша» Речиця). Клас вірогідності – А.

(122) Могилев

Вперше згаданий в СГС (Mahylow), далі в сер. 15 ст. (1446 р.?) [LM 3, с. 30 (Подбимпятину брату у Могилеве земля пустая… Инъдик(т) 9)]. Безспірне місто на Дніпрі, обласний центр Білорусії. Клас вірогідності – А.

Його «конкурент» – Могилів-Подільський – заснований допіру в 1595 р.

(123) Быхов

Історію цього у Могилівській області Білорусії викладають так плутано, що ніяк не можна зміркувати – коли маємо першу документальну згадку про нього. Принаймні в найдавніших книгах Литовської метрики (3-й і 4-й) виразних згадок про нього нема. Виходить, СРГ подає першу таку згадку. Клас вірогідності – А.

Є також село у Камінь-Каширському районі Волинської області. Його історія відома ще менше.

(124) Лучин

Дві згадки Лучина маємо з 12 ст. Він знаходився у Смоленському князівстві, його локалізація дискусійна ().

На інший Лучин вказав М. Тихомиров [ТМН2, с. 107]. Це на Дніпрі в Рогачовському району Гомельської області, у 8 км на південь від Рогачова. 4 березня 1488 р. великий князь литовський Казимир дав мінському міщанину привілей на безмитне перевезення товару [LM 4, № 138, с. 146], де вказано не брати мита «в Рогочеве, в Лучине, в Стрешине, в Речицы» (перелік іде Дніпром згори вниз). Клас вірогідності – А.

Ще інший відомий у Житомирському районі та області, перша згадка про нього належить до 1612 року.

(125) Рогачев

Рогачов уперше згаданий в Іпатіївському літописі під 6650 (1142) р. («даю Городечь Рогачев Берестии Дорогичин» і далі під 6688 (1180) р. («поиде к Рогачевоу из Рогачева поѣха по Днепрю к Кыєвоу» [ІпатЛ, стб. 312, 621]). Далі він згаданий у 1488 р. (як вище). Безспірно – сучасний Гомельської області. Клас вірогідності – А.

(126) Стрешин

Відоме тільки одне поселення такої назви – на Дніпрі у Жлобинському районі Гомельської області, у 20 км на південь від Жлобина. Перша згадка – 3 квітня 1399 р., у привілеї Вітовта для віленських каноників [АЗР, т. 1, № 15, с. 28], далі маємо згадку 1488 р. (як вище). Клас вірогідності – А.

(127) Любечь

Єдине поселення такої назви – це на Дніпрі у Чернігівському районі та області. Він неодноразово згадується у Повісті временних літ (від 882 р.) і далі в Іпатіївському літописі (до 1180 р.), потім у грамоті 1387 р. [ГС 1387] і в документах 1483, 1488 рр. [LM 4, № 79, с. 116; № № 138, с. 147] Клас вірогідності – А.

(128) Навоз

Назва в СРГ майже точно відповідає селу в Чернігівському районі та області. До хрущовського перейменування 1962 р. воно звалось Навози. Воно знаходиться на Дніпрі у 40 км на південь від Любеча. В згаданому вище привілеї 1488 р. читаємо: «в Мозыри, в Новозе, в Любечи». Виходить, згадка в СРГ є першою. Клас вірогідності – А.

(129) Ріка Прип’ять

Відома тільки такої назви – великий (775 км) лівий доплив Дніпра. Давній (після 1569 р.) кордон Волинського і Київського воєводств, і сучасний кордон України і Білорусії приблизно слідує течії Прип’яті. Ріка згадується в Повісті временних літ в описі розселення слов’ян і далі кілька разів в Іпатіївському літописі. Клас вірогідності – А.

(130) Чернобыль

Відоме тільки одне на правому березі Прип’яті при її впадінні у Дніпро. Поселення вперше згадано в Іпатіївськомі літописі під 6701 (1193) роком, коли князь Ростислав Рюрикович «ѣха с ловов от Чернобылѧ в Торцькыи» [ІпатЛ, стб. 677]. У згаданій вище грамоті 1488 р. читаємо: «в Овручи, в Чорнобыли, в Мозыри». Клас вірогідності – А.

(131) Копыль

Маємо тільки одне поселення такої назви – в Мінській області Білорусії. Ця назва вперше згадана у під 6782 (1274) роком: «шел бѧшеть от Копылѧ воюя по Полѣсью» [ІпатЛ, стб. 873]. Далі маємо згадку 1394 р., що Вітовт забрав у свого брата у других Володимира Ольгердовича Київ і дав йому натомість Копиль [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 90]. Далі маємо згадки в сер. 15 ст. [LM 3, с. 51: «Ноздрыне Иванова села у Копыли»; с. 53: «Пану Яну Строчевичу ч[о]л[о]в[е]к у Копыли»]. Отже, в цей час це поселення мало деяке значення, можливо, навіть укріплення. Копиль розташований у 110 км на північ від найближчої точки на Прип’яті. Клас вірогідності – А.

(132) Мозырь

Маємо тільки одне поселення такої назви – в Гомельській області на р. Прип’ять.

Мозир згаданий в Іпатіївському літописі під 6663 (1155) роком («Гюрги въда Изѧславу Корческ а С[вят]ославу Олговичю Мозырь») [ІпатЛ, стб. 482], далі у 6667 (1159) році (разом з Чечерськом, як вище) і під 6678 (1170) роком («яста Михалка за Межимостьем ко Мозырю идуща») [ІпатЛ, стб. 544]. Далі маємо згадку Мозиря в СГС (1432 р.); Мозирська волость і сам Мозир згадується у недатованому переліку надань великого князя литовського Казимира [LM 3, с. 42, 57]. Ці записи стосуються перших років правління Казимира, мабуть, 1440-х років. Клас вірогідності – А.

(133) Переров

Маємо тільки одне поселення такої назви – на Прип’яті у Житковицькому районі Гомельської області, у 85 км на захід від Мозиря.

Переров згадано у зазначеному вище ранньому переліку данин Казимира [LM 3, с. 62], але це – не «наш» Переров. Ніякомусь Насуті надано (це Пружанський район Берестейської області) і зазначено, що надано лови «по Мухавец, по Вешню, по Переров». Річка Мухавець у верхній течії протікає десь у 17..20 км на схід від Шерешова, а Переров на Прип’яті лежить у 263 км на схід від Шерешова. Так далеко мисливські угіддя не могли простягатись.

В 4-й книзі Литовської метрики Переров не згаданий, а пізніші книги не допомагають, бо нам потрібні ранні згадки. Вважаю згадку в СРГ першою для Перерова на Прип’яті. Клас вірогідності – А.

(134) Смѣдин

На нашу біду, назва написана через ять, і це – істотно, бо в українській мові він закнонмірно читається як і (Смідин), в білоруській – як я (Смядин), в російській – як е (Смедин).

Маємо село у Ковельському районі Волинської області на маленькій (23 км) річечці . Ріка Прип’ять у верхній течії протікає відносно недалеко (скажімо, до села – 32 км на північний захід).

Далі маємо маленьку річечку Смядинь, котра впадає у Дніпро в межах сучасного Смоленська. Вважається, що на цьому місці в 1015 р. був убитий князь Гліб Володимирович, і пізніше тут виник . Назва згадується в Н1ЛМІ в 1138 р. [Н1Л, с. 25] і пізніше.

Подібну назву має ще деревня Петриківського району Гомельської області. Конкретні джерельні знадки про неї починаються з 2 пол. 17 ст. Вона лежить на Прип’яті у 22 км н схід від Перерова і у 62 км на захід від Мозиря. Умовно приймаю Снядин. Звідси до волинського Смідина – 260 км на захід, до смоленської Смядині – 405 км на північний схід. Клас вірогідності – Б.

(135) Туров

такої точно назви на Прип’яті. Місто багато разів згадується в Іпатіївському літописі від 6488 (980) до 6782 (1274) р., деякий час було столицею Турово-Пінського князівства.

Далі маємо неявну згадку («Туровские села») в наказі королевича, великого князя Казимира 18 жовтня 5-го індикту [LM 3, с. 43]. Комбінація індикту та титула «королевич» однозначно вказує на 1442 р. Клас вірогідності – А.

(136) Метлица річка

Російська , так само як українські і білоруська одначає одне й те саме – злакову рослину, назва якою походить, мабуть, від слова мітла за подібністю форми колосків.

В Україні відоме село у Гайсинському районі Вінницької області. Форма назви вказує, що вона утворена від імені людини на прізвисько Мітла (мабуть, осадника). Село стоїть на верхів’ї річки Метлинець (це якщо вірити ), котра має довжину 10 км і впадає в річку Кунка в одноіменному селі. Думаю, обидві річки отримали назви від сіл, не навпаки.

Але не хоче знати ніякої річки Метлинець і пише, що село Мітлинці стоїть на річці Кунка. Компромісний варіант пропонує довідник Ю. Гаврикова: Кунка, у верхній течії Метлинець [Гавриков Ю.С. Вінницької області. – Вінниця: 2018 р., с. 18].

Далі, у Логойському районі Мінської області Білорусії є два села з назвою Мятлічына (, ). Вони розташовані поруч і на карті Google показані як один пункт на безіменній річці, яка впадає в річку .

Є ще деревня у Вітебській області.

Оце стільки географічних назв на тему Метлица ми маємо. Думаю, жодна з них не відповідає назві з СРГ.

В такій ситуації можна припускати описку в назві річки, і М. Тихомиров запропонував виправити її на Ветлиця [ТМН2, с. 107]. Це – не окрема річка, а річки при її впадінні до Прип’яті. По прямій він має довжину 15 км, на ньому стоять села Малыя Арлы, Вяликия Арлы, Лядзец на лівому березі та Гарадзец на правому. Всі вони – приблизно в 10 км на захід від Давид-городка, відомого з 15 ст. А потібного нам Іванова тут нема, тому й поправка назви річки не потрібна, бо нічого не допомагає.

Отже, невідомий об’єкт. Клас вірогідності – Г.

(137) Иванов

В Україні є 4 села – всі як один давніше звались Янів і були перейменовані за товариша Сталіна. В Білорусії є місто , так само перейменоване з давнішого Янова і відоме з 17 ст. В Росії є 4 маленьких поселення і одна річка (!) , два із них знаходяться неподалік міста Сураж Брянської області.

Невідомий об’єкт. Клас вірогідності – Г.

Ця група рішуче відрізняється від попередньої «Іпатіївської» групи – тут зовсім немає об’єктів, відомих тільки з літопису. Так само рішуче вона відрізняється від «Дніпровсько-лівобережної» групи – тут зовсім немає невідомих урочищ. Перелік складено ясно й зі знанням справи, із 23 об’єктів тільки два не піддаються локалізації (і, можливо, потрапили в кінець цієї групи випадково). Також тільки для трьох назв потрібні деякі припущення, а решта без проблем ототожнюється з існуючими поселеннями. Тут ми бачимо навіть стремління упорядкувати об’єкти за течією рік – вниз Дніпром і далі вгору Прип’яттю, хоча упорядкування не зовсім послідовне.

Деякі назви відомі з давньоруського часу, однак джерелом цієї групи був явно не літопис, а якийсь невідомий нам документ, подібний до неодноразово згаданого привілею 1488 р. Тому, думаю, можна не сумніватись, що ті поселення, які вперше зафіксовані в цій групі, реально існували в 1 пол. 15 ст.

Картосхеми

Досить численна «Дніпровсько-Прип’ятська» група, на відміну від «Дніпровсько-лівобережної» групи – дуже якісна і компактна. Оскільки упевнено локалізованих об’єктів багато, оптимальний маршрут не є очевидним, я вибрав такий: 131 → 135 → 133 → 132 → 130 → 128 → 127 → 121 → 120 → 126 → 124 → 125 → 123 → 122 → 115 → 117 → 119 = 959 км. Він нанесений на наступній схемі блакитними стрілками. Але охочі можуть спробувати побудувати економніший маршрут.

Для прокладання основного реального маршруту (між об’єктами класу А) треба просто дивитись перелік: 115 → 117 → 119 → 120 → 121 → 122 → 123 → 124 → 125 → 126 → 127 → 128 → 130 → 131 → 132 → 133 → 135 = 1382 км. Він нанесений на наступній схемі червоними стрілками. Ентропія-А = 144 %.

Повний реальний маршрут (класи А + Б) виглядає більш заплутаним: 115 → 116 → 117 → 118 → 119 → 120 → 121 → 122 → 123 → 124 → 125 → 126 → 127 → 128 → 130 → 131 → 132 → 133 → 134 → 135 = 1822 км, що дає нам ентропію-В = 190 %. Стрілки різних кольорів не мають спеціального значення, тільки щоби не було плутанини при перетині. Умовно локалізованих об’єктів у групі тільки три, але й вони дають приріст маршруту майже на 500 км.

Чорним контуром на картосхемі позначено багатокутник, який охоплює всі об’єкти групи. Діаметр його (119 – 131) дорівнює 345 км. Виразних сторонніх об’єктів у групі немає, хіба що Копиль (131) відстоїть далеко як від Дніпра, так і від Прип’яті. Але його вилучення незначно зменшує діаметр.