Глибина історичної пам’яті
Микола Жарких
Ще один момент, пов’язаний із хронологією – глибина історичної пам’яті в синодиках. Щоб її визначити, треба для кожного розділу, де записані історичні особи, визначити початкову дату історичних відомостей про найдавнішу особу і кінцеву дату таких відомостей для найпізнішої особи. Різниця цих дат і дасть нам глибину історичної пам’яті.
Як не дивно, ніхто з дослідників синодиків цим показником не цікавився, і тільки я перший почав його вираховувати. До моїх праць дослідники керувались апріорним загальним уявленням, що синодики місять дані з невідь-якої давнини.
Досвід вивчення глибини пам’яті повністю спростовує це уявлення. Глибина пам’яті як для історичної, так і для поточної частин синодиків характеризується числом 25 років, тобто одним поколінням. Діти пам’ятали про своїх батьків і вписували їх – і все. Ніякої неймовірної глибини тут і близько немає.
Тут треба пояснити, що значить «характеризується числом». Для кожного розділу, з яким ми працюємо, глибина пам’яті – одне конкретне число. Для різних розділів вона різна, і ми можемо говорити, що ми маємо вибірку значень – вибірку з повної множини значень (цієї останньої ми ніколи не маємо). Далі ми вважаємо глибину пам’яті випадковою величиною і на підставі вибірки будуємо її розподіл.
Цей розподіл можна описати за допомогою різних числових характеристик, або статистик (нагадаю, в статистикою називають будь-яку величину, котра визначається за вибіркою). Наприклад, мінімальне і максимальне значення а також їх різниця (розмах вибірки) – все це статистики.
Для нашої ситуації, коли обсяг вибірки досить малий, а розмах – великий, найбільш показовою статистикою є . Медіана ділить усю вибірку так, що 50 % значень є меншими за неї, а 50 % – більшими. На відміну від середнього арифметичного значення, котре вживається найчастіше, медіана практично не чутлива до розмаху вибірки.
В нашому конкретному випадку глибина пам’яті коливається між 0 років (коли у розділі є тільки одна історична особа, і перша звістка про неї є одночасно й останньою) до (приблизно) 125 років (тільки для родів правителів, слід зауважити). Так от, приблизне значення оцієї максимальної глибини не впливає на медіану. замість 125 років ми можемо думати про 100, чи 120, чи 130 років – все одно це тільки один відлік, і він все одно лежить вище за медіану.
А від цього розподілу яка користь для народного господарства?
Як не дивно, помітна. Перш за все, коли ми маємо справу із записом невідомого з документів роду, ми маємо об’єктивну підставу твердити: з імовірністю 50 % тут записані найближчі родичі (брати / сестри / батьки), які померли в останні 25 років перед моментом складання запису.
Розумієте нюанс? Не «мені здається», а «функція розподілу показує». Тобто гуманітаристика потроху поступається місце науці (об’єктивним твердженням, не залежним від особи дослідника та його (дослідника) / її (особи) уподобань).
Якщо 50 % здається занадто малою імовірністю, можна вирахувати значення глибини пам’яті, в яку вкладається 75 % або стільки, скільки треба для конкретної задачі (в математичній статистиці це зветься ). Такі розрахунки кожен бажаючий може зробити самостійно.
Далі, ми можемо упевнено (на підставі об’єктивних даних) відкинути уявлення про нібито притаманну синодикам велетенську глибину пам’яті, котра сягає мало не початків християнства на Русі. Насправді нічого подібного в синодиках бути не може. Кожного разу, коли ми бачимо глибину історичної пам’яті, яка перевищує 75 років (три покоління), ми маємо справу з використанням письмових джерел, а не з усною пам’яттю поколінь.