З’їзд правителів і Похвала Вітовту

Микола Жарких

Після походу на Рязань (1397 р.) літописи «литовської» групи не подають ніяких відомостей аж до кінця правління Вітовта, до 1430 року. Ця лакуна у деяких списках заповнена відомостями з літописів «білоруської» групи, про які ми детальніше поговоримо нижче.

Таку перерву в описі правління Вітовта, я думаю, не можна пояснити інакше, як смертю першого письменника в 1397 р. і тим, що наступника йому вдалося знайти тільки в 1430 р. (а можливо, і після смерті Вітовта).

Оскільки коротке оповідання про з’їзд правителів (ОЗП) тісно пов’язане в літописах з «Похвалою Вітовту» (ПВ), ми будемо розглядати ці статті спільно.

Висновки

1. Літературна історія «Похвали Вітовту» починається із короткого запису (ПВ-1), який дійшов до нас у списку «Слів Ісаака Ніневійського», переписаного у Смоленську в 1428 р.

2. Дещо пізніше, мабуть, в 1430 році у Вільні, було складено оповідання про з’їзд правителів і розширену редакцію «Похвали» (ПВ-2). В такому вигляді ці твори увійшли до «Вітовтового» літопису і з нього були запозичені в «Білоруський» літопис.

3. Мета редакції ПВ-2 – прославлення могутності Вітовта, заради якої автор вдавався до гіпербол, не журячись ані хронологією, ані політичними реаліями, і записуючи до складу «підданих Вітовта» усі землі, які він тільки знав.

4. Значно пізніше (в кінці 15 ст.?) оповідання про з’їзд правителів та ПВ-2 були об’єднані з метою створити оповідання про останні роки правління Вітовта (ПВ-3), яке у незначній переробці (ПВ-4) увійшло до складу «литовських» літописів.

5. З усього сказаного випливає, що ПВ-3 не є історичним джерелом (тільки історіографічним, матеріалом для висвітлення розвитку історичної думки); джерельне значення ОЗП та ПВ-2 невелике, попри те, що обидва твори були написані сучасником (можливо, навіть учасником) подій. Вони цікавіші по відомству суспільної думки та художньої літератури, ніж по відомству історичних фактів. Будь-що-будь використовувати слід текст Віт4Л (з поповненням лакуни 64-а з Біл2Л, Біл4Л).