Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Аналіз Смоленського літопису

Микола Жарких

Ми маємо 9 списків Смоленського літопису (СмолЛ), і порівняльна таблиця дуже виразно показує, що він був написаний для Біл0Л, а до складу «Вітовтового» літопису потрапив із Біл0Л у скороченому вигляді. Цей скорочений вигляд відбився у Віт4Л та Віт6Л, а Лит4Л – Лит7Л залежать від них, повторюючи їх характерні описки, самостійного звернення до Біл0Л в них не видно.

В Лит5Л цей скорочений СмолЛ розбито вставками з якогось польського історичного твору (19 – 22), причому вставка розриває суцільний текст оповідання про заколот у Смоленську. Ця вставка – пізня, що видно і з подвійного датування роками від створення світу та від Різдва Христова (в ще пізніших списках – Лит6Л та Лит7Л – залишаються тільки дати від Різдва).

З виключенням пізніх вставок 19 – 22, 38 та дописки 40, збереженої тільки в одном списку, СмолЛ на 44% складається із епізодів, які відбувались безпосередньо в Смоленську (16 із 36), і ще 4 епізоди війни з Москвою стосувалися смоленських земель і участі смоленського війська в ній. Тільки 16 епізодів мають загальніший характер, не пов’язаний зі Смоленськом безпосередньо. Таким чином, смоленське походження цього літопису – поза всяким сумнівом, так само як і належність літописця до «білоруської» традиції (з розбивкою викладу по річних статтях).

Стаття 6948 року про заколот у Смоленську, яка є центральною в усьому літописі, здається мені березневою. Втім, може бути, що вона й вереснева, але її останній епізод – облога Смоленська у листопаді 1440 р. – припадав би на 6849-й вересневий рік. Скоріше за все, літописець, якщо він і тримався вересневого числення, просто не став ділити оповідання між двома рівними статтями.

Епізод 25 з датою 23 січня 6951 р. слід відносити до 1443 р. при вересневому численні і до 1444 р. при березневому – складно вирішити.

Натомість група записів 6953 року виразно показує вересневий стиль: зима – березень – травень. В цьому нас переконує й єдина повністю кваліфікована дата в епізоді 33, котра повністю відповідає середі, 3 березня 1445 р. Разом з тим і ця річна стаття перелізає в наступний, 6954-й вересневий рік в епізодах 36 – 37.

Останній запис СмолЛ, який можна датувати – це осліплення кн. Василя Васильовича (16.02.1446 р.) і вокняжіння в Москві Дмитра Шемяки (середина лютого 1446 р.). Можливо, цю новину принесли в Смоленськ московські емігранти – прихильники кн. Василя. Тому дата закінчення літопису може бути визначена як весна 1446 р.

Можна припустити, що формування літопису почалося в 1441 р. з написання оповідання про заколот у Смоленську (з точними датами). До нього було ретроспективно приєднано записи за 1432 – 1439 роки без точних дат і навіть з порожніми роками. Далі літопис продовжувався рік за роком.

Порівняння з великоруськими літописами показує:

Н1ЛМІ розповідає під 6948 р. про убивство Сигізмунда (11), про вибір Казимира (15), про від’їзд з Новгорода до Литви князя Юрія Семеновича (Лінгвеновича) і одержання ним Мстиславля (16), про захоплення ним Смоленська (17 – 18) і про втечу восени до Москви (23 – у Лит5Л). Але все це з іншими подробицями.

Про напад тверського князя на новгородські землі (26) в 6952 р. пише також Н1ЛМІ та НикЛ, але з іншими подробицями.

Про московсько-литовську війну 6953 року (28 – 31) є запис в ЄЛ, але із зовсім іншими подробицями, хоча й підтверджує, що литовці перемогли і захопили полонених. Інші подробиці подає Іоасафівський літопис. В НикЛ є цілих три оповідання про цю війну.

Про битву під Суздалем 1445 р. (34) пише Н1ЛМІ, незалежно від нього МЗ1492 і слідом за МЗ1492 – НикЛ, але там сказано, що кн. Іван був поранений і утік, а не потрапив у полон. Це підтверджує й Іоасафівський літопис.

Про пожежу в Москві (35) повідомляє Н1ЛМІ та з іншими деталями – МЗ1492 (це також повторене в НикЛ), значно докладніше. Є таке оповідання в Іоасафівському літописі.

МЗ1492 (+ НикЛ) повідомляє і про землетрус (36), але у Москві, і дата тут – Покрова, 1 жовтня (так що можливо Біл4Л, датуючи його за два дні перед Покровою, є точнішим за Біл2Л).

Щодо дати 26 жовтня (37) – МЗ1492 (+ НикЛ) пояснює, що на цей день кн. Василь Васильович приїхав до Переяславля. Це підтверджує й Іоасафівський літопис.

Таким чином, великоруські повідомлення СмолЛ знаходять собі повне підтвердження у великоруських літописах. Але разом з тим – ані вони не були джерелами для СмолЛ, ані він не був використаний у великоруських літописах. Що ж стосується суто литовських і смоленських звісток, то про них великоруські літописи нічого не знають.

Більше того: характеристична звістка 6938 р., що у Смоленську з’явився голий вовк, а у Троках – криваве озеро (ЄЛ, МЗ1492, НикЛ), не знайшла відображення в Смоленському літописі. Цей факт, з одного боку, підтверджує наше припущення, що великоруське джерело Біл0Л закінчується 1427 роком (ЕМФ), а з другого боку – що записи СмолЛ 1432 – 1439 років робились заднім числом, і про ці з’явища не згадали. (Звичайно, могло бути й так, що ці з’явища – це тільки московська поголоска, і за межами Москви про них нічого не знали.)

Коли СмолЛ потрапив в руки автора Віт4Л, він відкинув короткі звістки про боротьбу Свитригайла, слушно вважаючи, що вони дублюють «Повість про Свитригайла». Він почав свої запозичення з 6946 року, і таким чином позбувся характерної для Біл0Л нелогічності – після закінчення «Повісті про Свитригайла» на подіях 1436 р. вона з початком СмолЛ поверталась у 1432 рік. Також він слушно об’єднав епізоди 32 й 34 в одне оповідання про Суздальську битву.

В такому скороченому вигляді СмолЛ увійшов до «литовської» літописної традиції. Уже в Лит4Л почалось відкидання заголовків річних статей, чим стиль оповідання наближався для «литовського» (в якому, нагадаю, ніяких річних статей ніколи не було). В цілому накопичення і подальше відтворення дрібних описок показує, що «литовські» літописи переписувались в послідовності Лит4Л – Лит5Л – Лит6Л – Лит7Л (нагадаю, що номери літописам були надані виключно на підставі хронології списків, а тепер ця послідовність знаходить незалежне підтвердження).