Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Перебіг битви

Микола Жарких

Про перебіг самої битви С1ЛСІ подає мало подробиць. Найважливіша – це дата 12 серпня 1399 року, вівторок (всі інші варіанти дати – пізніші спотворення). Відзначено, що битва була довга (цілий день?).

Значно докладніше розповідає тут Й. Посільге. З нього виходить, що Вітовт, прийшовши на Ворсклу, розкинув табір і чекав на татар 5 днів (отже, 6 – 11 серпня). Побачивши, що татари не поспішають перейти ріку, литовські війська самі її перейшли і просунулись ще на три милі (мабуть, 30 км) і надвечір зупинились. Тут – за дві години до заходу сонця – на них ударили татари, які діяли в пішому строю. Тяжких втрат зазнав авангард литовського війська. Вночі Вітовт із братом Сигізмундом утекли.

Маленьке доповнення подає продовжувач Дітмара Любецького. У нього йдеться про три битви, які Вітовт дав татарам, з них дві перші були переможні, а у третій перевтомлені литовці зазнали важкої поразки. Три битви – це, я думаю, спрощене відображення трьох походів Вітовта 1397, 1398 і 1399 років, які літописець спресував в одну кампанію. Тому виходить, що втома литовців була від надмірної інтенсивності кампанії. Але можна зрозуміти згадку про втому і трохи інакше.

На підставі цих згадок хід битви можна реконструювати наступним чином.

Прийшовши на Ворсклу (згідно наведеного вище здогаду – в районі сучасної Диканьки), Вітовт дав відпочинок своєму війську. Татарське військо рухалось йому назустріч, і битва мала характер зустрічної битви, в якій кожна сторона ставить собі наступальну мету. Про ніякі переговори перед битвою наші джерела не повідомляють – все це недоречні вигадки пізніших авторів.

Картосхема битви на Ворсклі 1399 р.

Картосхема битви на Ворсклі 1399 р.
Креслення Дмитра Вортмана

Знову нагадую, що для картографування доводиться робити припущення, котрі не мають ніякої опори в розглянутих джерелах. Пропоную розглядати картосхему як одну з можливостей.

Головна ударна сила війська Вітовта – важка броненосна кіннота – не могла атакувати прямо через річку. Щоб розгорнутись, вишикуватись в атакуючу лаву і набрати швидкість для удару, вона потребувала рівного поля. Її тактична перевага полягає у дотриманні строю, коли боки і тил кожного кіннотника прикриті його товаришами.

Побачивши на східному березі Ворскли нечисленний розвідувальний загін татар, озброєних легко (тільки луками), литовці подумали, що це і є все татарське військо, перейшли ріку (спочатку авангардом, а потім і головними силами) і почали переслідувати відступаючих розвідників.

Перші кілька кілометрів вони скакали галопом, потім вимушено перейшли на клус, а далі і на крок. І от коли литовське військо, стомлене погонею, яка тривала цілий день, зупинилось – з’явились основні сили татар, які атакували розпорошені литовські загони. (Можливо, саме таку втому мав на увазі продовжувач Дітмара Любецького.)

Мистецтво тактики полягає у використанні сильних рис свого війська і перешкоджанні ворогу використати свої сильні риси. Тактична перевага в битві була на боці татар, котрі зуміли використати свою сильну рису – швидкість руху легкої кінноти – і не дали литовцям вишикуватись у збиту лаву (що було їх сильною рисою).

Витративши багато сил на нерозважну погоню, литовці втратили ініціативу, частина їх загонів була оточена татарами і зазнала великих втрат. Так надвечір дня 12 серпня перемога схилилась на бік татар, і можна повірити, що вцілілим литовцям довелось тікати через ніч, щоб відірватись від ворога.