Скарбова книга Тевтонського ордену як джерело до битви на Ворсклі
Микола Жарких
Скарбова книга Тевтонського ордену за 1398 – 1409 роки є дуже цінним джерелом, перш за все – до історії самого Ордену, а далі – до історії сусідніх країн. Природно, що по мірі зростання віддалі епізоди, що пов’язували Орден з цими країнами, стають дедалі рідкіснішими. До числа таких епізодів належать звістки про татар, пов’язані з битвою на Ворсклі (1399 р.).
Ця книга писалась скарбником Тевтонського ордену в Марієнбурзі. Довгий час вона зберігалась у Кенігсберзі, а нині – в Берліні (Geheimes Staatsarchiv Preussischer Kulturbesitz, Berlin-Dahlem, XX Hauptabteilung, Ordensfolianten, nr. 140). Фрагменти з цієї книги, які стосуються видатків на Вітовта і взагалі литовські справи, надрукував А. Прохаска [Codex epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376-1430. – Cracoviae : Acad. Literarum, 1882, – 976]. Потім вона була надрукована цілком [ der Jahre 1399–1409 / E. Joachim. – Königsberg: 1896. – 10, 358 S.].
В архіві книга віднесена до відділу копій (folianten), і справді, структурно вона складається із окремих зошитів, котрі мають окремі заголовки і свою власну хронологію (в межах одного року кожен зошит починається з початку року і закінчується в грудні). Сама книга, таким чином, була переписана з цих поточних зошитів у 1409 або 1410 роках.
Оскільки книга дуже велика (у виданні Йоахіма текст за кінець 1398 і 1399 роки займає 43 сторінки), я скористався вибіркою, зробленою Прохаскою (нумерація записів належить мені). Перші записи його вибірки у виданні Йоахіма знаходяться на с. 7. Змістовну цінну статтю про книгу подав Марек Радох [Radoch Marek Konrada von Jungingen na zdobycie Żmudzi w latach 1398-1401 : (w świetle księgi podskarbiego malborskiego). – Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 2006, t. 4, s. 461 – 495]. Я скористався нею, зокрема, для перекладу і коментування тексту.
Текст за виданням А. Прохаски
[1398]
(1) Item Ic schok bemischer grosschen herczoge Wytowte, die der meister von im hatte gelegen uff dem tage im XCVIII iare, die her Dythrich von Logindorff entpfing am cristobunde, die sal uns der obirste marschalk wider usrichten.
(2) Item VIII schok bemischer grosschen der Dytherich von Logindorff als her in botschafft czu herczoge Wytowde czoch…
(3) Item LXXIII mark und VIII scot dem monczemeister czu Thorun vor XXXII mark lotigs silbers die mark lotig vor II mark und VII scot; das silbir wart herczog Wytowten am fritage noch nativitatis christi, das sal uns der obirste marschalk widder usrichten…
(4) Item III mark eime goltsmede czum Elbinge, der dem meister silberinne keppe obirgoldet die herczog Wytowdt gegeben worden…
(5) Item VI mark her Thomas Surwillen, der mit Wytouten bote weg czoch czum Elbinge, gegebin an donnirstag nach circuncisionis…
(6) Item II mark vor II armbrost dem groskompthur die her herczog Wytowtes bote gab czum Elbinge am tage der besnidunge unsers herrn.
(7) Item VI schok behemischer grosschen den spilluthen gegeben, die czu herczog Wytowtes frauwe czogen von des meisters geheise, am dornstage czu pfingsten…
(8) Item III mark den spilluthen gegeben vor ein pherd die czu herczog Wytowtes frauwen czogen von des meisters geheise…
(9) Item XV ½ mark deme pfleger czu Rastinburg die der kumpthur czu Osterrode und die Dytherich von Loggindorf vorczert hatten als sie in botschaft czu herczoge Witowdt gesandt waren, des geldt nam der pfleger am tage invencionis crucius.
[1399]
(10) Reise czu pfingsten ken Samayten anno XCIX…
(11) Item IIII mark herczoge Witowtis pfifern gegeben von des meisters geheise am dinstage vor Barnabe apostoli.
(12) Item VI mark czerunge dem karwansherren vom Lesken czu herczog Wytowdt.
(13) Item II ½ mark deme furmane der mit der karwansherren und mit Hannus Surwillen czu herczog Wytowdt czoch uffrechen am sontage vor Johannis baptiste.
(14) Item XVIII mark der Tirberg und Hannus Surwillen czerunge uff drei wochen acht tage bis ken Bassenheym und von Passenheim XIIII tage bis in das land czu Lithouwen io den tag dem houpte ein scot und sie hatte XX heupte…
(15) Item IIIIc und XXV mark deme monczemeister am sontage noch omniun sanctorum vor IIIc schok bemischer grosschen die deme komtpthur czu Ragnith vor den gegeben als her ken Tatern czoch von des meisters geheise den grosschen zu XVII pfenigen gerechten…
(16) Item III schok bemischer grosschen deme Ruszen den herczog Wytowdt deme meister hatte gesandt mit falken und mit hunden am sonnobende vor Martini…
(17) Item III scot die diner vom Elbinge unde von der Balge czu furen als sie von Tatern qwomen…
(18) Item IIII mark Albrecht Karschow gegeben czerunge, also her mit den baiorn von Littowen im lande ummereit am sonnobunde noch Elizabeth [Codex epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376-1430. – Cracoviae : Acad. Literarum, 1882, ].
Переклад
[1398]
(1) Потім 100 кіп чеських грошів князю Вітовту, які були покладені магістром на ківорій [?] у 98-у році, які пан Дітріх фон Логіндорф забрав [чи мав забрати?] на ківорій (cristobunde), але великий маршалок заперечив [або спрямував на щось інше].
(2) Потім 8 кіп чеських грошів Дітріху фон Логіндорфу, як він їздив у посольство до князя Вітовта…
(3) Потім 73 марки та 8 скойців [дано] торунському монетному майстру, що становить чистого срібла 32 марки, [рахуючи] марку чистого срібла за 2 марки і 7 скойців; срібло було [призначене] для князя Вітовта у п’ятницю [після?] Різдва Христова [27 грудня 1398], але великий маршалок заперечив [або спрямував на щось інше]… [Перші три позиції перекреслені – прим. А. Прохаски]
(4) Потім 3 марки майстру по золоту з Ельбінга, [щоб він] позолотив срібний кубок (keppe), який магістр надав князю Вітовту…
[1399]
(5) Потім 6 марок для пана Фоми Сурвіла, котрий з послом Вітовта їздив з Ельбінга, дано у четвер після [свята] Обрізання [господня]… [ – 1 січня, четвер – 2 січня 1399 р.]
(6) Потім 2 марки для 2 арбалетів, які великий комтур передав князю Вітовту з послом з Ельбінга, в день Обрізання нашого пана [1 січня 1399 р.].
(7) Потім 6 кіп чеських грошів дано музикантам [дослівно: тим, що грають на лютнях, spilluthen], які за наказом магістра поїхали до дружини (frauwe = Frau) князя Вітовта, у вівторок П’ятидесятниці… [П’ятидесятниця – 18 травня 1399 р., вівторок – 20 травня]
(8) Потім 3 марки дано музикантам на [купівлю?] коня, як вони їхали за наказом магістра до дружини князя Вітовта…
(9) Потім 15 ½ марок [дано] доглядачу Растенбурга, [який?] з комтуром Остроди та Дітріхом фон Логіндорф забралися [? vorczert hatten], коли вони були відправлені у посольство до князя Вітовта, ці гроші дані доглядачу в день Обретіння хреста [invencionis crucius – якщо це справді , то 14 вересня; але скоріше це царицею Оленою хреста господня та цвяхів – 3 травня; це вписується у загальну хронологію записів].
[Не розумію, чому А. Прохаска саме тут поставив заголовок: 1399 рік.]
(10) Поїздка на П’ятидесятницю [19 травня 1399 р.] до Жемайтії року 99…
(11) Потім 4 марки [дано] трубачу князя Вітовта за наказом магістра у вівторок перед [днем] апостола Варнави. [День св. Варнави – 11 червня, вівторок – 10 червня 1399 р.]
(12) Потім 6 марок на харчі для начальника обозу (karwansherren) від Lesken [мабуть, нині на північ від Марієнбурга?] до князя Вітовта.
(13) Потім 2 ½ марки для фірмана, який з начальником обозу та з Гансом Сурвілом поїхали до князя Вітовта прямо у неділю перед [днем] Іоана Хрестителя. [Різдво Іоана Хрестителя – 24 червня, неділя – 22 червня 1399 р.]
(14) Потім 18 марок для Тірберга та Ганса Сурвіла на харчі на три тижні і вісім днів до та на 14 днів від Пасенгейма до Литовської землі, [рахуючи] по 1 скойцу на день на [одного] керівника (houpte), а було 20 керівників…
(15) Потім 425 марок дано монетному майстру у неділю після Всіх святих [день всіх святих – 1 листопада, неділя – 2 листопада 1399 р.] на [виготовлення?] 300 кіп чеських грошів для комтура Рагнети, котрий ходив на татар за наказом магістра, рахуючи у гроші по 17 пфенігів…
(16) Потім 3 копи чеських грошів русинам князя Вітовта, котрих магістр послав із соколами та хортами [hunden – собаками, думаю, мисливськими] в канун (sonnobende) св. Мартина [день св. Мартина – 11 листопада]…
(17) Потім 3 скойці для слуг при возах з Ельбінга та з , які прийшли з [походу на?] татар…
(18) Потім 4 марки Альбрехту Каршову дано на харчі, коли він з литовськими боярами [їздив?] на неготові землі в канун св. Єлизавети [ – 23 вересня; може, тут – 17 листопада. М. Радох (с. 471) датує цю виплату 22 листопада і вважає, що цей Альбрехт з литовськими боярами кінно об’їжджав землі Ордену. З якого дива? Хіба би вони розмежовували нічийні («неготові») землі, що відділяли Орден від Литви? Я бачу тільки, що запис плутаний і мало зрозумілий.]
Проблеми перекладу
Як не дивно, середньонімецька мова цієї рахункової книги простіша і ясніша за мову сучасних їй орденських літописів. Але деякі утруднення зустрічаються, я намагався їх подолати з використанням словників М. Лексера та Г. Коблера ( та мов).
1. cristobunde (1) – загадкове слово, котре є, здається, тільки у цій орденській книзі. Найбільш подібне у – krist-bühse – значить ківорій.
2. schok (1) (снн.) = schoc (свн.) = Anzahl von 60 Stück, копа (Коблер).
3. scot (3) (свн.) – 1/24 марки (). пояснює, що це – одиниця ваги срібла, 1/24 марки, що вживалась в 12 – 16 ст. В польській мові ця одиниця зветься скоєць (skojec), бо слово скот має у нас інше значення.
4. lotig (3) → lōt (свн.) = Metallgemisch zum Loten (Коблер) – сплав для пайки, лютування. Мабуть, тут – просто якийсь сплав.
Радох (с. 463, прим. 12) перекладає: чистий, чисте срібло. Чи справді так? У Коблера маємо снн. lȫdich – незмішаний, чистий, зроблений з нерозбавленого металу. Якщо це так, треба перекладати: «Дано 73 марки та 8 скойців, що становить чистого срібла 32 марки, рахуючи марку чистого срібла за 2 марки і 7 скойців». Так виходить ясніше.
5. keppe (4) – немає в жодному словнику, думаю, що це означає кубок (англ. cup). З цим згоден і Радох (с. 464).
6. armbrost (6) = armbrust (свн.) = Armbrust – самостріл, арбалет (Коблер).
7. geheise (7) = geheize (свн.) – наказ, обіцянка (Коблер).
8. vorczert (9) – немає в жодному словнику. Хіба від verziehen – забратися (піти геть).
9. pfifern (11) – phifer = Spielmann (), музикант; pfīfen (Свн.) = blasen, pfeifen = свистіти, трубити (Коблер).
10. czerunge (12) = zerunge = Zehrgeld () – сума, призначена для постачання харчів.
11. uffrechen (13) – ufreht = aufrecht () – прямо.
Таким чином, ми маємо бути вдячні пану М. Радоху, який дав фрагменти перекладу цього складного тексту.
Коментарі
Перше, що впадає в очі – в Ордені паралельно функціонували розрахунки ваговим сріблом (на марки та скойці) і монетним сріблом (на чеські / празькі гроші). Монети поки що не могли повністю забезпечити всі потреби обміну.
Записи (1) та (3) М. Радох розуміє так, що кошти були взяти з казни великого маршалка і передані Вітовту, а далі повернуті маршалку підскарбієм Ордену (в порядку внутрішніх орденських розрахунків). Чи справді воно було так – мені судити важко, для цього треба розбиратись у внутрішній фінансовій господарці Ордену. Я розумію цю справу простіше – що в Ордені готували подарунки для Вітовта, які мав відвезти Дітріх фон Логіндорф, але великий маршалок знайшов ці видатки зайвими, надмірними, і скасував їх (тому вони й перекреслені).
Загадкове слово cristobunde, яке у М. Радоха лишилось без перекладу, я думаю, означало ківорій (чи взагалі якесь церковне начиння). З огляду, що на нього було виділено 6000 грошів або 18 кг срібла (наприкінці 14 ст. важив бл. 3 г), це було (мало бути) щось досить велике і коштовне.
Запис (3) М. Радох розуміє так, що Вітовту було передано 32 марки (бл. 5760 г) чистого срібла, за які торунський монетний майстер отримав 73 гривні 8 скойців. Тут мені не ясно, звідки взята марка вагою 180 г. В різних країнах Європи вага варіювала від 196 г (Краків) до 280 г (Відень), найбільш поширена кельнська марка важила 233 г. Тому 73 1/3 марки – це 17.1 кг срібла, майже стільки, як 6000 празьких грошів.
Тому я думаю, що в епізодах (1) та (3) йдеться про план подарунка Вітовту цінної церковної речі (ківорія), на що було заплановано 100 кіп грошів. Еквівалент цієї суми у вигляді злитків плавленого срібла (з лігатурою, 430-ї проби) планувалось віддати торунському майстру на виготовлення цього предмету, але потім весь подарунок було скасовано.
Тому мені важко погодитись із припущенням М. Радоха (с. 463), що сума (1) мала йти Вітовту для підготовки походу на татар.
В епізоді (5) з’являється Фома Сурвіло, а в епізодах (13 – 14) – його брат Ганс Сурвіло (як повідомив Й. фон Посільге, вони обидва загинули у битві на Ворсклі).
Епізоди (13 – 14) можна вважати першими свідченнями про рух орденського загону на допомогу Вітовту. Якщо німці вирушили (мабуть, з Марієнбурга) 22 червня 1399 р., то віддаль 900 км до Києва вони могли пройти за 30 днів.
Але запис (14) не цілком зрозумілий. По-перше, виділених коштів, витрачаючи по 20 скойців на день, вистачало тільки на 21 – 22 дні. По-друге, якщо вони збирались їхати цілих 29 днів від Марієнбурга до Пасенгейма (124 км), а потім ще 14 днів від Пасенгейма до Литви (до Вільнюса – 300 км), то вони прибули б 5 серпня, за тиждень до битви. Єдине, що можна сказати напевно – що Пасенгейм знаходився на південному сході володінь Ордену і був добрим висхідним пунктом для подальшого руху не в напрямку Вільни (на північний схід), а якраз в напрямку Берестя – Волинь – Київ або Білосток – Бобруйськ – Київ.
Так чи інакше, тут ми маємо деякі дані про тилове забезпечення походу. Безперечно, для кращого розуміння цих записів їх треба співставити із записами про забезпечення інших походів Ордену. Це – предмет подальших студій.
Наступний запис (15) датовано часом після битви на Ворсклі, тому його треба пов’язувати з нагородою для тих, хто повернувся. Було виділено 425 марок (бл. 99 кг срібла) для монетного майстра, який – наскільки я годен зрозуміти – мав накарбувати з нього 300 кіп (18 000) празьких грошів. Ці гроші були призначені для комтура Рагнети (ним був Маркварт фон Зальцбах), мабуть, для роздачі учасникам походу на татар.
Тут знову маємо метрологічні проблеми. З одного боку, 1 марка = 720 пфенігів, 425 марок = 306 000 пфенігів, поділивши на 17 – маємо рівнесенько 18 000 грошів. З другого боку, 18 тис. празьких грошів, рахуючи по 3 г – всього 54 кг срібла (а , як пише А. П. Бахтін, важив усього 1.6 г, мало не удвічі менше празького). Куди ж поділась решта срібла? З третього боку, як міг Орден карбувати празькі гроші – це мали б бути імітації чи підробки? І навіщо це було робити? Тобто в цьому записі я бачу досить запитань, відповісти на них я не вмію.
Ще один запис (17) стосується винагороди для слуг, котрі ходили на татар і тепер (у листопаді 1399 р.) повернулись. Названі при цій нагоді міста Ельбінг та Бальга дають нам уявлення про територію, з якої було мобілізовано похід на південь. Вона виглядає досить значною, охоплює більшість орденських володінь у Прусії.
Таким чином, скарбова книга містить деякі подробиці, котрі підтверджують участь загону Ордена у битві на Ворсклі. Тут ми маємо вказівки на хронологію руху, на тилове забезпечення походу, на винагороду для учасників. Деталізуються уявлення про роль певних осіб, перелік яких доповнено ще одним іменем. Однак для повного розуміння цих записів необхідно мати добре уявлення про адміністрацію і фінансове господарство Тевтонського ордену, що може бути завданням подальших студій.
В історіографії ці записи використані дуже слабо. Один тільки О. Барбашов [Барбашёв А.И. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы. – Спб. : 1885 г., с. 96] згадав про запис (15), котрий він помилково розумів як аванс, виданий перед походом.
Київ, 20 – 26 березня 2017 р.