Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Аналіз варіантів тексту

Микола Жарких

Співвідношення списків

Оскільки в усіх списках «Діяння Вітовта» виступають безпосереднім продовженням «Повісті про Вітовта», можна сподіватись, що історія тексту ДВ буде повторенням історії тексту ППВ. Подивимось – чи справді так.

Найдавніші тексти ДВ дефектні: у Віт1Л не вистачає кінця, а у Віт3Л – початку. Тому гіпотетичний «первісний текст» ми вимушені утворювати, комбінуючи ці списки. Відмінностей у спільній частині Віт1Л та Віт3Л небагато, і зробити якийсь висновок про їх співвідношення неможливо. Це, принаймні, не суперечить стеммі ППВ.

Віт4Л загалом слідує первісному тексту (Віт1Л + Віт3Л), але запроваджує ряд нових читань, котрі закріплюються у наступних списках: пропуск імен воєвод (2), пропуск імені смоленського князя (15), повернення Вітовта до Вільни (16, замість Литви), псування дати (31), пропуск фрази нареченого у хрещенні Іоан (34). Всі ці відмінності не носять характера свідомих змін, це – писарські помилки.

Віт6Л незаперечно походить від Віт4Л (попри те, що на матеріалі ППВ ми не бачили такої залежності!). У Віт6Л бачимо характерні для Віт4Л читання (епізоди 2, 15, 16, 31, 34). Разом з тим є новації, котрі закріплюються у наступних списках. Маємо у Віт6Л правильні написання Докудова (3, замість помилкового Недокудова в раніших списках); Яманта (41, замість помилкового Манта). В іншій редакції подано епізод 29, кияни (33) заступили давніших священиків. Пропущено епізод 36 і початок 37, внаслідок чого змістилась відносна хронологія подій. Також в іншій редакції дано епізод 46, і пропущено 47.

Списки Лит2Л, Лит4Л, Лит5Л, Лит7Л виправдовують наше сподівання, показуючи чітку залежність від Віт6Л (епізоди 2, 3, 15, 16, 29, 31, 33, 36, 37, 46, 47). Більше того, підтверджується припущення про існування ППВ-3: в усіх цих списках, на відміну від Віт6Л, пропущено Овруч (20), через пропуск імені Яманта князем став Василь Борейкович (41), кн. Семен із Лінгвена став Лінгвеновичем (43).

Походження списку Лит6Л від Лит5Л на матеріалі «Діянь» теж підтверджується наслідуванням характерних читань Лит5Л (17, 22). Цей список, який взагалі містить багато індивідуальних помилкових читань, дає і деякі редакційні новації (37 + 39), які слід вважати результатами власних міркувань писаря, а не залученням нового джерела.

Особливі читання Лит1Л мають наступні збіжності: (3) – як у Віт6Л – Лит2Л, (15) – як у Віт1Л – Лит2Л, (17, 19, 33, 36, 37, 38) – як у Віт4Л. Таким чином, підтверджується зроблене на матеріалі ППВ спостереження, що автор Лит1Л використав список Віт4Л.

В цілому стемма ДВ повторює стемму ППВ, за винятком коливання в ієрархічній позиції списку Віт6Л.

Реконструкція тексту

На мою думку, цілком авторитетного первісного тексту «Діянь» ми не маємо. Уже в найближчому до протографа списку Віт1Л ми маємо помилкове написання Недокудова замість правильного Докудова (3) [село знаходиться у Лідському районі Гродненської обл., 17 км на південний схід від Ліди, тоді як назва Недокудово взагалі невідома], також Манту (41) замість Яманту.

Більше того, цей текст містить явно вставне оповідання про смерть Скиргайла (27 – 36). Воно:

1. Порушує хронологію «Діянь», вклинюючись в розповідь про події 1394 року (а Скиргайло помер, якщо вірити епізоду 31, 11 січня 1398 р.).

2. Містить вказівку, що воно написано значно пізніше часу події (29 – я сам того не знаю, бо був малим). Якщо автор на той час був малим (наприклад, мав 10 років) і писав за спогадами значно пізніше, то всі дрібні деталі оповідання виглядають сумнівними.

3. Закінчується традиційною для вставки кінцівкою «Ми ж повернемось на попереднє» (36).

Найбільш імовірний час написання цього оповідання – 1430-і роки, коли до початкових частин «Вітовтового» літопису було додано наступні частини, зокрема, «Повість про Подільську землю» (ППЗ).

Багато цінних міркувань про смерть Скиргайла висловив Олег Ліцкевич [Ліцкевіч А.У. ў Кіеве (1395 год). Гістарычны каментарый і праблема аўтарства другой часткі «Летапісца вялікіх князёў літоўскіх». – Arche, 2012, № 3, с. 8 – 52]. Не відволікаючись зараз на аналіз цієї дуже змістовної статті, відзначу важливе для нашої теми спостереження: опис похорону Скиргайла має явні текстуальні збіги з описом похорону митрополита Кіпріана (1406 р.).

Це справді так, тільки першоджерелом тут виступав не СимЛ, а С1ЛСІ (стаття 6914 р.), з якого цей опис потрапив до ЕМФ (отже, до Смоленська). Натомість стаття 6915 р. в СимЛ є запозиченням з МЗ1492 [Клосс Б.М. – ПСРЛ. т. XVIII. Издание 2-е. Симеоновская летопись. М., 2007. 328 с.]. Втім, це нітрохи не знижує цінності спостереження. Мабуть, можна буде знйти якісь аналогії для цього опису і в житійній літературі.

Для нашої теми вказівка О. Ліцкевича цінна тим, що виступає додатковим аргументом для датування всього оповідання часом не раніше за 1427 р. Тепер «повернемось на попереднє».

Доповнено 26 квітня 2017 р.

Я навіть думаю, що фрагмент «Діянь» було вилучено з його первісного місця і перенесено до ППЗ. Первісний текст, на мою думку, міг виглядати так:

А в ті роки князь великий Вітовт господарем став на Литовській землі, і Подільська земля не хотіла бути послушною великому князю Вітовту і Литовській землі, як перед тим була послушна (ППЗ, 29).

І князь великий пішов з усіма силами литовськими на Поділля. [ППЗ, 30. Від цього в ДВ лишилось: «Сам Вітовт пішов на Подільську землю» (24)]

І то почув князь Федір Коріатович, утік з Подільської землі до Угорщини, а в городах посадив волохів, і угорський князь надав допомогу Федору (ППЗ, 31).

А великий князь Вітовт прийшов спершу до Брацлава, і узявши Брацлав пішов до Сокільця, й узяв Сокілець, і вночі прийшов до Кам’янця, і здобув Кам’янець, а потім забрав Смотрич, і Скалу, і Червоний город, і всі городи позаймав (ППЗ, 32 – 38).

І воєводу князя Федора, що був у тих городах, на ім’я Нестиса, вивів, і по всіх городах великий князь Вітовт своїх старост посаджав (ППЗ, 39).

А Скиргайлу наказав іти на Черкаси і Звенигород… (25)

Цей фрагмент ППЗ прекрасно узгоджується з оповіданнями ДВ: якийсь князь став непослушним Вітовту, Вітовт іде на нього війною і приборкує. Так стилізовано війну проти Корибута (1 – 5), Свитригайла (9 – 16), Володимира (18 – 23), Гліба Смоленського (37 – 42) – власне, кожне оповідання ДВ. Цей фрагмент безумовно розповідає про ту саму подію, про яку маємо в ДВ аж два оголошення (17, 24), але не маємо (у збереженому тексті) власне оповідання. Хронологія його безумовно відповідає загальній хронології ДВ:

1392 р. – Корибутова війна;

1393 р. – Свитригайлова війна;

1394 р. – Київська і Подільська війна;

1395 р. – Смоленська війна;

Грудень 1396 – лютий 1397 р. – похід на Рязань.

Московські літописи дають нам незалежні дані про ці події: 28.09.1395 р. Вітовт здобув Смоленськ (С1ЛСІ, 6903 р.); у грудні 1396 – лютому 1397 р. війська Вітовта повоювали рязанські землі (С1ЛСІ, 6904 р. – ДВ, епізоди 43 – 45).

Візит кн. Василя Дмитровича і Софії до Вітовта у Смоленськ датується 1393 роком (С1ЛСІ, 6901 р.). Його треба відрізняти від візиту однієї тільки Софії з дітьми у Смоленськ (грудень 1398 – лютий 1399 рр.: ТЛ та Софійський 2-й літопис під 6906 р. Я думаю, що саме з С2Л запозичив дату епізоду 46 автор Віт7Л). Згадка про нього в ДВ знаходиться не на своєму хронологічному місці. Я думаю, всі «Діяння» були записані за один раз у 1397 році.