16. Формула бескризисного развития экономики

Микола Жарких

16.1. Теза О. В.:

Формула бескризисного экономического развития: цена всего совокупного продукта, производимого в обществе, должна равняться сумме всех инвестиций плюс сумма всех зарплат и доходов «бедных», плюс цена физически возможного суммарного потребления «богатых». [c. 316]

Ах, нещасний товариш Ленін! Пропонував, неборака, замість того щоб скасувати його за непотрібністю і призначити 1 (одну!) людину пильнувати виконання цієї формули.

А счастье было так возможно…

Так близко…

Ой, мало не забув! Оцей Великий Регулятор, який буде наглядати за дотриманням балансу у світовій економіці, має діяти за принципом мудрої лисички з відомої казки. Коли два дурних ведмедятка не могли поділити порівну кусень сиру, вони звернулись до лисички зі скаргою – ось у того кусень більший за мій. Лисичка відкусила від більшого куска так, що він став меншим. Тоді почало скаржитись друге – лисичка і від його частини відкусила, і т. д., аж поки ведмедяткам не залишились самі крихти.

От і Великий Регулятор, побачивши, що багаті занадто розбагатіли, повинен відкусити у них частину… і покласти собі в кишеню! І коли він побачить, що бідні занадто збідніли, він має відкусити і від них частину – аби життя медом не здавалось! – і теж покласти собі в кишеню.

Організована в такий спосіб світова економіка, безсумнівно, буде працювати без криз, особливо якщо призначити Великим Регулятором самого винахідника, тобто О. В.

Як для післяобіднього чесання язика, все це виглядає весело, але разом з тим нагадує відому рекламу: всі хвороби людини насправді лікуються питною содою (гідрокарбонатом натрію), а складні й дорогі ліки / методи – то вигадка лікарів і фармацевтів, щоб добувати гроші з кишень хворих.

Тому дуже добре, що ніхто не сприймає «теорій» О. В. всерйоз і немає небезпеки, що хтось почне лікувати суспільство за його шарлатанськими рецептами.