15. Экономическая ситуация в мире
Микола Жарких
15.1. Теза О. В.:
При правильном понимании процесса в целом и этих факторов в частности, т. е. при наличии правильной (и достаточно общей) экономической теории мы способны избежать кризисов. [c. 293]
Не думаю так. Теорія пружності давно встановила, що колона (пружний стрижень) при певному навантаженні втрачає стійкість і руйнується, але як це знання допомагає при руйнуванні, котре вже почалось? – Правильно, ніяк не допомагає.
Треба ж нарешті зрозуміти, що втрата стійкості системи – це математична конструкція, а не гуманітарна метафора. Без цього ніяке «правильне розуміння» неможливе.
15.2. Теза О. В.:
Кризисы есть результат наших ошибок в управлении экономикой, главная из которых – применение экономических моделей за пределами их применимости. [с. 293]
Знову бачимо чистий волюнтаризм, або святу віру у всемогутність начальства і необмежену керованість процесу. Про них я вже згадував вище.
15.3. Теза О. В.:
До сих пор не существовало метода установления границ применимости моделей (теорий). [с. 293]
Невігластво – таки сила. Незнання теорії стійкості динамічних систем допомагає робити «відкриття». Як бачимо, автор починає повторюватись, ну і я слідом за ним.
15.4. Теза О. В.:
До сих пор не существовало метода установления границ применимости моделей (теорий). [с. 293]
«Швець, знай своє шевство, а у кравецтво не мішайсь!»
15.5. Теза О. В.:
Главным фактором, способствующим возникновению кризисов (равно, как и росту экономики) является конкуренция. [с. 294]
Якщо справді так, то кризи – явище, внутрішньо притаманне економіці (; бачите, які мудрі слова я знаю!). Так само, як відрубування голови є універсальним засобом проти всіх хвороб людини, «засоби проти кризи» (якщо вони справді існують) знищать економіку.
15.6. Теза О. В.:
В условиях глобализации изменилась и роль национальных правительств в экономике […] Они стали сами брать рискованные займы у других стран и поощрять к этому своих предпринимателей и банкиров. [с. 297]
Так, тільки глобалізація тут, здається, ні до чого. Наприклад, (1500 – 1558) любив позичати гроші скрізь де йому давали, зокрема у лихварів , а коли дійшло до розплати, імператор сказав: «Не при валюті ми сьогодні». Як наслідок Фуггер спалив його боргові розписки… і з того почався занепад. Занепад підприємства Фуггерів, але не імперії.
Так само ризиковане кредитування москалів двічі закінчувалось крахом (в 1917 і 1945 роках), що прецінь не зашкодило ані кредиторам, ані москалям.
Так що ризиковані державні позики існували й до глобалізації.
15.7. Теза О. В.:
Огромные запасы доллара в Китае, Японии и других странах подобны ружью, которое висит на стене в первом акте пьесы. В третьем акте оно непременно выстрелит. Рано или поздно эти страны пожелают избавиться от этого ярма и тогда произойдет мощнейший обвал доллара, а с ним и мировой финансовой системы и экономики. [с. 298]
Кожен автор, що пише російською мовою (або хоча б мовою, дещо подібною до російської, як О. В.), неодмінно починає пророкувати загибель Америки. Це – ніяка не новина, можна сказати, певна закономірність. Можна тільки дивуватись, що О. В. зумів протриматись майже 300 сторінок і не сказати «Америці гаплик».
Але тепер нарешті сказав. І сказав не як усі, а елегантно: «Назло ворогам спалю свою хату» (ну, свій запас доларів). Тільки чомусь ніхто з любителів проекту Америка-гаплик не поспішає виходити на площу і прилюдно палити свої власні запаси доларів, покропивши їх бензином для кращого горіння. А критерієм істинності теорії, як ми знаємо, є практика…
15.8. Теза О. В.:
Советская плановая экономка развивалась бескризисно, что не помешало Союзу проиграть экономическое соревнование западной рыночной экономике, вместе с ее кризисами. [с. 300]
[На цьому місці я із великої зловтіхою хочу вказати шановному автору, що слово «экономка» в російській мові означає «жінку, яка веде господарство», фемінітив від слова «эконом»; а слово «экономика» означає напрямок людської діяльності. Різниця в одну тільки літеру, а яка віддаль у змісті! Можу ще раз констатувати, що автор у російській мові орієнтується слабо, на відміну від мене.]
Все – брехня. І «плановість», і «розвиток», і навіть сама «економіка» існували в СРСР тільки на папері, і написані тоді стоси паперу продовжують заміняти сучасним авторам реалії – уже в якості «історичних джерел». Чим вище й загальніше подавалися звіти, тим більше в них було фальшування, так що на рівні Політбюро уже ніхто нічого не знав про дійсність, у якій нічого було їсти, а всі плавали у заколисуючій атмосфері «плановості» та «зростання».
Цікаво, що все, що з’явилось на тему історії СРСР з часів «перестройки» і продовжує з’являтись зараз – все пройшло повзу увагу нашого автора, не зробивши найменшого впливу.
Голод 1921 – 1922 років – це ніяка не криза. Знищення «нової економічної політики» і підприємців, які її здійснювали – теж не криза. Знищення трудового селянства («розкуркулення») – не криза. Знищення інтелігенції – ніяка не криза, принаймні не економічна (інтелігенція ж нічого не виробляє, тільки паразитує). Голодомор 1932 – 1933 років – ні, не криза. – 40 % всіх казахів загинуло! – так, але де ж криза? На Колимі згноїли мільйони рабів – не тягне на кризу. Світову війну розв’язали – так це ж війна, а не криза. Голод 1946 – 1947 років – яка ж тут криза?
Вся історія СРСР – це суцільна криза в тому значенні, яке я дав цьому терміну. Весь час люди гинули або змушені були змінювати свій спосіб життя. І оскільки ця криза затягнулась, то вона вважалась нормальним станом суспільства, котре жило «бескризисно». Правильно сказав Оруел: «Той, хто падає з упевеним виразом обличчя – стоїть твердо».
15.9. Теза О. В.:
Особенно всяческие офшоры поганят экономическую картину мира [с. 304].
, а як для кого.
Я так сказав, то так і розумій.
Поганять – як для кого! Якщо припустити, що хтось не володіє ніяким офшорним бізнесом, то для нього офшори будуть байдужі або й ненависні. Але якщо припустити, що той самий чоловік почне отримувати готівку від офшорного бізнесу, можна думати, що й погляди його зміняться. Мало знайдеться охочих палити свою хату заради дотримання абстрактних принципів.