Історіографія

Микола Жарких

Огляд історіографії (с. 15 – 40) розміщено на початку книги, – невдало, як на мене. Якщо предметом книги не є історіографія як така, то історіографією обраного питання слід займатись в кінці роботи, після власних висновків, щоб читач міг зрозуміти, що нового вносить дана книга у порівнянні до попередніх.

Огляд закінчується на роботах 2016 року (с. 40), а на с. 12 О. Л. зазначив, що обговорення його книги тривало в 2016 – 2017 роках, і далі згадує уже роботи 2017 р. (с. 633). Отже, О. Л. мав змогу якось згадати мою названу вище книгу, опубліковану в 2016 р.

Але, можливо, О. Л. просто не знає про існування такої визначної наукової величини, як Микола Жарких? «Стільки розвелося у світі писаного паперу, що й не знаєш, щоби таке у нього загорнути». – На жаль, знає. Я листувався із О. Л. в ході роботи над своєю книгою, і листувався саме з питань літописання ВКЛ. І я слідкую за новими роботами О. Л. в міру того як вони з’являються на сайті (follow him, як кажуть сучасні молоді люди) і думаю, що й О. Л. так само слідкує за моїми новими роботами, принаймні має для цього повну змогу.

Зрештою, якщо О. Л. зовсім не хотів зробити якесь доповнення до своєї книги, він міг би опублікувати окрему рецензію на мою книгу, але за минулі 6 років (2016 – 2022 рр.) так і не зробив цього.

Отже, ігнорування моєї книги – це свідомий вибір О. Л.:

В наши дни невнимание к открытиям и исследованиям научного сообщества – это осмысленный выбор, за которым многолетнее неуважительное отношение к исторической науке, потребительное чтение источников и обилие макулатурной публицистики, в которой подчас приходится находить крупицы научного знания. [Иерусалимский К. Ю. – Историческая экспертиза, 2020 г., № 1 (22), с. 56].

Чи розуміє О. Л., що цим ігноруванням він сам поставив свою роботу на антинауковий рівень? Розглядати тільки такі роботи, які подобаються, і замовчувати такі, які суперечать погляду автора – це не наука, це – анти-наука.

Я не слідує такому принципу і не збираюсь платити О. Л. тією ж монетою, як не робив цього у кількох попередніх випадках. Мені цікавий сам предмет, в даному випадку – літописи ВКЛ, а не моя роль в цьому предметі. Тому я уважно читаю книгу О. Л., відзначаючи як моменти збіжності з моїми поглядами, висловленими раніше, так і моменти незгоди. І цю незгоду я намагаюсь обгрунтувати.

На Землі нині живуть 8 мільярдів людей, але далеко не всі з них цікавляться літописанням ВКЛ, та й з тих, хто цікавиться – не всі в ньому тямлять. Так що може статись, що я є і залишусь надалі єдиним реальним читачем книги О. Л. І принаймні таку мою роль (як амфібрахіста Костянтина у Стругацьких) О. Л. мав би цінувати.

Ну, що було – те бачили, а що буде – ще побачимо.