Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Воєнно-ліричний відступ № 6

Микола Жарких

Викладені вище міркування про тілесний кут цілі та необхідність його зменшення для зменшення імовірності ураження були дуже спрощеними, оскільки приймалось, що осколки летять усе по прямій (не враховано силу тяжіння). Тяжінням можна знехтувати, якщо ми розглядаємо ураження близької до точки вибуху цілі. Але як вирахувати максимальну зору ураження, максимальний периметр розльоту осколків?

Для цього нам знадобиться ще одне поняття – індикатриси швидкості осколків

IV = IV(θ, φ)

де θ – кут підвищення (-90°..90°), φ – азимут (0..360°). Вона визначає швидкість осколка, який полетить від точки вибуху в напрямку, заданому вказаними кутами. Ця величина вимірюється у метрах на секунду, як і личить швидкості.

Спрощено можна припустити, що ця швидкість є постійною й наша індикатриса IV має форму сфери. Тут нам треба відволіктися від того, що лапте-ракета окрім бойової частини має ще принаймні двигун, розташований позаду бойової частині, і в цьому напрямки осколки не летять (застрягають у двигуні). Імовірність ураження великими уламками корпусу ракети ми наразі ігноруємо, хоча досвід війни показав, що шкода від таких уламків навіть збитої ракети може бути значною.

Так от, навіть прийнявши це спрощення, ми мусимо зважати, що IV має вигляд сфери тільки в системі координат самої ракети, а в системі координат земної поверхні до швидкості осколка треба додати швидкість самої ракети. Наприклад, якщо ракета перед вибухом летіла зі швидкістю 200 м/с, а осколки розлітаються зі швидкістю 300 м/с відносно ракети, то ті осколки, які летять вперед, матимуть швидкість 500 м/с відносно землі, а назад вони летітимуть зі швидкістю 100 м/с.

Тобто навіть наша сферична індикатриса IV трансформується, і точну її форму бажаючі можуть розрахувати за правилами векторної суми (хто учився в середній школі, мусить пам’ятати, що швидкість – це вектор).

Тепер треба пригадати шкільну формулу, котра описує рух каменя, кинутого під кутом до горизонту. Це – відрізок параболи (кривизною земної поверхні в даному випадку нехтуємо, осколки так далеко не летять). Вона визначає, чи долетить осколок до цілі. При цьому треба враховувати, що єдина траєкторія осколка існує тільки на максимальній віддалі, для осколка, який вилетів з кутом підвищення 45° (опором повітря про польоті осколка нехтуємо, його врахування – не така проста задача).

На меншій віддалі ціль може бути уражена як осколками, що летять по настильній траєкторії (кут підвищення -90°..45°), так і по навісній траєкторії (кут підвищення 45°..90°), і це треба враховувати.

Тепер, об’єднавши всі ці розрахунки в одній формулі та зробивши якісь припущення відносно індикатриси імовірності ID (наприклад, поклавши її так само сферичною, коли імовірність просто не залежить від напрямку вильоту), ми отримаємо бажану кінцеву імовірність ураження лапте-осколками нашої цілі.

Не наводжу цих розрахунків детально – для розумного цих вказівок досить, щоб виконати їх самостійно, а для не-розумних ніякий ступінь докладності викладок не допоможе. Охоче вірю, що для наших гуманітаріїв навіть оці гранично спрощені й примітивні міркування здадуться темним лісом.

Обмірковуючи викладене вище, підходжу до гастронома на Русанівській набережній, де я звичайно все купую. Перед входом стоїть купка хлопців 10 – 11 років з учителькою. Один із хлопців нападає на мене і доповідає: «Ми збираємо кошти для Збройних сил України!»

Даю йому двадцять гривень і бажаю успіху в їх справі. (Більші суми я переказую мої знайомим волонтерам безготівковим розрахунком.)

Знову думаю: «Ну на що розраховують наші вороги? Зв’язалися з країною, в якій у волонтерському русі беруть участь абсолютно усі – від найменших до найстарших». Це – дієвий патріотизм, і Олегу Ліцкевичу цього не зрозуміти, бо який може бути патріотизм у «западных русских» бульбо-філів?

(6 вересня 2022 р. о 17:30)