Митрополити та єпископи
Микола Жарких
Приступаючи до розгляду керівників православної церкви – єпископів та митрополитів – нагадаю, що на початку ПС зроблено ретроспективний запис імен митрополитів (розділ 3), котрий закінчується, за моїми спостереженнями, іменем Макарія († 1497 р.).
Всього за час писання ПС змінилось 6 митрополитів, з який у 3-у розділі згадано тільки перших трьох. Спеціальних ретроспективних переліків єпископів у ПС немає взагалі. Які ж імена згадані у поточній частині ПС?
| Розділ | ПС | Примітки |
| 62-37 | Митрополита Григорія | Григорій Болгаринович († 1472 р.) |
| 82-2-14 | єпископа Туровського і Пінського Євфимія | турівський єпископ Євфимій (1415 р.)? |
| 170-3-1 | Єпископа Євфимія | полоцький єпископ Євфимій Окушкович (1509, 1511 рр.)? |
| 358-1 | Преосвященного єпископа Варсонофія | смоленський єпископ Варсонофій (1509 – 1514 рр.) |
| 311-1-1 | Архієпископа Іони | Іона 2-й (1503 – 1507 рр.) |
| 373-1, 416-1 | Преосвященного архієпископа митрополита Йосифа | Йосиф 2-й Солтан (1508 – 1521 рр.) |
| 373-2 | Преосвященного архієпископа митрополита Іону | Іона 2-й (1503 – 1507 рр.) |
| 373-3 | Священного єпископа Васіана | волинський єпископ Васіан (1487 – 1513 рр.) |
| 394 | Рід Йосифа митрополита Київського і всея Русі | Йосиф 3-й (1522 – 1534 рр.) |
Перше, що треба відзначити для цієї таблиці – що всі запропоновані ототожнення імен є сумнівними, тільки можливими, а не безспірними. Із шести митрополитів які померли упродовж ведення ПС, ми бачимо в синодику лише два імені; якщо припустити, що на 4 єпископських кафедрах (Полоцьк, Смоленськ, Турів, Володимир) за цей час також змінилось по 6 єпископів, можна думати, що померло 24 єпископи, а з них ми бачимо ледве 3 – 4 імені. Нарешті, немало за цей час змінилось і патріархів у Константинополі, але з них ми не бачимо нікого.
Все це знаходить одне просте пояснення в порядку ведення синодика. Ніхто з перелічених осіб не пожертвував на помин своєї душі навіть сермяги, а тому печерські ченці їх і не вписали. Вписувались тільки ті імена, про кого хтось подбав; за власною ініціативою ченці нікого не вписували.
Отже, в Печерському монастирі не дивились на синодик як на роботу загальнонаціональну, котра мала б об’єднати усе православне суспільство Великого князівства Литовського. Замість цього ми виразно бачимо в ПС провінціалізм. Його автори не цікавились тим, що відбувається десь далеко від Києва – за винятком тих випадків, коли ці «далекі» самі про себе нагадували і просили записати ті чи інші імена.