Аналіз хронології

Микола Жарких

Літературні об’єкти

Вище я багато разів повторював, що чисто літературні об’єкти, котрі не існували в дійсності, є справжнім скарбом для дослідника – скарбом, який чомусь ніхто з дослідників не помітив і не привласнив.

Отже, зберемо всі дані про такі об’єкти і подивимось, що вони нам дають.

Таким чином, згадка Клещина веде нас до Великого Новгорода 2-ї чверті 15 ст. (Новгородський Карамзінський літопис ніде поза Новгородом не був відомим). Мені здається, що це – зовсім немало.

Укріплення і храми

Що дають в плані хронології нечисленні згадки укріплень та релігійних об’єктів?

Видно, що спеціально для датування згадки укріплень не дають нічого – там, де дати відомі, вони не пізніші за 14 ст., і можна не мати сумніву, що в сер. 15 ст. ці укріплення в якомусь вигляді існували. Крайню ранню дату дає згадка мурованого замку в Орші (1432 р.).

Із 20 згадок укріплень 16 (80 %) зосереджені у трьох групах – «Литовській», «Новгородській» та «Псковській». Із цих 16 укріплень 13 – кам’яні і три – змішані (кам’яні + дерев’яні). Мабуть, з погляду писаря СРГ дерев’яні укріплення, котрі мали десятки (якщо не сотні) інших згаданих ним городів, вважались на той час застарілими, такими, що не заслуговують спеціальної згадки.

І справді, маємо в СРГ тільки дві згадки чисто дерев’яних укріплень, котрі справляють враження випадкових.

Згадки трьох Софійських церков також не допомагають з хронологією – всі вони збудовані в середині 11 ст. й існують досі. Згадка Десятинної церкви запозичена з Іпатіївського літопису. Тільки про полоцьку Софію сказано, що вона мурована; можливо, для писаря було самоочевидним, що згадані церкви – муровані.

Крайні дати груп

Зберемо тепер в одну таблицю крайні дати груп, визначені в попередньому розділі.

Дати, визначені з ефемерних об’єктів, виділені в таблиці півжирним шрифтом. Ми бачимо, що з крайніх пізніх дат нам мало користі, тому що, 1, вони переважно основані на ефемерних об’єктах; 2, історична пам’ять про знищений об’єкт може тривати десятки років, а для великих міст – і сотні років. Думаю, писар СРГ використав ті дані, як були йому доступними, не журячись їх актуальністю на момент написання СРГ.

Інша справа з крайніми ранніми датами. Тут інтерес становлять 1422-й рік Одоєва, 1426-й рік Врева і дві дати із СГС (1432 р.) – для Хотмишля й Мезецька. Всі ці дані зміцнюють упевненість, що СРГ складено в 2-й чверті 15 ст.

Динаміка числа об’єктів

Динаміка – це розвиток чогось у часі. Тут ми будемо розглядати зміну в часі числа об’єктів, згаданих в СРГ. Для того, щоб її прослідкувати, потрібна методика.

Всі згадки датованих об’єктів можна поділити на 4 типи: новозасновані – найраніші згадки; тривалі – згадки про ті самі об’єкти в наступних періодах; зниклі – були згадки в попередньому періоді (періодах), а в даному періоді згадок нема; відновлені – об’єкти, які значились раніше, потім зникли, а тепер звістки про них з’являються знову.

Із наведеної в попередньому розділі таблиці можна вивести такі підсумки:

Даті з таблиці можна подати наочніше у вигляді наступної діаграми:

Що ж ми бачимо з цієї таблиці та діаграми?

1, із 264 датованих об’єктів СРГ маємо 130 об’єктів (50 %) із давньоруським «свідоцтвом про народження». Вони є основою СРГ і вони власне є тими «руськими городами», які обіцяє нам заголовок переліку.

2, із них татарську руїну 1237 – 1240 років пережило тільки 57 об’єктів (вони – тривалі у 2-у періоді), а 71 об’єкт зник (зниклі у 2-у періоді).

Ясна річ, знищених давньоруських поселень можна нарахувати за літописами значно більше, але ми займаємось тільки тими, що значаться в СРГ. Так само ясно, що ці зниклі об’єкти писар СРГ запозичив із давніх письмових джерел, тобто літописів (інших джерел для давньоруського часу немає). Частина цих знищених поселень була відновлена у 3-у та 4-у періодах, при цьому відновлені в 4-у періоді не могли вплинути на СРГ, найдавніший список якого переписано на межі 3-го та 4-го періодів.

3, величезна кількість знищених поселень показує глибину обскурації (термін з етнологічної теорії Льва Гумільова), в яку попала Давня Русь, розбита татарським нападом. Ситуацію трохи рятують новозасновані поселення Великого князівства Литовського, але цей «рятунок» нагадує «середню температуру хворих у цілій лікарні». Якщо побудувати такі діаграми окремо по регіонах східної Європи, хоча б у межах сучасних України, Литви + Білорусії, Росії – картина обскурації стала би ще значно гіршою. Але для цього історики мають працювати над історією, а не просто полювати на гранти.

4, у третьому та четвертому періодах ми не бачимо системного зникнення поселень – в розряд зниклих потрапляють переважно незначні поселення, про які не було нагоди згадати в письмових документах. Може бути, що частина цих поселень продовжувала існувати, але правило позитивізму вимагає від нас знайти позитивну інформацію про таке існування.

5. У третьому періоді кількість тривалих = тривалі-2 + новозасновані-2 – зниклі-3. В цьому періоді активно засновуються нові поселення на території північно-східної Русі. Всього в цьому періоді згадано 186 поселень із 264 датованих, або 70 %.

Ці дані викривають дві помилки в методиці, в які часто впадають дослідники СРГ: по-перше, ніякою мірою не можна вважати, що всі згадані в СРГ поселення існували одночасно в момент укладання СРГ; по-друге, так само ніякою мірою не можна вважати, що всі згадані в СРГ поселення існували в давньоруський час.

6. Цілком очевидно, що від 10-го до середини 15-го століть ніколи не було ані одного року, коли б усі згадані в СРГ об’єкти існували одночасно. Тому із фактів одночасного існування тих чи інших об’єктів не можна вивести дату складання СРГ.

7. У 4-у періоді загальна кількість поселень продовжує зростати, що відбиває природний процес збільшення густини населення і подальше заснування нових міст (як кажуть справжні вчені – урбанізацію). Але ж ідеться не про всі поселення цього часу взагалі, а тільки про згадані в СРГ. І тут виникає проблема із новозаснованими поселеннями – перші документальні згадки про них є пізнішими за СРГ. Виглядає так, що СРГ є найранішим письмовим джерелом, яке фіксує назви таких поселень. Не відкидаю можливості, що деякі поселення могли існувати задовго до їх першої згадки – «невидимками» для письмових джерел. Але кожен такий випадок примушує замислитись – звідки писар СРГ дізнався про існування такого поселення?