Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

18 ст.

Микола Жарких

(6) 1719 р. Г. Грабянка

Козацький старшина Григорій Грабянка (? – бл. 1738), майбутній гадяцький полковник, написав свій історичний твір в 1719 р. (попри дату 1710 р. на титульному аркуші, в передмові згадано видання 1719 р., тому я датував цей твір 1719 роком (Терехтемирів / Відлуння в Україні)):

Воста еще Гедим Великий, князь литовский, и пришед на Киев, 1320 року побил над рекою Ирпинем князей русских и прилучил Киев к своей земле, поставив наместника своего Миндовга, князя Ольшанского [Грабянка Г. Действия презельной и от начала поляков кровавшей небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана запорожского, с поляки. – К. : 1854 г., с. 17].

Маємо тут скорочений виклад М. Стрийковського.

(7) 1750 р. В. Н. Татищев

Головна праця російського історика Василя Никитича Татищева (1686 – 1750) – «История Российская» – була надрукована в 6 томах уже після його смерті, в 1768 – 1847 рр. За планом викладу наша тема мала б належати (Спб.: тип. Вейтбрехта, 1784 р., т. 3, с. 107 і далі), але ніяких сюжетів з історії Великого князівства Литовського вона не містить, тільки з історії північно-східної Русі.

(5) 1774 р. М. Щербатов

Російський історик Михайло Михайлович Щербатов (1733 – 1790) надрукував свою головну працю – «Історію російську від найдавніших часів» – у семи томах в 1770 – 1791 роках.

Оповідання про похід на Волинь та Київ датоване у М. Щ. 1320 роком, воно оперте на названого у примітці Стрийковського, використаного, проте, не дуже старанно (маємо міста Овручев і Томир – с. 297) [Щербатов М. М. История российская от древнейших времен. Спб.: тип. Академии наук, 1774 г., т.3, – 302]. М. Щ. вільно переповів Стрийковського, скоротивши дещо з наведених ним подробиць але додавши нові літературні красоти власного виробництва. Є власні здогади М. Щ., так, князь Роман Брянський названий Романом Михайловичем Брянським (с. 296). Закінчується оповідання досить розлогим екскурсом в генеалогію рязанських князів, до яких М. Щ. хотів (але, природно, не зміг) підшити князя Станіслава (с. 300 – 302).

(6) 1784 р. А. Нарушевич

Польський історик Адам Нарушевич (1733 – 1796) присвятив нашій темі кілька сторінок у своїй 7-томній «Історії польського народу» [Naruszewicz A. Historya narodu polskiego od początku chrześciaństwa. – Warszawa: Drukarnia Michała Grölla, 1784, , s. 382 – 387]. Тут дано виклад оповідання Стрийковського, нічого більше.

(6) 1785 р. Опис Київського намісництва

Описів Київського намісництва у 1785 – 1787 році було складено декілька – нова російська адміністрація краю потребувала довідкових даних про територію, яка перейшла в її управління від козацької адміністрації Гетьманщини.

У «Географічному описі Києва», складеному в 1775 – 1786 рр. В. І. Новгородцевим, читаємо:

В 1321 году литовским князем Гедимином Киев взят, тогда и Киевское княжение кончилось [Описи Київського намісництва 70-80-х років 18 ст. – К., 1989 р., с. 20]

В 1321 году литовский князь Гедимин, прогнав из русских княжений татар, Киевом овладел, и из того времени Киевское княжение перешло под владение литовское [с. 47].

В «Історичному та географічному описі Київського намісництва» 1787 р. читаємо:

Повесть страны сей, по перенесении великокняжеского российского престола в 882 году князем Игорем Рюриковичем из Великого Новгорода в Киев, сопряжена со всероссийскою историею по 1321 год, когда князь литовский Гедимин, прогнав татар из российских владений и последнего киевского князя при реке Ирпене победив, покорил Киевское княжение под свою державу [с. 178].

А в 1321 году литовский князь Гедимин, прогнав из русских княжений татар, Киевом овладел; и с тех пор Киевское княжение пришло под владение литовское [с. 183].

Обидва описи по-різному скорочують М. Стрийковського.

В «Скороченому особливому описі Київського намісництва» 1787 р. читаємо: на с. 282 – точно те, що в попередньому описі надруковано на с. 178, а на с. 286 – те, що й на с. 286. Тобто цей опис не дає по нашій темі нового тексту.

(5) 1799 р. М. Ф. Берлинський

Викладач київських училищ Максим Федорович Берлинський (1764 – 1848) у 1797 – 1799 роках написав «Історію міста Києва» і присвятив її імператору Павлу Петровичу. Поки він шукав можливості її надрукувати, політична погода змінилася, імператор Павло був убитий, і друкування книги відклалось до 1972 року, коли її збирались надрукувати в відновленому часописі «Київська старовина». Але в той момент політична погода знову змінилася, московським гаулейтером в Україні замість П. Ю. Шелеста став твердий москвофіл В. В. Щербицький, і публікацію було скасовано (разом із часописом).

Книгу було надруковано уже після смерті В. В. Щербицького, аж у 1991 році під редакцією М. Ю. Брайчевського [Брайчевський М. Ю. . – В кн.: Берлинський М.Ф. Історія міста Києва. – Київ: Наукова думка, 1991 р.].

В своїй оповіді М. Б. слідував названим ним у тексті Стрийковському та Щербатову, поділивши текст між , роками та .

Тут ми маємо слабку спробу прокоментувати Стрийковського: до епізоду Стр-28, де згадано митрополита, М. Б. додав своє припущення: «видно, св.митрополит Петр в сие время пребывал в Киеве или, вероятнее, его коадьютор» [с. 82].

За життя М. Б. надрукував по нашій темі дві статті і одну книгу:

Берлинский М. Покорение Киева Гедимином. – Улей, 1811 г., № 1, с. 35 – 50. (Я не зміг знайти цього журналу в Мережі).

Берлинский М.Ф. . – Спб. : тип.департамента народного просвещения, 1820 г. – 201 с. Це – зовсім не переробка книги 1799 р., як можна було сподіватись, а незалежний твір на ту саму тему. Згадок про Гедиміна тут немає.

Берлинский М.Ф. Правители города Киева от завоевание сего княжения великим князем литовским Гедымином (с 1320 до 1828 года). – Отечественные записки, 1830 г., № 119, – 492. Тут першим згадано Міндовга Гольшанського.