Географічні назви
Микола Жарких
За змістом уривки можна поділити на три групи. Перша – це записи богословського змісту (за розбивкою Приселкова-Фасмера (П-Ф) – 2 – 6, 11), про призначення яких не можна сказати нічого певного.
Другу групу утворюють два хронографічих записи. Запис 12 – це грецький переклад статті 6366 (858) року з «Повісті времен і літ» про охрещення болгар. Він є в багатьох літописах (Лаврентіївському – ПСРЛ, 1926 г., т. 1, ч. 1, стб. 16; Новгородському 4-у – ПСРЛ, 1915 г., т. 4, ч. 1, с. 10 та інших). Запис 13 – коротка згадка про охрещення Русі в 6496 (988) році, також походить від «Повісті времен і літ».
Кому й навіщо знадобилась ця історична довідка про охрещення (православне!) народів східної Європи? Перше, що спадає на думку – вони стояли у якомусь зв’язку з унійними комбінаціями 1430-х років, поїздкою митрополита Ісидора на Флорентійський собор. Але я розумію всю слабість такого здогаду і можу визнати, що могло бути й багато інших причин, включно із елементарною цікавістю до церковної історії (без огляду на практичне значення інформації).
Третю групу утворюють уривки 1, 7 – 10 переважно господарчого змісту, котрі містять імена людей, назви місцевостей і навіть одну хронологічну вказівку – «місяця вересня індиктіона 14» (П-Ф 8). Записи господарчого змісту в свою чергу можна поділити на такі, котрі фіксують наявність, записи пожертвувань (приходні касові ордери, як сказав би сучасний бухгалтер) та записи боргів (грошей та майна, яке перебуває в чужих руках). В 10-у уривку двічі сказано, що записане майно належить митрополиту; в 1-у записі перелічено речі, котрі знаходяться у Якова після смерті митрополита. Ім’я митрополита не названо. Можна не сумніватись, що всі ці господарчі записи стосувались якогось митрополита. Кого ж саме?
Якщо виписати всі географічні назви з цих уривків, вийде наступна таблиця:
| Уривок П-Ф | Імена | Примітки |
| 1 | Брянськ | |
| князь Муромський Ярослав | ||
| 7 | люди Пацинського (Πατζυνισκίου) – Андрій, Филип, Гавриїл, Филимон | Цього Пацинського П-Ф назвали князем – але такого слова у грецькому тексті немає |
| 8 | Місяця вересня індиктіона 14 вийшов Сава від нас з Владимира | |
| 10 | Москва | |
| Кострома | ||
| Малий Онуград | ||
| Галич | ||
| містечко Стольне | У Бенешевича Στολ[]έκον, у П-Ф Στολ[ί]σκον (без коментарів) | |
| Козельськ | ||
| Князь Друцька Михайло | ||
| Єпископ Іоан Смоленський | ||
| Георгій Сугдаєць | ||
| Москва | ||
| Кострома [?] | ||
| Переяславль | ||
| Юр’їв | ||
| Владимир, княгиня | ||
| Порник Сугдаєць узяв дочку Антонія | П-Ф: Порник – неясне слово, можливо, власне ім’я |
Запис про «людей Пацинського» П-Ф пов’язували із місцевістю Пацин в Рославському повіті Смоленської губернії. нині така місцевість невідома.
Назва «Малий Онуград» може стосуватись будь-якого з Новгородів, окрім Великого: і Нижнього, і Сіверського, і Литовського. Упевненість П-Ф, що йдеться саме про Новгородок Литовський, не має певних підстав.
Що за містечко Столекон або Століскон – я здогадатись не можу. Село (Менський район Чернігівської обл.) відоме, здається, з початку 17 ст., містечко (Берестейська область Білорусії) – з 1555 р. Це, здається, мало нам підходить.
За винятком цих назв решта лягає на карту наступним чином:
Географічні назви «Уривків Бенешевича»
на тлі карти східної Європи 1341 року
Карта надана Дмитром Вортманом, за що висловлюю йому щиру вдячність.
Заради об’єктивності я наніс на карту (жовтими колами) кілька подвоєних назв із повищої таблиці: окрім Владимира на Клязьмі – також Володимир на Волині, окрім Галича Костромського – також Галич у Прикарпатті, окрім Переславля-Залеського – «наш» Переяслав-Хмельницький, окрім Юр’єва-Польського – Юр’їв (Білу Церкву) на Росі. Але немає сумніву, що з кожної пари подвоєних назв в «Уривках» фігурує перший об’єкт.
Одного погляду на карту досить, щоб переконатись: переважна більшість назв стосується території північно-східної Русі, і то спеціально – території домену великого князя владимирського (московського). Ми не бачимо в переліку назв з Ростовського, Ярославського, Тверського князівств, з терену Великого Новгорода. Натомість бачимо Муром, який з 1392 року був приєднаний до Московського князівства (разом із Нижнім Новгородом). Я добачаю в цьому певну хронологічну вказівку, і навіть схильний вважати «Малий Онуград» – Нижнім Новгородом.
У таблиці двічі згадана Сугдея (Судак у Криму), але не прямо, а через іменування осіб «сугдейцями» (катойконім по науці, тобто назва жителя за назвою населеного пункту). Думаю, контакти цих сугдейців (греків?) з митрополитом мали місце у північно-східній Русі, скоріше за все у Москві.
За межами володінь великого князя владимирського знаходяться: Козельськ (маленьке князівство, котре в 15 ст. було предметом боротьби Москви і Литви), Брянськ (належав Литві від кінця 14 ст. до 1500 р.), Смоленськ (належав Литві від 1395 – 1404 років), Друцьк (належав Литві, мабуть, з середини 14 ст.).
З усього цього однозначно випливає: «наш» митрополит був митрополитом московським. Неможливо собі уявити, щоб якийсь інший митрополит роз’їжджав по території, підвладній великому князю владимирському, збирав на цій території гроші (включно із самою Москвою) – і в Москві про це нічого ані не знали, ані не вживали заходів.
Разом з цим «наш» митрополит мав змогу їздити на територію, підвладну Великому князівству Литовському, і також мати там майнові справи, збирати грошові внески.