Міщани

Микола Жарких

Частина згадок професій, наведених у попередньому розділі, безперечно належать жителям міст та містечок.

Для них на відміну від селян, таки маємо спеціальний термін міщанин (розділи 390, 585, 660, 662, 689, 696, 703, 830, 831, 961, 1108, 1259, 1285, 1298, 1300, 1301, 1424; маємо також міщанок – 409, 671). Це був точно означений термін – так називались люди, котрі жили в містах з магдебурзьким правом і підлягали цьому праву. Тобто ця назва позначала особливий юридичний статус особи.

Про функціонування магдебурзького права говорять такі терміни як бурмістр (430, 1150, 1267, 1360; і бурмистрова – 526, 1224, 1368), війт (446, 523, 525, 678, 1067; і війтова – 575 ), лавник (497, 1112), райця (1178, 1285).

Натомість в містах та містечках без магдебурзького права ми бачимо обивателів (787, 814, 821, 850, 854, 1093, 1113, 1162, 1239) та обивательок (606, 667, 788, 789).

Більш загальним і розпливчастим, здається, був термін житель (1391, 1392; також жителька – 812, 815). Маємо запис про полтавських козаків і жителів (1394) – тут, здається, козак – соціальний термін, а житель – тільки вказує на місце мешкання, без особливого соціального значення (десь так, як нині вживається це слово). У Києві згаданий стрілець і жилець (1210) – може, вояк російського гарнізону?

Згадані також писар глухівський (1238), писар носовський (1311), отаман сумський (1308) – тут не можна вирішити, чи ці терміни стосувались чинів міського самоуправління, чи козацької адміністрації. Носовський писар – майже напевно з Носовської козацької сотні (укладачі ВС дуже не любили козаків і всіляко оминали це неприємне для них слово, як могли – як скоро побачимо).

Величезним, кореневим недоліком козацького адміністративного ладу в Україні був брак повноцінної цивільної адміністрації, сформувати яку так ніколи й не вдалося. Тому козацька військова адміністрація, цілком добра для управління військом, вимушено брала на себе невластиву їй роль адміністрації цивільної, від чого відбувалось змішування компетенцій та юрисдикцій, що відкривало дорогу не тільки для зловживань козацької старшини, але й до втручання в адміністрацію московських чинів.

Із занять, специфічних саме для жителів міст, маємо тільки одну згадку купця (850) – при цьому неясно, чи було це щось окреме від перелічених вище крамарів (як здаються мені роздрібними торговцями). Дуже примітно, що немає ніяких згадок про цехи, майстрів та підмайстрів. Так само немає згадок про людей, дотичних до грошей – ані лихварів, ані збирачів податків чи мит (шафарів, наприклад).