Хронологія

Микола Жарких

В літописах скрізь вживається числення років від створення світу. Для переводу березневих років від створення світу в січневі роки від Різдва Христова треба віднімати 5508 років для дат в березні – грудні і 5507 років для дат у січні – лютому.

На жаль, часто дати вказані тільки з точністю до року, тому в цих випадках ми формально віднімаємо 5508 років.

Гірше те, що подекуди трапляється ультра-березневий стиль, для якого треба віднімати відповідно 5509 та 5508 років. Ультра-березневі дати систематично на 1 рік більші за березневі, і це коливання дат між двома сусідніми роками є тяжкою бідою всіх літописів, яка потребує глибшого аналізу.

Початок року в період до 15 ст. рахувався з 1 березня, але починаючи з 15 ст. (1430-40-х років) входить в моду вересневий стиль, коли рік починався з 1 вересня. Десь з 1470 року стиль дат стає виключно вересневим. Для такого стилю треба віднімати 5509 років для подій вересня – грудня і 5508 років для подій січня – серпня. Окремо слід зазначити що НикЛ переходить на вересневий стиль від 6889 (1380) року і далі послідовно його тримається.

Ще однією проблемою є переходи оповідання через границю років. Наприклад, пишеться, що князь захворів у лютому, а помер у березні – в такому випадку для березня треба ставити наступний березневий рік. А від цього залежать наступні хронологічні вказівки «того ж року».

Наступною проблемою є пропущені роки, які трапляються навіть в 2 пол. 15 ст. Наприклад, під 6964 (1456) р. міститься докладний опис походу Василя 2-го на Новгород і потім згадано, що «тієї ж весни» помер рязанський князь, Іван Федорович. Але далі йде стаття 6966 (1658) р., а статті 6965 (1457) р. в жодному літописі немає. Тому ми не маємо певності, що після опису походу 6964 р. не випав заголовок «В літо 6965», і наступні відносні вказівки стосуються саме 6965, а не 6964 року.

Ще одна проблема пов’язана із високосом. Високосним вважається січневий рік, номер якого ділиться націло на 4. У випадках вересневого та ультра-березневого числення номер року для місяця лютого відрізняється від січневого на 5508. Це число ділиться на 4, тому правило високоса – номер року ділиться на 4 – для цих стилів не суперечить сучасному правилу.

Не так стоїть справа із березневим стилем. Для місяця лютого різниця з січневим стилем становить 5507 років, отже, на 4 не ділиться. Тому високосним мав би бути не той березневий рік, номер якого ділиться на 4, а попередній (наприклад, не 6800-й, а 6799-й) (правило 1). Може бути, що високосним вважався березневий рік, номер якого ділився на 4 (правило 2).

Яка різниця між цими двома правилами? Розглянемо для прикладу 6800-й рік. Якщо діє правило 1, то 1.02.6799 р. – п’ятниця, 1.03.6800 р. – відповідно субота. Якщо діє правило 2, 1.02.6799 р. – п’ятниця, і 1.03.6800 р. – також п’ятниця (оскільки 6799 рік не є високосним і в лютому – 28 днів). Отже, упродовж усього 6800 року за правилом 2 день тижня відставатиме на 1 день від розрахунку за правилом 1. І тільки починаючи з 1.03.6801 р. це відставання виправляється (оскільки лютий 6800 року за правилом 2 є високосним, і в ньому 29 днів).

Чи справді високос рахувався за цим складним правилом 1 – я простежити не намагався. Це вимагає спеціального дослідження. В моєму історичному календарі діє правило 1. Разом з тим я припускаю, що ультра-березневий стиль літочислення був запроваджений саме у зв’язку з відносною простотою високосного правила. Але переваги цього стилю не були зафіксовані у теоретичному трактаті, і тому залишались неясними для наступних поколінь книжників. Оця відсутність теоретичного обгрунтування і була, на мою думку, причиною відмови від цього стилю.

В усіх переглянутих літописах мені жодного разу не трапилась подія, датована високосним днем, тому я не вмію сказати, який саме день лютого вважався високосним (здається, 29-е число в якості високосного дня запроваджене разом з григоріанським календарем, а до того високосний день вставлявся між 22 і 23 лютого – bis sextus).

Повністю кваліфікована дата події включає рік, місяць, день, день тижня та ім’я святого або релігійного свята. Важливими є також вказівки на перехідні свята, котрі заміняють вказівки на дні тижня. Такі дати я ретельно перевіряв на взаємну узгодженість елементів і у випадку повного співпадіння дата набувала статусу узгодженої дати. Авторитетною датою будемо називати узгоджену дату, яка походить з авторитетного джерела.

У випадку суперечності між елементами датування першою жертвою виступав номер року. Простіше помилитися в безликому числі, ніж у характерному імені святого або дні тижня. Подекуди вдавалося узгодити всі елементи шляхом вибору найкращого з усіх сусідніх років.

Співпадіння імені святого з місяцем / днем не є так важливим, оскільки кожен пізніший переписувач, озброєний Вікіпедією Мінеєю або святцями, міг доповнити запис енциклопедичною довідкою. Так, якщо первісно було вказане тільки ім’я, неважко вирахувати день; і знаючи день, неважко визначити ім’я святого. Тим не менше всі такі вказівки перевірялись і випадки невідповідності відзначались.

Починаючи з 15 ст., дати смерті князів нерідко містили вказівку на годину, коли це сталось. Ці вказівки подекуди становлять проблему, наприклад «15 числа, в ніч з неділі на понеділок» – вважати, що 15-го була неділя, чи понеділок? Спеціальний аналіз показує, що це число могло стосуватись як попереднього, так і наступного дня.

Для нашої теми – історії звичаю постриження – точні дати великого значення не мають, але вони важливі для визначення, наскільки авторитетними є записи літописів, які їх містять. Записи з точними датами, а тим більше з годинами, безсумнівно належать очевидцям подій. Але слід пам’ятати, що години в датуванні подій починають масово вказуватись лише з середини 15 ст., що й не дивно, бо на той час у Московському Кремлі уже працював баштовий годинник (куранти).