Ростовські родичі
князя Михайла Всеволодовича
Микола Жарких
Марія – дочка князя Михайла Всеволодовича – вперше згадана на початку 1228 року з нагоди її шлюбу із ростовським князем Васильком Костянтиновичем.
24 липня 1231 року у них народився син, котрого назвали Борисом (в пам’ять святого князя Бориса, якого поминають у цей день).
У 1237 або на початку 1238 р. народився їх другий син, ім’я якого уже було «запрограмовано» – його назвали Глібом.
Що ми знаємо далі про Марію, Бориса та Гліба?
1. В 1244 р. Борис в числі інших князів їздив до Батия і був затверджений у своїй отчині – Ростові (). Борису було тільки 13 років, але на це не зважали – скачи, враже, як пан каже!
2. У вересні 1246 р. Борис вдруге приїхав до Батия і став свідком убивства свого діда – князя Михайла Всеволодовича (20 вересня, ). Бориса ж Батий спровадив до Сартака, а цей останній відпустив Бориса у його князівство ().
3. В 1248 р. Борис оженився із Марією – дочкою муромського князя Ярослава (). Йому було 17 років – слушний вік для одруження.
4. В 1249 р. Гліб Василькович уперше поїхав до Орди – до Сартака, який відпустив його в його отчину ().
5. Наприкінці 1249 чи на початку 1250 р. Борис та Гліб узяли участь у похованні князя Василя Всеволодовича у Ярославлі ().
6. В 1250 р. Борис утретє поїхав до Орди – на цей раз до Сартака, який відпустив його в його отчину ().
Із епізодів 2, 4, 6 ми бачимо якісь особливі відносини молодих ростовських князів до Сартака, сина Батия, але в чому вони полягали – літописець не знав або не схотів написати.
7. В 1251 р. князь Гліб Василькович поїхав з Ростова у свою отчину – Біооозеро (). Василько, батько Гліба, володів усім Ростовським князівством, в тому числі й належним до цього князівства Білоозером, але сам у цьому місті ніколи не жив. Тому вираз «отчина» в даному випадку слід розуміти в розширеному значенні – що старший брат виділив молодшому частину свого князівства. Глібу в цей час було 14 років.
Так Білозерське князівство відділилося від Ростовського. В довідниках доводиться читати, що воно виділилося ще в 1238 році, але це неправда, на це немає ніяких фактичних вказівок. Нащадки Гліба правили в цьому князівстві до 1380-х років. Потім князівство захопила Москва, і його територія стала уділом князів московського дому. В такому удільноу вигляді воно проіснувало до 1485 р.
Вважається, що численні дрібні князівські роди, які мали маєтки на території Білозерського князівства, походять від Гліба Васильковича.
8. 2 травня 1253 р. Борис узяв участь в освяченні церкви св. Бориса і Гліба в Ростові (). Із в Ростові пов’язано багато суперечностей, вникати в них я не збираюсь.
Зауважу два моменти: 1, освячення відбулося на день перенесення мощів святих князів; 2, культ святих Бориса і Гліба був поширений у Ростовському князівстві, бл. 1363 р. у 18 км на захід від Ростова було засновано монастир св. Бориса і Гліба, довкола якого виросло одноіменне поселення.
9. 11 вересня 1253 р. у Бориса Васильковича народився син, названий Дмитром ().
10. 30 липня 1254 р. у Бориса Васильковича народився син, названий Костянтином ().
11. В 1256 р. Борис учетверте поїхав до Орди – до , і був відпущений додому ().
Смерть Батия в 1256 році не відзначена в Лаврентіївському літописі, так само не відзначена і смерть його сина і наступника Сартака (здогадно, в тому ж 1256 році). Улавчія вважають сином Сартака, але навіть це не відомо напевно. Можна припускати, що ця поїздка якось пов’язана зі зміною правителя Орди, але як саме – літопис мовчить.
12. В 1257 р. Борис уп’яте поїхав до Орди – до того самого Улавчія, і був відпущений додому ().
13. Взимку 6765 року (грудень 1257 – лютий 1258 рр.) князь Гліб Василькович повернувся додому «ис Кану земли от цесаря», де він оженився (). «Кану земля» – територія, котру ми нині звемо Монголія (наші літописи не знають ніяких монголів, ніже Монголії). Імені цісаря літописець не знав або не схотів назвати, із хронології поїздки Гліба висновують, що він їздив до хана Мунке. Навіщо він їздив, чи зустрічався із ханом – невідомо, так само невідомо, якого роду була його жінка. Твердження, що вона була дочкою Сартака, належить до безпідставних фантазій (і чого б то по дочку надволзького правителя треба було їхати аж до Монголії?). Імені її ми теж не знаємо, знаємо однак, що охрещена вона була з іменем Феодора ().
14. В 1258 р. Борис ушосте поїхав до Орди – до того самого Улавчія, і був відпущений додому ().
15. Восени того ж 1258 р. Борис та Гліб приїхали до Ростова і побачились із матір’ю (). Це друге спеціальне повідомлення про завершення поїздки, згаданої в попередньому епізоді. При цій нагоді ми довідуємось, що Гліб утретє їздив до Орди, та ще й зі своєю княгинею (а це – рідкісний випадок).
16. Взимку 6766 року (грудень 1259 – лютий 1260 рр.) Борис супроводжував великого князя Олександра Ярославича у поїздці до Великого Новгорода – вони разом привезли ординськимх числеників, які зробили перепис у Новгороді ().
Навіщо проводився цей перепис – літописець не знав або не схотів написати. Припускають, що метою було оподаткування, але оскількі пізніше за такі податки згідно перепису нічого не чути, то можна мати сумнів, що ця громіздка бюрократична система була дійсно запроваджена.
Численики, зробивши свою справу, поїхали назад до Владимира (слід думати – в супроводі Бориса), а Олександр ще затримався в Новгороді.
17. 31 березня 1260 р. Борис, Гліб та їх мати Марія приймали у Ростові великого князя Олександра, який повертався із Новгорода (). Із цього можна вивести дружні відносини між нащадками братів-ворогів – Костянтина і Ярослава Всеволодовичів.
18. В 1261 р. князі Олександр, Борис і Гліб узяли участь у призначенні помічника ростовському єпископу (). Ростовський єпископ Кирило був дуже старий і мабуть не міг виконувати своїх обов’язків, тому Ігнатія було призначено помічником, а наступного року Кирило помер, Ігнатій став повноправним єпископом.
19. В 1263 р. у Гліба Васильковича народився син (). У Лаврентіївському літописі його ім’я – Дем’ян, але пізніші літописи чомусь називають на цьому місці Василя та Михайла.
20. В 1268 році у Бориса Васильковича народився син Василь ().
21. У тому ж 1268 році Гліб Василькович приїхав від татар дуже хворим, але одужав (). При цій нагоді ми дізнаємось про четверту точно відому поїздку Гліба до татар. До яких саме татар він їздив – літописець не знав або не схотів зазначити.
22. У 1269 році князь Гліб Василькович був присутнім при постриженні і смерті князя Дмитра Святославича (). Цей Дмитро княжив і помер у Юр’єві-Польському, Гліб приходився йому небожем у других.
23. 9 грудня 1271 р. померла княгиня Марія – дружина Василька Костянтиновича. При цьому був присутній її син Борис, а Гліб перебував в Орді (). При цій нагоді ми довідуємось про п’яту певно відому поїздку Гліба до Орди.
24. 20 грудня 1273 р. померла дружина князя Гліба, котра була охрещена як Феодора ().
25. Взимку 6784 року (грудень 1276 – лютий 1277 р.) князі Борис та Гліб взяли участь у з’їзді в Костромі з нагоди смерті й похорону великого князя Василя Ярославича ().
26. Тоді ж, узимку 6784 року, князь Борис Василькович оженив свого сина Дмитра ().
27. У 1277 р. кілька князів, у тому числі Борис із княгинею та дітьми та Гліб із сином Михайлом (Дем’яном?), поїхали до татар (). Для чого був такий дивний склад делегації – літописець, своїм звичаєм, не повідомив, а може й не знав. Це була сьома певно відома поїздка Бориса і шоста – Гліба.
28. 16 вересня 1277 р. в Орді помер князь Борис Василькович. Його княгиня Марія (аж тепер довідуємось її ім’я!) і син Дмитро відвезли тіло до Ростова і там поховали ().
29. Наприкінці 1277 і на початку 1278 року руські князі, серед яких були Гліб Василькович та Костянтин Борисович (цей заступив свого померлого батька) допомагали царю Менгу-Тимуру у війні проти ясів (аланів, осетин) і 8 лютого 1278 р. узяли їх місто Дедяків (це місто і досі залишається не локалізованим; ). Оце вперше маємо згадку про якусь конкретну мету, заради якої князі їздили до Орди.
30. 12 червня 1278 р. князі Гліб і Костянтин повернулись із походу до Ростова ().
31. Після цього Гліб негайно заходився женити свого сина Михайла, і весілля відбулося 31 липня 1278 р. (). Можна припускати, що Гліб уже тоді почував себе зле, тому поспішав.
32. 11 жовтня 1278 р. Гліб Василькович відправив свого сина Михайла до Орди на війну (). Менгу-Тимуру, як видно, сподобалось воювати руками своїх руських слуг.
33. 13 грудня 1278 р. у Ростові помер князь Гліб Василькович ().
Оце стільки ми знаємо про дочку та онуків князя Михайла Всеволодовича. Як на 13 століття, це дуже докладні біограми. З них ми бачимо, що ростовські князі брали участь у справах свого роду (епізоди 5, 17, 22, 25), опікувались церквою (епізоди 8, 18) і допомагали татарам панувати (епізоди 16, 28, 32).
Єдине, чого не довелось робити Борису впродовж усього життя – так це воювати. Глібу випало один раз повоювати на боці татар проти аланів. (Пізніше все це було названо «героїчною боротьбою великого російського народу проти татарського ярма».)
Із частих поїздок ростовських князів до Орди можна зробити висновок, що вони мали там добрі зв’язки і уявляли собі, як там приймаються рішення і яке рішення можна проштовхнути, а яке – ні. І от за 32 роки (1246 – 1278) ми не маємо жодного натяку на те, щоби Борис чи Гліб піднімали питання про свою чернігівську спадщину.
І така поведінка не була унікальною. Ніхто не заперечував право владимирських князів на володіння південним Переяславлем, але це право діяло в рамках давньоруської політичної системи. А коли прийшла татарська влада, виявилось: 1, рід владимирських князів є численним; 2, вони мають добрі відносини із татарським урядом. І от ми не маємо навіть натяку, щоб владимирські князі спробували скористатись цими добрими відносинами і здобути для когось із молодших членів роду стіл у цьому Переяславлі. Давньоруські «політичні права» нічого не важили в очах нових панів, і це означало знищення усієї давньоруської політичної системи, загибель давньої Русі як політичного цілого.