Зміни у зоні композиційного впливу собору

Микола Жарких

Планувальні осі, орієнтовані на дзвіницю і собор, які були визначені нами в попередньому розділі, в розглядуваний період були майже повністю зруйновані.

Володимирський проїзд (вісь 1)

Вид Софійського ансамблю з дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря. Фото М.І.Жарких, 30 липня 2008 р.	Перспектива Володимирського проїзду з видом на Михайлівський Золотоверхий монастир від дзвіниці Софійського собору. Фото М.І.Жарких, 19 березня 2012 р.	Вид з дзвіниці Софійського собору в напрямку Володимирського проїзду і Михайлівського Золотоверхого монастиря. Фото М.І.Жарких, 4 травня 2006 р.

Найбільше поталанило осі 1 (вздовж Володимирського проїзду). Вона не була забудована, і єдине, що злочинна російська комуністична влада їй заподіяла – це знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря. І тільки!

Після закінчення відбудови Золотоверхого монастиря в 1999 р. ця вісь знову почала працювати, слугуючи немовби камертоном – яке архітектурне обличчя повинен мати старий Київ.

Вулиця Стрітенська (вісь 2)

Перспектива вул. Стрітенської з видом на дзвіницю Софійського собору. Фото М.І.Жарких, 22 червня 2007 р.	Вид з дзвіниці собору в напрямку Львівської площі. Будинок на вул. Стрілецький 7/6 повністю перекриває перспективу Стрітенської вулиці. Її напрямок – трохи ліворуч від висотного будинку Міністерства торгівлі. Фото М.І.Жарких, 4 травня 2006 р.

Ця композиційна вісь зараз практично не відчувається: 1, вид на ансамбль собору з вул. Стрітенської перекриває велетенський будинок на вул. Стрілецькій 7/6; 2, перспектива стиснута високими будинками по обидва боки вулиці; 3, видове розкриття обмежене густою рослинністю (лісом), який виріс вздовж вул. Стрітенської; 4, Стрітенська церква, яка замикала цю вісь, зруйнована більшовиками.

Вулиця Золотоворітська (вісь 3)

Перспектива вул.Золотоворітської з площадки Золотих воріт. Вид на ансамбль перекриває будинок 1934 р. (Георгіївський пров. 2). Фото М.І.Жарких, 1 лютого 2005 р.	Перспектива вул.Золотоворітської від проїзду Золотих воріт в напрямку Софійського монастиря. Фото М.І.Жарких, 19 березня 2012 р.	Вид з дзвіниці собору в напрямку Золотих воріт. Будинок у Георгіївському пров., 2 повністю перекриває перспективу Золотоворітської вулиці. Фото М.І.Жарких, 4 травня 2006 р.

Ця вісь має ті самі проблеми, що і вул.Стрітенська: 1, перспектива перекрита велетенським будинком у Георгіївському пров.; 2, видове розкриття обмежене густою рослинністю, так що зараз, ідучи цією вулицею, ніяк не можна побачити, що поруч – Софійський ансамбль. Певним позитивом є відтворення Золотих воріт, які замикають цю композиційну вісь.

Вулиця Софійська (вісь 4)

Перспектива вул.Софійської від Печерської брами (майдан Незалежності) з видом на дзвіницю Софійського собору. Фото М.І.Жарких, 19 березня 2012 р.	Перспектива вул.Софійської від вул.Володимирської в напрямку майдану Незалежності. Фото М.І.Жарких, 19 березня 2012 р.	Перспектива вул.Софійської з дзвіниці собору (у правій частині кадру). Фото М.І.Жарких, 4 травня 2006 р.

Ця вісь збереглась відносно непогано і навіть збагатилась відтворенням Печерської брами на майдані Незалежності. Але й ця вулиця має густу рослинність, що обмежує візуальний зв’язок і послаблює її роль як зони видового розкриття Софійського ансамблю.

Віддалені точки видового розкриття

Точок, з яких можна було б здалеку розглядати ансамбль Софійського собору, нині практично не залишилось. Найкращі «точки» знаходяться на верхніх поверхах або дахах високих будинків. Такі «точки» доводиться брати в лапки, тому що не кожен турист має щастя піднятись на дах Кабінету міністрів чи готелю «Україна».

Вид Софійського ансамблю з північного заходу, з верхнього поверху Міністерства торгівлі. Віддаль 600 м. Фото 1980-х років.	Вид з півночі, з Замкової гори. Віддаль 800 м. В лівій частині кадру над лінією суцільної забудови ледве проглядається фрагмент 4-го ярусу та купол дзвіниці. Фото М.І.Жарких, 17 жовтня 2007 р.
Вид із заходу, з вул.О.Гончара. Віддаль 300 м. На передньому плані – скандальний будівельний майданчик (Гончара, 17-23). Над дахами ледве проглядається ліхтарик дзвіниці. Фото , 2010 р.	Вид з південного заходу, з Батиєвої гори. Віддаль 3900 м. Видно 4-й ярус і купол дзвіниці – залишки колишнього домінантного становища ансамблю. Фото М.І.Жарких, 27 квітня 2008 р.

Цей маленький фотонарис показує, що колишнє «поле поза градом» нині перетворилось на поле щільної багатоповерхової забудови, і побачити крізь неї навіть фрагмент дзвіниці чи собору можна тільки чудом. Так, із Замкової гори нам прекрасно видно новий великий будинок з пірамідальним дахом (вул. Велика Житомирська, 20-22), але тільки досвідчене око може знайти там купол дзвіниці.

Досить багато уваги привертає будівництво на вул.О.Гончара 17-23, яке ведеться в охоронній зоні Софійського ансамблю і загрожує зашкодити останньому. Але мокрий дощу не боїться – каже українське прислів’я. Ніякого видового розкриття ансамблю з вул.Гончара давно вже нема, і ніяке нове будівництво на цій вулиці його зіпсувати вже не може. На фото ми бачимо, що новий будинок перекриє нам вид на флігель (Гончара 17/19б), тиловий фасад будинку на Стрілецький 14, дуже красивий і оригінальний брандмауер флігеля на Стрілецькій 16 і нарешті частину фасаду будинку на Стрілецькій 7/6.

Архітектурна цінність усіх цих будинків, як на мене, досить проблематична, і від того, що новобудова закриє нам точку огляду цих «шедеврів», великої біди ще не буде. Навіть якщо громадський рух за збереження старого Києва і добився б скасування цієї новобудови, то це забезпечило б нам тільки можливість насолоджуватись видом брандмауерів початку 20 ст., але ніяк не Софійського собору.

Перш ніж піднімати боротьбу за збереження «старого Києва», громадськість мусила б сформулювати – яким є ідеальний образ того старого Києва, за збереження якого треба боротись. Не з’ясувавши для себе цього основного питання, наші громадські активісти не можуть пояснити іншим, за що власне вони борються. Через те їхня боротьба страждає тим самим недоліком, що й управлінська система, з якою вони воюють, а саме – роботою по перериваннях, реагуванням на наступальні дії забудовників. Це реагування за визначенням носить пасивний, оборонний характер і як таке приречене на кінцеву поразку.

Для того щоб перемагати, треба наступати. Для поліпшення архітектурного оточення Софійського ансамблю треба воювати не з однією конкретною новобудовою, а з концепцією містобудівного розвитку Києва в цілому.