Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Пам’ять про знесення панщини на Галичині

Микола Жарких

До 1991 року Україною правила злочинна організація під назвою “КПСС”. Пропагована нею історична концепція була дуже проста: історія людства почалася 25 жовтня 1917 р., саме з моменту пострілу “Аврори”; все, що передувало цьому моменту, розглядалося лише як беззмістовне животіння, в якому не було жодної керівної чи спрямовуючої сили. Все, що було написано під владою цих злочинців – від плакатів на парканах до 26-томової “Історії міст і сіл УРСР” – однозначно стверджувало, що в історії України не було нічого вартіснішого і кориснішого для людей, ніж НКВД, райкоми та колгоспи.

Попри всі капеесесівські настанови, указ цісаря Фердинанда від 3.05.1848 р. про скасування панщини залишив добру пам’ять серед українців Галичини. Ця пам’ять вшанована численними хрестами; найраніший з тих, що я бачив, встановлено 1878 р., у 30-ті роковини указу. Розміщували хрест на найпочеснішому місці села, здебільшого біля церкви або на головній площі. В рідкісних випадках хрест ставили на околиці села обіч головної дороги, щоб його було добре видно тим, хто в’їжджає до села. Всі бачені мною хрести – кам’яні (а колись бували, напевно, і дерев’яні?), часто з фігурою розп’ятого Іісуса. Подекуди композиція збагачується фігурами Іоанна Хрестителя та Марії (утворюючи “Деісус”), рельєфами на постаменті і т.д.

Постамент пам’ятного хреста біля… Пам’ятний хрест біля церкви в…
1. Постамент пам’ятного хреста біля церкви в с.Коропець Монастириського району. Фото М.І.Жарких, 16.06.1988 р. 2. Пам’ятний хрест біля церкви в с.Дем’янка-Наддністрянська Жидачівського району. Фото М.І.Жарких, 8.07.1989 р.

Жоден з цих хрестів не потрапив до офіційних реєстрів пам’яток історії – бо вони нагадували не про ту історію, яке була потрібна комуністам. А коли комуністи визначили якусь річ як непотрібну, вони починають її знищувати – то неодмінний закон їхнього правління. На фото 1 (червень 1988 р., с.Коропець Монастириського району Тернопільської обл.) – постамент пам’ятного хреста з квадратним отвором, а самого хреста нема. У такий спосіб влада дбала про збереження історичним пам’яток. Як почала ця комуністична влада занепадати – почалося відновлення пам’ятних хрестів. На фото 2 (червень 1989 р.) – хрест, встановлений біля церкви в с. Дем’янка-Наддністрянська (Жидачівський район Львівської обл.).

Пам’ятний хрест в с.Острів Св. Христофор. Фрагмент пам’ятного…
3. Пам’ятний хрест в с.Острів Тернопільського району. Фото М.І.Жарких, 12.08.1989 р. 4. Св. Христофор. Фрагмент пам’ятного хреста в с.Острів. Фото М.І.Жарких, 12.08.1989 р.

Дуже гарно вибілений і розфарбований хрест стоїть на центральній площі с. Острів (Тернопільський район, Тернопільська обл., фото 3, 4). Окрім звичайних прикрас, він має три рельєфні Фігури в нішах постаменту.

Фігура богородиці біля церква в…

5. Фігура богородиці біля церкви в с.Пробіжна Чортківського району. Фото М.І.Жарких, 15.08.1989 р.

Пам’ятний знак у с.Пробіжна (Чортківський район, Тернопільська обл., фото 5) відрізняється від усіх інших, що я бачив: тут встановлено не хрест, а фігуру богородиці з немовлям на високому постаменті.

У селі Синьків (Заліщицький район Тернопільської обл., липень 1991 р., фото 6, 7) ідейне звучання пам’ятного хреста підсилено включенням його до складнішої композиції, що утворена пам’ятником Богдану Хмельницькому (на фото 6 – праворуч), хрестом на пам’ять про скасування панщини (в центрі) та високою могилою-кенотафом (ліворуч). Могила має внизу крепіду, на лицьовій стороні якої вміщена різьблена плита (фото 7). На площадці на вершині могили встановлено ажурний металевий хрест і державні прапори України. Синьківський комплекс за допомогою досить обмежених і традиційних засобів яскраво виражає ідею неперервності боротьби українського народу за волю і державність.

Меморіальний комплекс в с.Синьків… Плита – фрагмент меморіального…
6. Меморіальний комплекс в с.Синьків Заліщицького району. Фото М.І.Жарких, 16.07.1991 р. 7. Плита – фрагмент меморіального комплексу в с.Синьків. Фото М.І.Жарких, 16.07.1991 р.

7 квітня 1993 р.

Призначалось для газети “Старожитності”.