Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Деградація (кін. 19 – поч. 21 ст.)

Микола Жарких

Висновки

Попри те, що протягом розглядуваного періоду жодна пам’ятка ансамблю не була зруйнована і навпаки, в цей період почалась наукова реставрація давніх споруд, в містобудівному аспекті цей період слід оцінити як деградацію.

Деградація була наслідком неконтрольованого стихійного процесу забудови старого міста, в ході якої щільність та масивність (висота) забудови значно зросла. Ансамбль, який впродовж століть був візуальною (архітектурною) і змістовною (сакральною) домінантою міста, спочатку розчинився в морі багатоповерхових прибуткових будинків, а пізніше, на початку 21 ст., почав виділятись у зворотній бік, перетворюючись на групу найнижчих споруд всередині «колодязя» з висотних будинків.

В результаті росту висоти забудови зникла більшість точок видового розкриття ансамблю (поза межами території заповідника), що звузило роль ансамблю як осередку архітектурної організації простору.

Стихійна забудова зруйнувала також містобудівні композиційні осі, орієнтовані на Софійський собор та його дзвіницю. По більшості з цих осей споруди ансамблю нині не проглядаються, і ці осі втратили своє композиційне значення.

Особливо слід відзначити, що хронологічні рамки періоду деградації визначені нами на підставі динаміки забудови, а не на основі загальноісторичної періодизації. Попри зміну політичних режимів, суспільного й економічного ладу, не кажучи вже про зміну окремих керівників чи концепцій розвитку Києва, процес ущільнення забудови старого Києва продовжувався. Тому його слід кваліфікувати як стихійний, такий, що не піддається безпосередньому управлінню волею людей.