Вирішальний удар
Микола Жарких
Фарс на одну дію
Дієві особи
Путін – клоун, який грає роль самого себе, тобто президента Росії.
Шойгу – колиншій оленяр, нині міністр.
Золотов – чекіст і начальник гвардії.
Песков – колись залишений на другий рік за неуспішність студент, а нині – прес-секретар.
Діється в наш час в кабінеті президента в Кремлі. Посередині – великий стіл шириною із футбольне поле, абсолютно порожній.
Ява 1
Путін
(дивиться на глобус, потім бере рулетку і щось на ньому вимірює)
Ну, і зовсім не так далеко від Москви до Вашингтона – якихось сімдесят сантиметрів. І чого б то третій місяць воювати за цю мізерію? Шойгу!
Шойгу
(сквапно заскакує до кабінету)
Здеся!
Путін
(невдоволено)
Ну що за звичаї! Здеся, тута тама… Ти генерал армії чи оленяр?
(Шойгу розкриває рота, але Путін продовжує)
Доповідай: Вашингтон захопив?
Шойгу
Ми… теє-то як його… готуємось його атакувати. Зосереджуємо сили, ще дві батальйонні групи перекидаємо. От Нью-Йорк уже обстрілюємо…
Путін
Нью-Йорк? Чим це ти його обстріляв?
Шойгу
Градами, силами першого армійського корпусу Ди-Ни-Ри.
Путін
Добре, але ж Град тільки на двадцять кілометрів несе, хіба так знищиш весь Нью-Йорк?
Шойгу
Ми, Дім Дімич, з усією…
Путін
(не слухає)
Я от що подумав: а чи не закінчити нам цю війну одним вирішальним ударом, га? Як жахнемо по тій Америці нашими мегатонами – і війні кінець.
Шойгу
(робить вигляд, що не розуміє)
Жахнемо? Тобто наведемо жах, дулю скрутимо?
Путін
Ну, шандарахнемо або бабахнемо, якщо тобі так зрозуміліше. До речі, де моя червона кнопка? Вона ж десь тут на столі була?
Шойгу
А… е… ми теє… її прибрали, щоби часом Кабаєва її не натиснула. Вона в нас особа химерна, любить торгати різні речі без потреби…
Путін
Ну добре, так піди й натисни оту червону кнопку. Десь же ж вона в тебе є?
Шойгу
(відстовбурчує вухо рукою і робить вигляд, що погано чує, але виходить не дуже переконливо)
Га?.. Як?.. Барабани теж дуже добре бахають…
Путін
Ти мені дурня будеш грати?
Шойгу
Ой, Дім Дімич, дозвольте вам доповісти! Це ви просто ніколи не бачили, як як дурня можу грати, тому й думаєте так. А я не граю, я просто чути став погано… От якби ви мені… теє-то як його…
(водить у повітрі рукою, неначе пише)
… на листочку паперу написали, тоді б я одразу все зрозумів.
Путін
Письмовий наказ? На ядерний удар? Тобі? Навіщо? Хіба тобі слова мого мало?
Шойгу
Ну, як мене запитають: «Навіщо ти, Шойгу, ядерну війну почав?» – А я скажу: «Я ж простий оленяр, нічого не розумію, отримав письмовий наказ – і виконав. А винен в усьому той, хто наказав, я тільки виконував».
Путін
Ах ти собачий син! Золотов!
Ява 2
Золотов входить неквапно і перевальцем, але оцінивши ситуацію, виструнчується і клацає підборами.
Золотов
Кавалер ордена Кадирова генерал армії Золотов за вашим наказом з’явився!
Путін
(до Шойгу)
Бачиш, як треба доповідати? Ніяких «здеся» чи «тута».
(до Золотова)
Ти, Золотов, готовий зробити те, що треба для порятунку Росії?
Золотов
Так точно!
Путін
Готовий виконати мій наказ?
Золотов
Так точно!
Путін
Готовий виконати будь-який мій наказ?
Золотов
Так точно!
Путін
Так піди візьми свій пістолет і розстріляй мені оцього…
(показує на Шойгу)
… оленяра-невдаху.
Золотов
(не змигнувши оком)
Як ви кажете? Трахнути?.. Кого трахнути?.. Кабаєву?.. Отак прямо по голові? – Ну, з превеликим задоволенням! Можу навіть на біс!
Путін
І ти дурня корчити?
Золотов
(так само незворушно, показує рукою в повітрі, як пишуть)
Ви мені, пане президенте, письмовий наказ віддайте, щоб я чого, бува, не переплутав. Старію, все забувати починаю. Ще не ту шлюху трахну, а потім сам же винен буду.
Путін
(запінюється від злості)
Ну!.. Ти!…
Золотов
(так само спокійно)
Та вам, пане президенте, не варто навіть турбуватись. У вас же секретар є, отой Пісок, він вам усе напише. Тільки вихідний номер з адміністрації президента поставити треба і дату.
Ява 3
Путін роздратовано повертається і ходить під вікном кабінету. Шойгу та Золотов на передньому плані стиха перемовляються.
Золотов
І наш батюшка-цар теж постарів. Не той уже став, хворіє. Кажуть, у нього саркома…
Шойгу
… і глаукома…
Золотов
… і подагра…
Шойгу
… і хірагра…
Золотов
… і лейкемія…
Шойгу
… і уремія…
Золотов
Але найгірше – підмінили нашого царя. Двійника замість нього випускають. Хіба не бачив, що лисий парик на ньому – із фалдочкою на лобі?
Шойгу
(аж підстрибує)
Як підмінили? Хто? Хто це міг зробити?
Золотов
Хто, хто… Бояри. Вексельберги із Ротенбергами. Але вони – тільки виконавці, а задумали все…
(піднімає палець на знак найвищого секрета)
… хохли!
Шойгу
Брешеш?
Золотов
Ані разу. Генадій Тимченко – він же викапаний хохол! А Олег Дерипаска? Та більш хохлацького прізвища і вигадати не можна!
Шойгу
А я був думав, що вони «русские»…
Золотов
А, що ти там у своєму Забайкаллі тямиш! Тобі що Цукерторт, що Закривидорога, що Ібрагім-бек Гусейн-заде – все «русские». Хохли тільки прикидаються дурниками, а насправді – вони рахубні, далекоглядні та безжальні. І все виставляють наперед євреїв, а ті й радіють, що вони правлять світом. Правлять – за наказами хохлів.
Шойгу
Ну, не може такого бути. Я, коли був у Луганську…
Золотов
Говори більше! Вони навіть президентом собі обрали єврея Зеленського, щоб той, як справжній клоун, пообіцяв упасти перед нашим на коліна. Ну, наш повірив і заздрить тепер:
Дивлюсь я на Зелю
Та й думку гадаю:
Чому я не клоун,
Чому не стрибаю?
Навіть війну розпочав, щоб допомогти клоуну упасти на коліна – а хохлам тільки того й треба було.
Шойгу
(з підозрою дивиться на Золотова)
А ти, я бачу, уже мостиш місточки до хохлів? Уже й хохлацькі віршики вивчаєш?
Золотов
(так само спокійно)
Від такого ж чую. Ну звідки тобі, забайкальському оленяру, знати, що ці віршики – хохлацькі? Чи ти сам, бува… не теє?
Шойгу
Чи в Москві, чи в Україні
Скажуть пробувати –
Всюди треба, добрі люди,
Приятелів мати.
Ява 4
Путін наближається нарешті наперед.
Путін
Добре, я зважу все і дам подальші вказівки. Поки що ви вільні.
Шойгу і Золотов виходять, по дорозі жартома підштовхуючи один одного кулаками в бік.
Путін
Отак важко вести Росію до світлого майбутнього
Через тумани лихі,
Через великеє горе…
І самому розстріляти цих негідників не випадає, бо це буде занадто прямолінійно. Скажуть іще: «Путін – убивця». А я ж за все життя нікого власною рукою не убив. Де ж знайти людей вірних?..
(гукає голосно)
Пісок!
Песков
(входить і чемно вклоняється, але вид має кволий і втомлений)
Чим можу служити, Володимире Володимировичу?
Путін
Чого такий сумний? Знову коксу накурився?
Песков
Ні, Володимире Володимировичу. Уже два тижні як не курю. Нема його. Як останню партію з Аргентини оті кляті естонці перехопили – більше нема.
Путін
А замінити імпорт вітчизняними продуктом не можеш?
Песков
Намагалися. Спробували пшеничну муку курити, вона-бо теж біла – ні, не той смак і не та сила. Далі спробували товчену крейду – не хоче горіти, клята.
Путін
Що ти верзеш? У нас же власне виробництво коксу – ого-го! В самій Москві завод «Москокс» є, далеко й ходити не треба.
Песков
І там замовляли. Але він весь якийсь чорний і горить несамовито. Он в Центрі управління космічними польотами намагались його курити – так весь Центр і згорів.
Путін
Ну, не журись. Скажи краще, у тебе є пістолет?
Песков
(пожвавлюється)
Авжеж! Отой самий, з якого Адольф Гітлер застрелився. Є, на місці. І чистять його і змащують регулярно. І в магазині один набій є – як має бути. Залишається тільки зняти його із запобіжника, дослати набій в казенник – і…
Путін
Усе так просто?
Песков
(із піднесенням)
А ще тут, у Державні Зброярні, табакерка є. Золота. Ота сама, якою… як треба, я збігаю, чейже мені дадуть… у тимчасове користування…
Путін
(з іронією)
А в якому роді військ на озброєнні табакерки перебувають?
Песков
Леонтій Бенігсен був генерал від кавалерії. Ну, й інші генерали…
(оглядає стіл у пошуку якоїсь заміни імпортної золотої табакерки, але стіл, як сказано вище – абсолютно порожній. Якщо на початку п’єси на стіні не висить рушниця – це значить, що наприкінці нікого не уб’ють. Це ж фарс, а не трагедія.)
Путін
(люто)
А геть від мене, змій ізраїльський!
Песков поспішно тікає.
От тобі й маєш вирішальний удар! Табакеркою…
Завіса спускається.
В Києві, 10 – 11 травня 2022 р.