Стаття у кільватер
Микола Жарких
Кільватер – це стрій кораблів, коли наступний корабель в лінії (наступний мателот, як кажуть моряки) точно слідує за попереднім.
От і я, замість того щоб робити щось корисне або писати на давно задуману тему, мушу швиденько накреслити нове «враження» у кільватер попередньої статті.
, що Великобританія розглядає можливість спрямувати свої бойові кораблі в Чорне море для супроводу суден із нашим збіжжям.
Війна в Україні, загибель наших людей і руйнування нашої землі нікого не хвилюють, але чого не зробиш заради порятунку африканських мавпочок!
Зрада? Багатоходова комбінація? Чи це взагалі можливо? Пропоную подивитись на це з висоти мого дивана.
1. Зрада
Щоб відновити судноплавство в Одесу, треба розмінувати море біля берега. На початку війни Україна виставила там мінні загородження, щоб запобігти небажаним візитам лаптей – як робить кожна країна, захищаючи свої береги під час війни.
Ці мінні загородження тепер треба видалити. Ну справді, підходи до Криму наша зелена пліснява уже розмінувала, то й тут мабуть можна зробити те саме.
Добре, припустимо, що гарвардські філантропи надіслали нам свої тральщики (не знаю, чи має змогу Україна самостійно видалити ці міни). А що при цьому робитимусть лапті?
Правильно, діти! Вони будуть спостерігати за прокладаннм проходу в мінних полях для того, щоби в потрібний момент таки скористатись ним і висадити свій десант прямо на причали Одеського порта.
Чому прямо на причали? – Ну, в грудні 1941 року радянці так висаджували десант у Феодосії. «Можем повторить».
Цей десант, звичайно, лаптям не допоможе, але хіба мало нам зруйнованого Чернігова? Зруйнованих Сум, Харкова, Ізюма, Маріуполя? То нехай ще й Одеса буде зруйнована вуличними боями?
Як там в Гарварді студентів учать? Париж вартий меси? Ну, виходить, африканські макаки варті нашої Одеси, можна нею пожертвувати, аби мавпочкам не довелося, боронь боже, злазити зі свого дерева.
2. Білі починають і ставлять мат у два ходи
– Ленд-ліз у нас чи не ленд-ліз?
– Ленд-ліз!
– А коли так, то мусять бути морські конвої, які проривають ворожу морську блокаду і привозять в Україну зброю, а назад вивозять збіжжя.
Отже, першим ходом білі (США) надсилають у Чорне море свої бойові кораблі для супроводу конвоїв.
Другим ходом чорні (пушкіністи) нападають на цей конвой.
Третім кроком білі (США) пригадують: а що діялось у тому самому грудні того самого 1941 року на Тихому океані? Здається, тоді Японія напала на Перл-Харбор? Ну, тепер ми маємо повне право знищити лапте-флот, який заважає нашому вільному плаванню в нейтральних водах.
Адже Гнило-Солом’яна Орда ніякої війни не веде, тому і не оголошувала Чорне море зоною війни. Тому й принцип «вільного судноплавства» діє.
Простою мовою, комусь там набридло чекати, поки Путін нападе, і цей хтось хоче спровокувати напад – десь так само, як залишення лінійних кораблів США у Перл-Харборі спровокувало напад Японії.
Для цього навіть конвої супроводжувати не треба, а досить послати пару кораблів ходити туди-сюди біля Севастополя (крейсирувати; первісне значення дієслова to cruise – власне ходити отак, вишукуючи щось у морі).
А з другого боку – якщо вже підписувати ленд-ліз тією самою ручкою, що і в 1941 році, то треба і конвоям до Одеси надати позначення PQ + номер, а зворотнім конвоям з Одеси – QP + номер. Коли дійде до PQ-17 – лапті нападуть обов’язково, тому що «можем повторить».
Чи є насправді десь такі плани – мені з висоти мого дивана, ясна річ, не видно. Однак можуть бути ще якісь зовсім інакші плани.
3. Чи це можливо?
Думаю, що неможливо.
США мають великий флот, але не мають сміливості. Великобританія має сміливість, але не має такого значного флоту. Інші країни НАТО не мають ані флотів, ані сміливості.
США бояться Гнило-Солом’яної Орди і не наважаться її провокувати. А самостійна акція тієї ж Великобританії із наступною атакою пушкіністів на її кораблі викличе тільки переляк в усьому НАТО і поглибить розкол всередині цього союзу.
До того ж коли хто дивився глобус України, той знає, що в Чорне море веде тільки одна протока, і вона цілком є турецькою, турецькими територіальними водами. Отже, без згоди Туреччини нічого не буде, а її згода ставить Туреччину десь у таке саме положення, в якому Білорусія стоїть до України – в положення країни, котра надає свою територію для воєнних дій.
А у Туреччини своя позиція в цій війні, котра полягає у допомозі обом воюючим країнам. Україні вона допомагає, надсилаючи озброєння, а Росії вона допомагає, купуючи у неї природний газ. Якщо вірити Ердогану – 50 % потреб Туреччини в газі покриває Росія. Газове ембарго? – Ні, не чули.
Сподіваюсь, що розмови про оце конвоювання згаснуть самі сообю, як розмови про передачу Україні літаків. Зрештою, і в США, і у Великобританії, і скрізь теж пам’ятають про караван PQ-17.
Треба знищити осине гніздо, тобто Чорноморський лапте-флот разом з його базою, а не оборонятись від ос розмахуванням вахлярами і бризканням аерозолів.
24 травня 2022 р. в Києві.
НАТОвська гора очікувано народила НАТОвську мишу
От учора залишив замітку, щоб дошліфувати, і знову вийшло на краще. Було пояснення іншої англійської газети, що
Велика Британія не планує відправляти військові кораблі в Чорне море, щоб допомогти експортувати продовольство із заблокованого українського порту в Одесі.
Також було заяву нашого міністра закордонних справ Дмитра Кулеби:
Якщо НАТО не закрило небо над Україною в найтрагічніші моменти війни, то чому вони повинні розблокувати море, щоб безперешкодно транспортувати сільгосппродукцію. Я буду вітати це рішення, але не думаю, що у світу вистачить мужності для цього.
Жодною мірою не думаю, щоби хтось проник на мій домашній комп’ютер, аби украсти мою ще не опубліковану замітку і видати за свою. Все значно простіше: міркування, які прийшли мені в голову під час лежання на дивані, для всіх очевидні, а керосину у світової преси вистачило тільки на один день.
Так що доведеться африканським макакам переходити з хліба «Українського» на «Занепокоєння під євроатлантичним соусом».
25 травня 2022 р. в Києві.