Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Національний курятник

Микола Жарких

Знайти Національний курятник дуже просто. От як вийдете з Брами Золотої – то йдіть все прямо в бік Окиян-Моря Синього аж до того місця, де Золотоверхий монастир буде цоб, а собор святого Юра – цабе. Тут починаєте прислухатись, звідки лунає «Куд-куда! Куд-куда!» і заходите у браму. На випадок запитання «Де йдеш ?» треба сміливо відповідати «Цип-цип-цип», тобто «в адміністрацію».

Чи вигідно «працювати» в Національному курятнику ? (Слово «працювати» я не даремно узяв у лапки – яка справді може бути робота серед суцільного куд-кудакання?) З одного боку, дуже вигідно, тому що тоді на вас, як і на всіх кур національного значення, поширюється бюджетне фінансування. З другого боку, дуже невигідно, тому що кожен, хто одержує дармові, не зароблені гроші, непомітно, але невпинно втрачає кваліфікацію і через кілька років перебування серед національних кур стає нездатним навіть підмітати вулиці.

Якщо хтось наважиться записатись до Нац.курятника, я зараз подам докладну інструкцію, випробувану на практиці.

Є в мене два приятелі, Павло і Степан. Обидва вони вирішили спробувати своє щастя в курятнику і, природно, звернулись до мене за порадами – як скласти резюме і що говорити на співбесіді.

Резюме, – пояснював я, – повинно бути коротким і не містити нічого зайвого. Наприклад, так : «Я ніколи не знав, хто такий Микола Жарких, ніколи його не бачив навіть по телевізору (це, до речі, суща правда, бо хто б мене показував ?), по телефону з ним не говорив, електронних листів йому не посилав і від нього не отримував. Що ж стосується сайту Мислене древо, то я не тільки його не дивився, але й не знаю, що таке сайт».

А на співбесіді, – говорив я, – ні в якому разі не треба говорити, що ви щось вмієте робити. Досить сказати, що ви готові виконати будь-який наказ адміністрації, навіть безглуздий (ну, від курячих мізків багато глузду і не дочекаєшся).

Павло почав обурюватись : «Чого це я маю писати, що я когось не знаю? А про кого ще я мушу написати, що його не знаю» і т.д. Степан натомість мотав сказане собі на вус.

І що б ви думали ? Павлові відмовили, а Степана зарахували!

Павло, правда, сам собі винен. По-перше, зайшовши до курятника, він замість «цип-цип-цип» почав говорити людською мовою, якої кури не люблять і не розуміють. По-друге, на запитання про кваліфікацію він злукавив : сказав, що знає алфавіт до літери «Д» і таблицю множення до цифри 4 (чотири), тоді як насправді він знав алфавіт майже до кінця, а таблицю множення принаймні до цифри 7.5 (сім з половиною).

Але найголовніше – на запитання про сайт «Мислене древо» він відповів, що не читав тієї статті Миколи Жарких, в якій він обгрунтовано і переконливо доводить помилковість курячих поглядів на роль і значення курятників в історії України, але знає, що там все неправильно.

Степан натомість написав резюме слово в слово так, як я говорив, і вже цим одним настроїв кур на прихильний до себе лад. Особливо ж тим, що він заявив (теж трохи злукавивши), що не знає, що таке сайт. Кури і самі цього не знають і не розуміють, і в кожному, хто знає, підозрюють ворога. На всі запитання від відповідав тільки «цип-цип-цип» – що знову виглядало дуже доречно і зрозуміло. Нарешті, на запитання про виконання наказів адміністрації він відповів : «Хоча від курячих мізків я, по щирості, ніяких наказів окрім безглуздих не сподіваюсь, але виконаю їх в точності».

В результаті Степана не тільки зарахували до курятника, але одразу довірили найважливішу роботу – прикрашати ялинку (оце ж було якраз перед Новим роком).

Де справедливість? Я, кандидат наук, числився в курятнику провідним науковим співробітником – і тільки на четвертому році заслужив право прикрашати ялинку (вірніше, не прикрашати, а бігати довкола ялинки, дзвонити по мобільному телефону на її верхівку і підбадьорювати тих, хто там прикрашав, словами «Ну, тепер все прекрасно». Ялинку ж в курятнику ставлять нівроку високу, так що найсміливіша курка не долетить навіть до середини її висоти).

Отже, тільки чітке виконання моїх рекомендацій відкриває вам, дорогі друзі, дорогу до бюджетних грошей, яких національні кури не здатні розклювати самі. Не говоріть тільки, що ви отримали ці рекомендації від Миколи Жарких – і все буде гаразд!

15 січня 2010 року

Опубліковано: