Історія книги
Аркадій Белінков
Аркадій Вікторович Белінков (1921 – 1970), колишній член Спілки письменників СРСР, професор Індіанського та лектор Йельського університетів пережив фронт, смертний вирок за ненадруковану книгу “Чорновик почуттів: антирадянський роман”, перебув тринадцять років у таборах Північного Казахстану, стільки ж опирався цензурі, надрукував книгу “Юрій Тинянов”, втік з СРСР, помер через два роки після еміграції у США.
Книга “Здача й загибель радянського інтелігента: Юрій Олеша” була розпочата у 1958 р., в період “відлиги”. Більше п’яти років видавництво “Искусство” спонукало автора до поступок, а він багаторазово переписував книгу, намагаючись обдурити пильність редакторів. Одночасно А.Белінков готував книгу для публікації за кордоном, зберігаючи місця, викинуті редакторами, і додаючи нові сторінки. В 1968 р. журнал “Байкал” (№ 1, 2) почав друкувати уривки з книги, які потім вийшли у самвидаві, як і сама книга. Друкування уривків було увірване через розгромні статті в “Литературной газете”. Для А.Белінкова це означало кінець літературної діяльності в своїй країні або пристосуванство, здачу.
Він тікає за кордон. Але й тут ця книга не була видана за життя автора […] Спроби надрукувати книгу всупереч цензурі визначили таку її особливість, як езопова мова. Матеріал дослідження виконує подвійну функцію: відіграючи самостійну роль, він стає об’єктом, з якого видобуваються нові значення […] В книзі багато метафоричних епізодів […] але ще більше відкритої полеміки з такими проявами радянської ідеології 1940-60-х років, як боротьба із космополітизмом, повернення до сталінізму. Письменник зближує далеко розведені в історії події і співвідносить із сучасністю миколаївську епоху, часи Івана Грозного, німецький фашизм, середньовіччя. Вручаючи ключ для прочитання книги, він пише: “Історія приставлена до сучасності, як хлопчик для биття до принца Уельського: хлопчика карають за провини принца”.
Автор навмисно інтегрує диктаторські та самодержавні структури не тільки щоб викрити радянську дійсність, але й для визначення того, які закономірності вона розвиває і чим відрізняється від тиранічних режимів минулого і сучасного. За Белінковим, є “звичайні” реакції та реакції “спопеління”. Але навіть і в такі часи справжній художник мусить протистояти дійсності […]