Софійський 1-й літопис старшого ізводу
Микола Жарких
Наступний за часом написання літопис, що містить ПВК – це Софійський 1-й літопис старшого ізводу (С1ЛСІ), доведений до 1418 р. Він зберігся у двох списках 1480-х років.
В ньому читаємо наступне:
(С1С-1) В лето 6838 [1330] […] Того же лета владыка Моисей пострижеся в схиму и соиде со владычества на Колмицу.
(С1С-2) Новгородцы же быша без владыки 8 месяц и изведоша на сени Григория Калику, попа святого Кузьмы и Демьяна с Холопьей улицы, и пострижеся в чернцы месяца января в 1, наречен бысть Василий.
(С1С-3) В лето 6939 [1331]. Приеха послы от митрополита из Волынской земли на страстной неделе в Новгород, позваша Василия ставитися на владычество. [Замість цього в НКЛ-2 подано згадку про смерть князя Федора Васильовича Ростовського.]
(С1С-4) Того же лета заложи владыко Василий город камен от святого Володимира до святых Бориса и Глеба по той стороне от Волхова.
(С1С-5) Того же лета месяца июня на Рождество Иоанна Предтечи поеха Василий в Волынскую землю на владычество ставитися, а с ним бояре Кузьма Твердиславль, Офромей Остафьев сын тысяцкого,
(С1С-6) и ехаша на Литовскую землю, и князь Гедимон изыма их на миру, и в таковой тяготе слово право дали, сыну его Наримонту пригороды новгородские Ладогу, Ореховый городок, Корельский городок, Корельскую землю, половину Копорья в отчину и в дедину, и его детям.
(С1С-7) И тако приехаша оттоле во Владимир Волынский и постави митрополит Феогност владыку Василия Великому Новгороду архиепископа церкви святой Богородицы месяца августа, на память святого апостола Тита.
(С1С-8) А коли митрополит Феогност всея Руси ставил Василия владыку, а с ним были 5 владык: Григорий Полоцкий, Афанасий Владимирский, Феодор Галицкий, Марко Перемышльский, Иван Холмский.
(С1С-9) В то же время явися звезда светла над церковью, стояше весь день, светяся.
(С1С-10) В то же время приехаша послы из Пскова от князя Александра и от Гедимана, и от всех князей литовских к митрополиту Феогносту киевскому и всея Руси, и приведоша с собою Арсения, хотяше его поставити на владычество во Пскове,
(С1С-11) не потворивше Новгорода ни во что же, вознесшися высокоумием своим, но бог всегда низлагает высокие мысли,
(С1С-12) зане псковичи изменили крестное целование к Новгороду, послали [sic. В НКЛ-2: посадили] себе князя Александра на княжение из литовской руки.
(С1С-13) Арсений же со псковичи поеха посрамлён от митрополита из Волынской земли на Киев.
[В НКЛ-2 тут трохи скорочено, так що зміст змінився: …поеха посрамлён от митрополита из Волынской земли на Киев сентября 1. А владыка Василий, едучи с поставления межи Литвы и Киева, утёком бежали, а сам митрополит со своим человеком грамоту прислал ко владыце и к боярам… і далі як С1С-15.]
(С1С-14) Владыка Василий поеха от митрополита из Волынской земли месяца сентября в 1, на память святого отца Симеона Столпника, и оттуда поехал на Киев, боясь литвы, и еха вборзе.
(С1С-15) Митрополит же Феогност посла слугу своего за владыкою с грамотою к нему и к боярам: «Отпустил князь [Гедимин?] на вас 300 литвы, велел изымати».
(С1С-16) И инии [НКЛ-2: наши] того убежали и приеха под Чернигов.
(С1С-17) И тут научением дияволим пригнася князь Федор киевский с баскаки [НКЛ-2: с баскаком (тільки одним)] в 50 человек разбоем, новгородцы же остерегошася и сташа доспев противу себе; мало кровопролития не учинишася промежи ими, нолни наши с себе окуп даваша,
(С1С-18) а Ратислава, протодьякона митрополича, имя [НКЛ-2: поимав], в Киев повели, а чрез целование.
(С1С-19) А князь восприим срам и отъеха прочь, но от бога казни не убежа, помроша кони у него.
(С1С-20) И оттоле поеха владыка на Брянеск,
(С1С-21) и приеха в Торжок месяца ноября в 3.
(С1С-22) А в Новгороде печальны быша, занеже вести не было про них, но слышати, яко владыку литва яла, и бояр, иже с ним были, а тех побили [НКЛ-2: владыку литва няли, а детей его побиша].
(С1С-23) И приехал владыка в Новгород и с бояры декабря в 8 при великом князе Иване Даниловиче, при посаднике Офромее, при тысяцком Евстафии, рады бехом [НКЛ-2: …Даниловиче. И рады быша новгородцы своему владыке.].
[Основний текст С1ЛСІ – ПСРЛ, 2000 г., т. 6, вып. 1, стб. 404 – 406; варіанти з НКЛ-2 – ПСРЛ, 2002 г., т. 42, с. 125.]
В епізоді С1С-11, здається, маємо перифразу з Григорія Богослова: «Он [бог] предускоряет быстрых, перехитряет хитрых, низлагает сильных, смиряет высоких, укрощает дерзновенных, подавляет всякую силу» (); у Луки є подібне: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих» (1:52). Можливо, є й кращі відповідники у святих отців, але треба шукати.
Дуже подібний текст маємо у 2-й вибірці Новгородського Карамзінського літопису (НКЛ-2, 1428). Він очікувано дуже близький до тексту С1ЛСІ (1418), але є дві важливих відмінності.
Перша полягає в тому, що в С1ЛСІ ми маємо суцільне оповідання, поділене між двома річними статтями, але не перемішане з іншими звістками. В НКЛ-2 ми маємо початок втягування цього оповідання у літописне зведення – замість епізоду С1С-3 маємо інше повідомлення, котре розриває текст оповідання.
Друга відмінність полягає в тому, що в ряді місць, як зазначено вище, більш ранній текст НКЛ-2 дає кращі й зрозуміліші читання, ніж збережені списки С1ЛСІ (з 1480-х років). Думаю, ці варіанти можна використати для реконструкції первісного тексту оповідання.
Мені здається, що таке співвідношення текстів С1ЛСІ та НКЛ-2 підтверджує гіпотезу О. Г. Боброва про існування «зводу 1418 р.», від якого незалежно походять два збережених літописи [Бобров А. Г. Новгородские летописи 15 века. – Спб.: Д. Буланин, 2001 г., с. 144 і далі].
В Новгородському 4-у літописі (Н4Л, 1447) [ПСРЛ, 1915 г., т. 4, вып. 1, с. 263 – 265] ми очікувано маємо подальшу переробку тексту з НКЛ-2 (з характерною заміною епізоду С1С-3 та епізодів С1С-13, 14). Також зроблено незначні доповнення довідкового характеру (наприклад, зазначено, що день апостола Тита припадав на 25 серпня).
В Новгородському 5-у літописі (Н5Л, 1496) [ПСРЛ, 1917 г., т. 4, ч. 2, вып. 1, с. 248 – 250] текст ПВК повторює всі характерні особливості Н4Л, практично без змін. Так само текст, дуже близький до Н4Л, подає «Літопис Авраамки» (1469) [ПСРЛ, 1889, т. 16, стб. 67 – 68] (згідно спостережень О. Боброва, текст ЛА в розглядуваній частині походить від Н5Л [Бобров А. Г. . – «Славянская Библия в эпоху раннего книгопечатания», Спб., 2017 г., с. 315]).
Так само близько до тексту Н4Л подано ПВК і в пізньому Новгородському літописі за списком Дубровського (1539) [ПСРЛ, 2004 г., т. 43, с. 110].