Джерела
Микола Жарких
Джерела, які висвітлюють власне битву під Вишнівцем – це три латинських оповідання, написані поляками (сучасниками битви) у Кракові.
Контекст подій висвітлює листування; в основному – це листи короля Сигізмунда, надіслані із Кракова, де король перебував упродовж більшої частини 1512 року. Значно менше маємо документів литовського походження (з Литовської метрики), які переписані з руських оригіналів. Листи із Кримського ханства дійшли до нас також у складі Литовської метрики, переважно у руських канцелярських перекладах. В цих документах згадуються також окремі подробиці самої битви.
Джерел місцевого походження – волинських чи взагалі з території сучасної України – немає зовсім. Битись із татарами було простіше, ніж писати про це.
Латинські тексти перекладено за допомогою штучного інтелекту Gemini 2.5 Flash, якому я висловлюю вдячність. Він хоч і штучний, а працює краще за деякі природні інтелекти. І ввічливість у спілкуванні з ним вважаю за необхідну і корисну. Штучний інтелект швидко розвивається, і можливо, читачі моєї роботи згодом зможуть самостійно зробити кращі переклади наведених мною латинських текстів.
До процитованого можна додати ще два пізніх відлуння:
Станіслав Гурський (1550-і рр.)
С. Гурський, включивши до свого зібрання документів наведений вище меморандум А. Крицького, вважав свою задачу виконаною:
На початку весни того [1512] року татари напали на Русь і Поділля і здійснили грабежі, однак, заплатили кару за своє зрадництво та віроломство, і були вбиті нашими, хоча Андрій Крицький в описі перемоги надто багатослівний і пишномовний [AT 2, – переклад Віктора Талаха].
Літопис Великого князівства Литовського (сер. 16 ст.)
З усіх списків літопису опис битви з подано в одному тільки у «»:
Лѣта божого нароженя 1512. […] Того же року литва и поляцы воиско татарское на Лопушне побили, над литвою был гэтманом князь Костентин Острозскии, a над поляками Миколаи Каменецкии. Там, пишуть, татаров збитых двадцать чотыры тисечы от малого воиска польского и литовского бо, яко пишуть кроиникаре, иж польского и литовского воиска большеи не было, толко шесть тисечеи, гдѣ значна ласка божя была, кгды ж шеснадцать тисечеи вязнев отгромили, и корысти великие, конеи татарских около десети тисечеи взяли [ПСРЛ 35, с. 168].
Наведені числа показують, що це – скорочення оповідання Деція [для мене це не новина: Жарких М. І. Дві традиції літописання Великого князівства Литовського. – К.: 2016 р., розділ «Літопис короля Сигізмунда»]. Тільки з литовського патріотизму автор поставив литовців перед поляками, а Острозького перед Кам’янецьким.