Місто Київ
М.І.Жарких
Ні тобі Антонія, ані Феодосія!..
Короткі підсумки (в кінці сторінки)
Назва | Реєстр 2001 р. |
Реєстр 2009 р. |
Зауваження | Оцінка |
Кирилівська стоянка | + | + | 0 | |
Місто Володимира – дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви (між вулицями Володимирською, В. Житомирською та схилами Старокиївської гори) | – | 9 – 13 ст. | двічі невдала назва; помилкова прив’язка | –3 |
1. Місто – центр економічного і політичного життя, город – укріплена територія. Пам’яткою є город Володимира, не місто. 2. Навіщо город Володимира об’єднали з Десятинною церквою ? Інші давньоруські церкви Києва, як побачимо нижче, виступають як окремі пам’ятки. 3. Вулиця Володимирська не обмежує город Володимира, а перерізає його навпіл. Це знає кожен, хто бував у Києві (або дивився на космічний знімок в Google Maps). |
||||
Фундаменти і залишки стін ротонди (вул. Володимирська, 3) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 12..1 пол. 13 ст. | –2 |
Фундаменти церкви Федорівського монастиря (вул. Володимирська, 7-9) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 1129 рік | –2 |
Рідкісний випадок, коли церква має цілком певну літописну дату. За реєстром, вона діяла вже у 9 ст., за двісті років до запровадження християнства. Смішно ? На перший раз – так, але надалі це системне свинство починає набридати. | ||||
Культурний шар Города Ярослава | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 11 – 13 ст. | –2 |
Фундаменти Лядських воріт (майдан Незалежності) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 11 – 13 ст. | –2 |
Фундамент палацу (вул. Іринінська) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 11 ст. | –2 |
Фундаменти церкви Св. Ірини (ріг вулиць Іринінської і Володимирської) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата; невдала назва | –3 |
1. Назва церкви, запропонована в 1833 році К.Лохвицьким, прижилася в літературі, але не має підстав. Ліпше називати її церквою 1833 року. 2. Дата помилкова – потрібно 11 ст. |
||||
Фундаменти церкви Св. Георгія (пров. Георгіївський, 2) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 11 ст. | –2 |
Фундаменти церкви (вул. Стрілецька, 7/6) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата; невдала назва | –3 |
1. Назва повинна ідентифікувати об’єкт ! Ліпше називати її церквою 1909 року. 2. Дата помилкова – потрібно 11 ст. |
||||
Ремісничий район стародавнього Києва – культурний шар "Міста Ізяслава Святополка" (вул. Трьохсвятительська, 2 – 4) | – | 9 – 13 ст. | помилкова дата; невдала назва | –3 |
1. Не місто, а город (окреме укріплення). 2. Ремісники жили в Києві скрізь, і то не було характерною ознакою цього району. А от монастирі з мурованими храмами і велика концентрація золотих скарбів – це ознаки якраз аристократичного району. 3. Дата помилкова – потрібно 11 – 13 ст. |
||||
Культурний шар городища (гора Щекавиця) | + | + | 0 | |
Городище і могильник (Лиса гора (Юрковиця)) | + | + | 0 | |
Фундаменти мурованої церкви (вул. Юрківська, 3) | – | 1 пол. 12 ст. | невдала назва | -1 |
1. Рідкісний випадок, коли проставлена правильна дата. Можуть, коли захочуть. 2. Ліпше називати її церквою 2003 року. |
||||
Культурний шар села Берестове (територія парку Слави) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилковий ранг | –3 |
Місце села Берестова відоме тільки завдяки церкві Спаса на Берестові. Інших будівельних залишків у цьому районі поки що не виявлено (був князівський палац, але й він археологічно не відомий). Межі й товщина культурного шару не з’ясовані, хронологія невідома. Отже – пам’ятка місцевого значення, і то скоріше пам’ятне місце (тобто пам’ятка історії, не археології). | ||||
Культурний шар села Угорське (урочище Аскольдова могила) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | фантом | –10 |
Аскольдова могила (Паркова дорога) | 9 – 20 ст. | 9 – 20 ст. | 0 | |
Аскольдова могила записана у реєстрі навіть двічі – один раз як пам’ятка археології (село Угорське), другий раз як пам’ятка історії (Аскольдова могила). Але на жодній карті, навіть на Google maps, не показано, де закінчується Угорське і де починається Аскольдова могила. Насправді це одна місцевість, яка (унікальна річ!) зберегла в топонімах пам’ять про дві події 9-го століття. Щодо археології – можна повторити те, що сказано про Берестове : будівельних залишків у цьому районі поки що не виявлено (був князівський двір, але й він археологічно не відомий). Межі й товщина культурного шару не з’ясовані, хронологія невідома. Отже, Угорське як окрему пам’ятку слід скасувати, натомість Аскольдовій могилі надати ранг пам’ятки історії та археології. | ||||
Поселення давньоруське (парк "Нивки") | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова дата : потрібно 10 – 12 ст. | –2 |
Культурний шар району стародавнього Києва – Клов (Кловське урочище між вул. Кругло-університетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом) | Київська Русь | 9 – 13, 11 – 17 ст. | фантом | –10 |
Фундаменти церкви Богородиці в Кловському монастирі | (вул. Шовко-вична, 25) Київська Русь | (вул. Шовко-вична, 27) 11 ст. | помилкова прив’язка | –1 |
1. Клов, так само як і Аскольдова могила, записаний у реєстрі двічі – один раз як культурний шар, другий раз як фундаменти церкви. Все археологічне знання про Клов стосується церкви, і тільки церкви. Щодо культурного шару – можна повторити те, що сказано про Берестове : будівельних залишків у цьому районі (окрім церкви) поки що не виявлено. Межі й товщина культурного шару не з’ясовані, хронологія невідома. Отже, культурний шар Клова (якщо він справді існує) може вважатись пам’яткою тільки місцевого значення. 2. Комізму до опису цього фантома додає перелік вулиць. Насправді церква знаходиться всередині кварталу, обмеженого вулицями Шовковичною, Богомольця і провулком Пилипа Орлика. Її фундаменти частково перекриті спорудою школи (Шовковична, 25 – не 27!). Ні Круглоуніверситетська, ані Інститутська, ніже Кловський узвіз не вказують на Кловську церкву. З усіх перелічених в реєстрі вулиць тільки вул.Богомольця має відношення до теми. |
||||
Культурний шар городища "Красний двір князя Всеволода" (мис Чайка, пров. Землянський) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | помилкова назва | –2 |
Поселення на мисі Чайка виникали 6 разів (з 3 тис. до н.е. до 17 ст.). Тому більш відповідною була б назва «Багатошарове поселення на мису Чайка, де в 11 ст. знаходився укріплений "Красний двір" князя Всеволода Ярославича». | ||||
Звіринецькі печери (вул. Мічуріна, 18-22) | Київська Русь | 11 – поч. 17 ст. | уточнена дата | 0 |
Китаївське городище і курганний могильник (вул. Китаївська, 15) | Київська Русь | 9 – 13 ст. | формальна дата | –1 |
Будинок, у якому жив письменник М.П. Булгаков (Андріївський узвіз, 13) | кінець XIX – початок XX століття | кінець XIX – початок XX століття | помилкова дата; невдала назва | –3 |
1. Те, що росіянина Афанасьєвича українізували в Панасовича – це дрібниця. 2. Насправді М.А.Булгаков жив тут в 1906 – 1913 роках – де ж тут кінець 19 ст. ? Я з’ясував це, не встаючи з-за комп’ютера – чому цього не змогли зробити укладачі списку ? В цьому будинку нині працює музей Булгакова – невже вони не надали б точних даних ? 3. Більш відповідною була б назва «Будинок, де в 1906 – 1913 рр. жив російський письменник М.А.Булгаков». |
||||
Комплекс пам’яток на Байковому кладовищі (вул. Байкова, 6) | кінець XIX – XX століття | сер. 19 – поч. 21 ст. | уточнено датування | 0 |
Далі йде група могил, розташованих на Байковому цвинтарі. | ||||
Могила художника, живописця і графіка Ф.С. Красицького | – | Старий цвинтар, дільниця 4 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 1 | –1 |
Могила поетеси і громадської діячки Лесі Українки | – | + | 0 | |
Могила інженера-конструктора (піонера вітчизняного дирижаблебудування) Ф.Ф. Андерса | – | + | 0 | |
Могила архітектора В.І. Беретті | – | + | 0 | |
Могила архітектора О.В. Беретті | – | + | 0 | |
Могила археолога В.В. Хвойки | – | + | 0 | |
Могила письменниці В.Л. Василевської | – | дільниця 2 | помилкова прив’язка; помилковий ранг | –4 |
1. Насправді могила знаходиться на дільниці 1. 2. Пам’ятки, пов’язані з життям і творчістю письменників, можуть претендувати на національне значення тільки якщо йдеться про письменника, без якого не можна уявити історію нашої літератури. Чи належить до них Ванда Василевська ? Мабуть, ні, і це при тому, що в реєстрі відсутні імена (пам’ятки) Володимира Винниченка, Миколи Хвильового і Уласа Самчука, котрі безперечно є фігурами національного рангу. Отже – пам’ятка місцевого значення. |
||||
Могила письменника С.В. Васильченка | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила балетмейстера народного артиста СРСР П.П. Вірського | – | + | 0 | |
Могила співака, народного артиста СРСР Б.Р. Гмирі | – | + | 0 | |
Могила співака, народного артиста УРСР і СРСР М.С. Гришка | – | + | 0 | |
Могила мікробіолога, академіка АН УРСР, заслуженого діяча науки УРСР В.Г. Дроботька | – | + | 0 | |
Могила філолога, члена-кореспондента Санкт-Петербурзької Академії наук П.Г. Житецького | – | + | 0 | |
Могила письменника В.С. Земляка | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила хірурга-офтальмолога В.О. Караваєва | – | + | 0 | |
Могила двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака | – | дільниця 6 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 1 | –1 |
Могила письменника і біографа Т.Г. Шевченка О.Я. Кониського | – | + | 0 | |
Могила драматурга І.А. Кочерги | – | + | 0 | |
Могила народного артиста СРСР М.М. Крушельницького | – | + | 0 | |
Могила письменника Івана Ле (І.Л. Мойсі) | – | + | 0 | |
Могила скульптора, народного художника СРСР М.Г. Лисенка | – | + | 0 | |
Могила оперної співачки, народної артистки СРСР М.І. Литвиненко-Вольгемут | – | + | 0 | |
Могила поета А.С. Малишка | – | + | 0 | |
Могила вченого-біохіміка О.В. Палладіна | – | + | невдала назва | –1 |
Більш відповідною була б назва «…вченого-біохіміка, президента АН УРСР…», бо він 16 років був керівником Академії. | ||||
Могила вченого, академіка Є.О. Патона | – | + | 0 | |
Могила письменника Н.С. Рибака | – | + | 0 | |
Могила поета М.Т. Рильського | – | + | 0 | |
Могила актора, режисера, народного артиста СРСР П.К. Саксаганського | – | + | 0 | |
Могила актора, режисера і театрального діяча М.М. Соловцова (Федорова) | – | + | 0 | |
Могила поета В.М. Сосюри | – | + | 0 | |
Могила письменника і театрального діяча М.П. Старицького | – | + | 0 | |
Могила письменника і поета М.І. Терещенка | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила поета, Героя соціалістичної праці П.Г. Тичини | – | + | 0 | |
Не зовсім ясно, чому лише Тичина названий Героєм соціалістичної праці, хоча (щоб не ходити далеко) і Палладін, і Патон, і Корнійчук також були відзначені цим званням. Думаю, було б ліпше завжди вказувати цей титул. | ||||
Могила політичного діяча В.М. Чорновола | – | + | невдала назва | –1 |
Більш відповідною була б назва «Могила правозахисника, одного із засновників Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, політичного діяча В.М. Чорновола» – хоча б тому, що так атестовано Олексу Тихого. А чим В.Чорновіл не догодив ? | ||||
Могила актора, режисера народного артиста СРСР Г.П. Юри | – | + | 0 | |
Могила народного артиста СРСР А.М. Бучми | – | + | 0 | |
Могила письменника Остапа Вишні (П.М. Губенка) | – | + | 0 | |
Могила письменника А.В. Головка | – | дільниця 33 | помилкова прив’язка; відсутня дата | –3 |
1. Чому відсутня дата смерті Андрія Головка – 1972 рік – раціональному поясненню не піддається. 2. Місце розташування могили вказано помилково; насправді вона знаходиться на дільниці 2. |
||||
Могила фольклориста, хорового диригента і композитора П.Д. Демуцького та кінооператора Д.П. Демуцького | – | + | 0 | |
Могила письменниці Дніпрової Чайки (Л.О. Василевської) | – | + | 0 | |
Могила артистки М.К. Заньковецької | – | + | невдала назва | –1 |
Даремно проминули її титул – народної артистки УРСР. | ||||
Могила скульптора народного художника УРСР Г.Н. Кальченко | – | дільниця 1 | невдала назва; помилкова прив’язка | –2 |
1. Кальченко звалась Галина Никифорівна, тому в назві має бути «народної художниці». 2. Місце розташування могили вказано помилково; насправді вона знаходиться на дільниці 2. |
||||
Могила графіка, дійсного члена АМ СРСР, народного художника СРСР, Героя соціалістичної праці В.І. Касіяна | – | + | 0 | |
Могила письменника О.Є. Корнійчука | – | + | 0 | |
Могила композитора М.В. Лисенка | – | дільниця 1 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 2 | –1 |
Могила художника-графіка Г.І. Нарбута | – | + | 0 | |
Могила письменника І.С. Нечуя-Левицького | – | + | 0 | |
Могила письменника Л.С. Первомайського (Гуревича) | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила живописця, народного художника СРСР А.Г. Петрицького | – | + | 0 | |
Могила композитора, педагога, народного артиста СРСР Л.М. Ревуцького | – | + | 0 | |
Могила актора, режисера і одного з основоположників дожовтневого українського театру М.К. Садовського (Тобілевича) | – | дільниця 1 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 2 | –1 |
Могила письменника, Героя соціалістичної праці Ю.К. Смолича | – | + | 0 | |
Могила актора народного артиста СРСР Ю.В. Шумського | – | + | 0 | |
Могила народної художниці України Т.Н. Яблонської | – | + | 0 | |
Могила письменника Ю.І. Яновського | – | + | 0 | |
Могила історика, політика і першого голови Української Центральної Ради М.С. Грушевського | – | дільниця 8 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 6 | –1 |
Могила композитора, педагога, заслуженого діяча мистецтв УРСР Б.М. Лятошинського | – | + | 0 | |
Могила радянського партійного і державного діяча В.В. Щербицького | – | дільниця 1 | антипам’ятка; помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 6 | –11 |
Поясніть мені, малописьменному, за які такі заслуги В.В.Щербицький потрапив у національні герої ? Хіба що за «подвиги» у боротьбі проти шестидесятників, за смерть Ю.Литвина, О.Тихого, В.Стуса. Але і в цій ганебній кампанії його особиста участь не прослідковується – якби замість В.В.Щербицького у кріслі першого секретаря ЦК КПУ поставили радіоприймач «Москва», то й тоді доля дисидентів не змінилась би ні на йоту. Єдина незаперечна його «заслуга» – займаючи посаду гаулейтера України і транслюючи все, що передавала Москва, він, як достойний представник доби брежневського застою, долучився до справи розвалу Радянського Союзу. Ще за його правління вибухнув Чорнобильський реактор. Але і тут особиста його роль не простежується. Ще за його правління проводилась системна послідовна русифікація. Але який його особистий внесок у цей «подвиг» ? Зрештою, дуже несправедливо, що тільки одного гаулейтера проштовхують у національні герої. А чим Еріх Кох гірший ? Кажуть, що Кох був гаулейтером з рамена неправильного окупанта, а Щербицький – з рамена правильного окупанта. Навіть якщо визнати, що правильні окупанти є ліпшими від неправильних, чому серед національних героїв нема Лазаря Мойсейовича Кагановича – він теж у свій час був Щербицьким (навіть двічі). |
||||
Могила композитора і хорового диригента Г.Г. Верьовки | – | + | 0 | |
Могила письменника Олеся Гончара | – | + | 0 | |
Могила композитора Я.С. Степового (Якименка) | – | + | 0 | |
Могила композитора, педагога і диригента М.І. Вериківського | – | + | 0 | |
Могила композитора В.С. Косенка | – | + | 0 | |
Могила співачки, народної артистки УРСР О.А. Петрусенко | – | + | 0 | |
Могила економіста-статистика АН УРСР, члена-кореспондента АН СРСР, академіка АН УРСР М.В. Птухи | – | + | помилкова назва | –2 |
Що означає титул «економіста-статистика АН УРСР» – я збагнути не можу, але так стоїть у державному документі. | ||||
Могила архітектора, президента Академії архітектури УРСР В.Г. Заболотного | – | дільниця 1 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 8а | –1 |
Могила композитора, заслуженого діяча мистецтв УРСР П.О. Козицького | – | дільниця 8 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 8а | –1 |
Могила письменника О.І. Копиленка | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила співака, народного артиста СРСР І.С. Паторжинського | – | + | 0 | |
Могила письменника Б.Д. Грінченка | – | + | 0 | |
Могила живописця, графіка, народного художника УРСР І.С. Їжакевича | – | дільниця 19 | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 9 | –1 |
Могила режисера, актора, народного артиста України Л.Ф. Бикова | – | + | 0 | |
Могила художника, скульптора І.М. Гончара | – | + | 0 | |
Могила поета, публіциста і одного із засновників Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод Ю.Т. Литвина | – | + | 0 | |
Могила кіноактора, кінорежисера, заслуженого артиста УРСР І.В. Миколайчука | – | + | 0 | |
Могила української політичної діячки Слави Стецько (Я.Й. Стецько) | – | + | 0 | |
Могила поета, перекладача, літературознавця і правозахисника В.С. Стуса | – | + | 0 | |
Могила філософа, правозахисника і одного із засновників Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод О.І. Тихого | – | + | 0 | |
Могила співачки З.М. Гайдай | – | + | 0 | |
Могила живописця, народного художника СРСР М.Б.[так!] Глущенка | – | + | помилкова назва | –2 |
Того Глущенка, пам’ять якого намагається зберегти Державний реєстр, звали Микола Петрович. Слід знати, що радянська влада цінувала Глущенка перш за все як чекіста, і то ще питання – за які саме заслуги він потрапив до реєстру. | ||||
Могила хірурга, дійсного члена АМН СРСР і заслуженого діяча науки УРСР О.П. Кримова | – | + | 0 | |
Могила письменника П.Й. Панча | – | + | помилковий ранг (див. В.Василевську) | –3 |
Могила композитора М.А. Скорульського | – | + | 0 | |
Могила скульптора, кінорежисера, драматурга, народного артиста УРСР І.П. Кавалерідзе | – | + | 0 | |
Могила кардіолога М.М. Амосова | – | дільниця 50а | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 52а | –1 |
Могила політичного діяча і економіста В.П. Гетьмана | – | дільниця 50а | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 52а | –1 |
Могила головного тренера збірної України з футболу В.В. Лобановського | – | дільниця 50а | помилкова прив’язка : потрібно – дільниця 52а | –1 |
Комплекс садиби Інституту фізіології імені О.О. Богомольця Національної академії наук України (вул. О. Богомольця, 2 – 4) | XX століття | XX століття | невдала назва; формальна дата | –2 |
Основний корпус Інституту (№ 4) закінчено в 1936 р.; будинок співробітників (№ 2) – у 1933 р. Отже, 1 третина 20 ст. не повинна входити в дату. Назву варто доповнити словами «в якому працював президент АН УРСР О.О.Богомолець». | ||||
Будинок, у якому жив поет Т.Г. Шевченко (вул. Вишгородська, 5) | середина XIX століття | середина XIX століття | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Правильна назва – «Будинок сер. 19 ст., в якому в серпні 1859 р. жив поет Т.Г. Шевченко». Звідси й дата пам’ятки. | ||||
Будинок Президії Національної академії наук (вул. Володимирська, 54, квартал між бульв.Т. Шевченка та вул. Б. Хмельницького) | початок XX століття | початок XX століття | невдала назва; помилкова дата | –3 |
1. Будинок по вул. Володимирській, 54 споруджено для пансіону шляхетних дівчат Є.Левашової у 1850-х роках. За цим призначенням він використовувався до 1919 року. З 1919 р. тут міститься Президія Академії наук. Що має означати дата «поч. 20 ст.» – повна загадка. 2. Що мають означати слова «квартал між бульв.Т. Шевченка та вул. Б. Хмельницького» – також загадка. Що нові корпуси 1970-х років, прибудовані з боку подвір’я, також є пам’яткою ? Чи що пам’ятка займає цілий квартал ? (Якщо подивитись із космосу, видно, що насправді цей будинок займає не більше 1/10 площі кварталу). 3. Правильна назва – «Будинок пансіону Левашової 1850-х років, у якому з 1919 р. міститься Президія Національної академії наук». |
||||
Будинок Педагогічного музею, у якому працювала Українська Центральна Рада (вул. Володимирська, 57) | початок XX століття | початок XX століття | помилкова дата | –2 |
Люди добрі, не було на початку 20 ст. Центральної ради ! Чи у нас початок 20 ст. тягнеться до 1991 року ? Правильна назва – «Будинок Педагогічного музею 1911 р., в якому в 1917 – 1918 рр. працювала Українська Центральна Рада». Звідси й дата пам’ятки. | ||||
Пам’ятник українському історику, політику і громадському діячу М.С. Грушевському (вул. Володимирська, 57) | + | + | 0 | |
Комплекс споруд Національного університету імені Т.Г. Шевченка (вул. Володимирська, 60, 58, 62; бульв. Т. Шевченка, 14) | XIX століття | XIX століття | помилкова назва; помилкова дата | –4 |
1. Будинок по вул. Володимирській, 60 споруджено в 1837 – 1843 рр. для університету св.Володимира. 2. Будинок по вул. Володимирській, 58 споруджено в 1932 р. для гуманітарних факультетів (нині бібліотека університету). 3. Будинок по вул. Володимирській, 62 споруджено в 1914 – 1929 рр. для бібліотеки, нині тут розміщено відділи Національної бібліотеки ім.В.І.Вернадського. 4. Будинок бульв. Т. Шевченка, 14 споруджено в 1844 – 1850 рр. для 1-ої гімназії. Тільки в 1951 році він переданий університету, нині тут працюють гуманітарні факультети. 5. Отже, лише два з чотирьох будинків споруджено спеціально для університету, а один з них взагалі ніколи до університету не належав. 6. Кожен з цих будинків має свою історію, свої славні імена; кожен повинен бути окремою пам’яткою. 7. Дата цього нездалого комплексу також дезорієнтує : до 1834 року ніякого університету в Києві взагалі не було; з чотирьох будинків тільки два споруджено в 19 ст., а два – у 20-у; складається враження, що Національний університет припинив існування в 1900 році. |
||||
Пам’ятник поету Т.Г. Шевченку (між вулицями Володимирською, Л. Толстого, Терещенківською та бульв. Т. Шевченка, парк імені Т. Шевченка) | + | + | 0 | |
Будинок Національної філармонії (колишнього Купецького зібрання) (Володимирський узвіз, 2) | + | – | ||
Згідно постанови Кабінету міністрів України № 1421 від 28.11.1996 р. будинок Національної філармонії (колишнього Купецького зібрання) (Володимирський узвіз, 2) включено до списку пам’яток загальнодержавного значення. Згідно постанови Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. будинок Національної філармонії (колишнього Купецького зібрання) (Володимирський узвіз, 2) виключено зі списку пам’яток історії загальнодержавного значення. Залишається запитання, як в тому анекдоті про діжку з ікрою в радянському гастрономі : «І куди її прибрали ? кому вона заважала ?» |
||||
Могила військового діяча генерала армії Героя Радянського Союзу М.Ф. Ватутіна | – | + | 0 | |
Комплекс пам’яток «Лук’янівського кладовища» (вул. Дорогожицька, 7) | + | + | 0 | |
Могила льотчика П.М. Нестерова (Лук’янівський цвинтар) | – | + | 0 | |
Могила художника О.О. Мурашка (Лук’янівський цвинтар) | – | + | 0 | |
Могила художника М.К. Пимоненка (Лук’янівський цвинтар) | – | + | 0 | |
Могила художника Г.П. Світлицького (Лук’янівський цвинтар) | – | + | 0 | |
Пам’ятник екіпажу бронепоїзда "Таращанець" (сквер між вулицями Заслонова та Ялтинською) | + | + | 0 | |
Будинок, у якому жив археолог В.В. Хвойка (вул. Ігорівська, 9/1) | кінець XIX – початок XX століття | кінець XIX – початок XX століття | невдала назва; формальна дата | –2 |
Більш відповідна назва – «Будинок 2 пол. 19 ст., в якому в 1898 – 1914 рр. жив археолог В.В. Хвойка». Звідси й дата пам’ятки. | ||||
Комплекс споруд Києво-Могилянської Академії (ансамбль Братського монастиря) (квартал між Контрактовою площею, вулицями Г. Сковороди, Волоською та Іллінською) | XVII-XX ст. | XVII-XX ст. | 0 | |
Варто було б відзначити, що комплекс є пам’яткою не тільки історії, але також архітектури. | ||||
Пам’ятник поетесі і громадській діячці Лесі Українці | + | + | 0 | |
Могила козацьких старшин Іскри і Кочубея (вул. І. Мазепи, 21) | – | + | невдала назва | –1 |
Чомусь проминуто ініціали : В.Кочубея, І.Іскри. А взагалі неясно, чому з величезного комплексу Києво-Печерської лаври (адже адреса Мазепи, 21 – це саме лавра) увагу укладачів привернула тільки ця могила. От уже справді – несть ні елліна, ні іудея, ні Антонія, ні Феодосія… |
||||
Монумент на честь надання м. Києву Магдебурзького права (Набережне шосе, 8) | 1802-1808 роки | 1802-1808 роки | помилкова назва; помилкова дата | –4 |
1. Магдебурзьке право надано Києву в 1490-х роках, скасовано в 1785 р., відновлено в 1798 р., підтверджено в 1802 р. і остаточно скасовано в 1835 р. 2. Пам’ятник, про який мова, споруджено в 1802 р. (так згідно пишуть всі автори, окрім «Зводу пам’яток історії і культури України» (К. : 1999 р., т. 1 (Київ), с. 471, де стоїть без пояснення підстав дата 1802 – 1808 рр.). 3. Отже, «Пам’ятник підтвердженню в 1802 р. магдебурзького права для Києва». |
||||
Будинок, у якому жив український історик, політик і громадський діяч М.С. Грушевський (вул. Паньківська, 9) | початок XX століття | початок XX століття | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Більш відповідна назва – «Флігель садиби поч. 20 ст., в якому в 1924 – 1931 рр. жив … М.С. Грушевський». Звідси й дата пам’ятки. | ||||
Комплекс споруд Національного політехнічного університету "Київський політехнічний інститут" (просп. Перемоги, 37 – 39) | + | + | 0 | |
В реєстрі 2001 р. пам’яткою історії числився тільки головний корпус КПІ; тепер пам’ятка розширена до комплексу. | ||||
Пам’ятник поету О.С. Пушкіну (парк імені Пушкіна) | + | + | 0 | |
Комплекс споруд Національної кіностудії імені О. Довженка (Кінофабрика ВУФКУ 9 Всеукраїнське фотокіноуправління) | просп. Перемоги, 34 | просп. Перемоги, 44 | невдала назва | –1 |
Не таланить цій пам’ятці : у 2001 році промахнулись з адресою на 10 номерів, а в 2009 році з’явилось незрозуміле «Кінофабрика ВУФКУ 9». Так і хочеться припустити, що укладачі реєстру хотіли поставити тут відкриваючу дужку, але забули натиснути Shift. Але на забуваймо, що йдеться про державний документ, який розглядався і переглядався десятьма комісіями. Відповідніша назва – «Комплекс споруд кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління, нині Національної кіностудії імені О. Довженка». |
||||
Будинок Державного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (Театр Бергоньє), де відбувся перший виступ української професійної трупи М. Кропивницького (вул. Б. Хмельницького, 5) | друга половина XIX століття | друга половина XIX століття | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Більш відповідна назва – «Театр Бергоньє 1870-х років, в якому в 1882 р. відбувся перший виступ української професійної трупи М. Кропивницького (нині театр російської драми)». Звідси й дата пам’ятки. Інакше складається помилкове враження, що перший виступ трупи Кропивницького тривав цілих 50 років. | ||||
Будинок, у якому жив композитор М.В. Лисенко (вул. Саксаганського, 95б) | середина – друга половина XIX століття | 1890-і роки | помилкова дата | –2 |
Більш відповідна назва – «Будинок, у якому в 1894 – 1912 рр. жив композитор М.В. Лисенко». Звідси й дата пам’ятки; її укладачі нового реєстру намагались поліпшити в порівнянні з попереднім, але їм це не вдалося. І тут, як і в будинку Булгакова, працює музей, який певно надав би державним чиновникам всю необхідну інформацію – якби ці чиновники здогадались її запитати. |
||||
Будинок, у якому жила поетеса і громадська діячка Леся Українка (вул. Саксаганського, 97) | друга половина XIX століття | 1898 р. | помилкова дата | –2 |
Більш відповідна назва – «Будинок, у якому в 1899 – 1910 рр. жила поетеса і громадська діячка Леся Українка». Звідси й дата пам’ятки. Зміна дати в порівнянні з попереднім – нездала. | ||||
Меморіальний комплекс парку "Вічної слави" (пл. Слави) | 1957 рік | 1957 рік | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Більш відповідна назва – «Меморіальний комплекс парку Вічної слави, споруджений в 1957 році на честь перемоги у Великій вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.». Звідси й дата пам’ятки. Із запропонованої назви видно тільки, що слава – вічна, але чия вона і з якої нагоди виникла – неясно. | ||||
Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим при виконанні службових обов'язків (площа Солом’янська) | – | 1996 – 1997 рр. | антипам’ятка | –10 |
Нещаслива ця площа в Києві, і пам’ятники на ній всі нещасливі. То вона звалася площею Урицького (більшовицького ката у Петрограді), то площею Брежнєва (дрібного політичного діяча часів Сахарова і Солженіцина). От тепер там перед величезним похмурим будинком Академії МВС споруджено пам’ятник міліціонерам. В реєстр 2001 року він не потрапив, а в 2009 році його затвердили як пам’ятку національного значення. Що відзначаємо ? Наша міліція веде свій родовід від чекістів 1920-50-х років, котрі не те що по лікті, а по самі вуха вкриті кров’ю нашого народу, який вони винищували, виконуючи свої службові обов’язки (захищаючи антинародну владу комуністичної партії). Допоки наша міліція не буде докорінно зреформована, оця «пам’ять століть» (чи «відлуння віків») буде над нею тяжіти. За роки незалежності наша міліція теж устигла назбирати лихої слави. Це й стабільно нульові результати у розкритті резонансних злочинів (згадаємо убивства Щербаня, Гетьмана, Курочкіна). Це і олімпійський спокій, з яким міліція (реєстрові козаки) спостерігає за війнами рейдерів (козаків нереєстрових – наприклад, за дніпропетровський ринок «Озерка»). Це й постійні нарікання правозахисників на катування підслідних. Нарешті, найжахливіше – це участь (судово доведена !) офіцерів міліції у вбивстві Георгія Гонгадзе. «Где, укажите нам, / отечества отцы, / которых мы должны / признать за образцы ?» На цих прикладах ми будемо виховувати молодих працівників міліції ? Я зовсім не хочу заперечувати, що в лавах нашої міліції справді були й є чесні й самовіддані оборонці закону, і таким діячам, таким лицарям без догани справді можна і треба ставити індивідуальні пам’ятники. Але наша міліція в цілому, як соціальний інститут, як організація ще далеко не заслужила пам’ятників. Тому я вважаю, що проштовхування такого пам’ятника в розряд пам’яток національного значення є несвоєчасним і недоречним. |
||||
Пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому (Софійський майдан) | + | + | 0 | |
Комплекс пам’яток на місці масового знищення мирного населення та військовополонених в урочищі Бабин Яр під час гітлерівської окупації (між вулицями Мельникова, Дорогожицькою та О. Теліги) | 1976-2001 роки | 1941 – 1943, 1976-2001 роки | невдала назва | –1 |
Добре, що в новому реєстрі поправлена дата, а то складалось враження, що масове знищення відбувалось в 1976 – 2001 роках. Але : 1. Про який «комплекс пам’яток» ідеться ? Пам’ятне місце, власне, одне, в якому встановлено кілька пам’ятників чи пам’ятних знаків. 2. Ні словом не згадано гітлерівський Сирецький концтабір, який розташовувався поруч (оце вже справді був комплекс по знищенню людей – тут ані додати, ані відняти). 3. Серед мирного населення та військовополонених якось загубились євреї (а починалась лиха слава Бабиного Яру саме з операції по знищенню київських євреїв). |
||||
Будинок Київського музею російського мистецтва, де містилася приватна колекція М. Терещенка (вул. Терещенківська, 9) | кінець XIX – початок XX століття | кінець XIX – початок XX століття | помилкова назва; помилкова дата | –4 |
Більш відповідна назва – «Особняк Ф.А.Терещенка, збудований в 1877 – 1884 рр. (нині Київський музей російського мистецтва)». Звідси й дата пам’ятки. Терещенків у Києві було багато, і всі вони збирали мистецькі колекції; історія тут цікава, але в назві її відбити не можна. | ||||
Будинок першого приватного музею Богдана і Варвари Ханенків (вул. Терещенківська, 15-17) | кінець XIX – початок XX століття | кінець XIX – початок XX століття | помилкова назва; помилкова дата | –4 |
Більш відповідна назва – «Садиба Терещенків-Ханенків, збудована в 1875 – 1891 рр. (нині Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків)». Звідси й дата пам’ятки. Музею як такого Ханенки не створили, вони збирали колекцію творів мистецтва, яку радянська влада націоналізувала і перетворила на музей. | ||||
Пам’ятник військовому діячеві М.О. Щорсу | + | + | 0 | |
Будинок, у якому жив і працював поет Т.Г. Шевченко (пров. Шевченка, 8а) | середина XIX століття | 1820 р., рекон-струкція 1969 – 1974 рр. | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Правильна назва – «Будинок 1820 р., в якому в 1846 р. жив поет Т.Г. Шевченко». Звідси й дата пам’ятки. | ||||
Культурний шар урочища Видубичі (вул. Видубицька, 1) | Київська Русь | 9 – 13 ст., 12 – 17 ст. | помилковий ранг; помилкова дата | –5 |
Давньоруські Видубичі відомі тільки завдяки церкві св.Михаїла у Видубицькому монастирі (котра, за логікою укладачів реєстру, не є пам’яткою національного значення). Інших будівельних залишків давньоруського монастиря поки що не виявлено. Межі й товщина культурного шару не з’ясовані, хронологія невідома. Те, що записано в реєстрі – формальна дата 9 – 13 ст., після якої знову наступають 12 ст. і 13 століття, однозначно говорить, що автори цього феноменального запису геть не уявляли собі хронології цієї «пам’ятки». Отже, з пам’яток археології її треба виключити, записати натомість Видубицький монастир у пам’ятки архітектури та історії національного значення. | ||||
Могила педагога К.Д. Ушинського (вул. Видубицька, 1) | – | + | 0 | |
Меморіальний комплекс на честь загиблих мирних громадян і радянських військовополонених на місці розташування фашистського концтабору (вул. Академіка Горбунова) | 1968 рік | 1968 рік | невдала назва; помилкова дата | –3 |
Правильна назва – «Місце розташування Дарницького гітлерівського концтабору, де в 1941 – 1943 рр. загинули радянські військовополонені й громадяни, з меморіальним комплексом, спорудженим в 1968 р». Звідси й дата пам’ятки. Вийшло трохи багатослівно, але відображає суть справи. З реєстру складається враження, що це в 1968 р. фашисти знищували радянських людей. | ||||
Пам’ятник князю Володимиру (Володимирська гірка) | + | + | 0 | |
Меморіальний комплекс в пам’ять жертв політичних репресій 1930-х років (с. Биківня) | 1995 рік | 1937 – 1941, 1995 рр. | 0 | |
Споруди Колегії Павла Галагана (вул. Б. Хмельницького, 9-11/1) – пам’ятка історії | + | – | В списках не значиться… | Немає в списку – нема й клопотів |
Національний заповідник «Софія Київська» (Володимирська, 24) |
+ | – | ||
Будинок Національного музею образотворчого мистецтва (Київський художньо-промисловий і науковий музей) (вул. М. Грушевського, 6) | + | – | ||
Пам’ятник П. Сагайдачному (Контрактова площа) | + | – | ||
Національний історико-культурний Києво-Печерський заповідник (Мазепи, 21) | + | – | ||
Пам’ятний знак на честь заснування Києва (Набережне шосе) | + | – | ||
Монумент Незалежності (майдан Незалежності) | + | – |
Короткі підсумки
1. Склад реєстру значно оновився : проти 60 пам’яток в 2001 р. їх стало 150; при цьому треба врахувати, що з тих 60 вісім пам’яток виключено, то прибуло 98 пам’яток. Відсоток оновлення списку = (8 + 98) / 60 = 176 %.
2. З цих 150 пам’яток до 84 у мене немає претензій (вони оцінені найвищою можливою оцінкою – 0); решта 66 пам’яток назбирали 180 штрафних балів, серед них 4 лжепам’ятки. Отже, «середня температура по лікарні» становить 1.2 штрафних бали.
Штрафні бали виставлялись за такі недоліки :
невдала назва – 20 разів
помилкова назва – 7 разів
помилкова прив’язка – 17 разів
формальна дата – 3 рази
помилкова дата – 27 разів
помилкова класифікація – немає
помилковий ранг – 8 разів
лже-пам’ятка – 4 рази
3. Якщо придивитись до того, чого не стало в новому реєстрі :
3.1. Найбільш очевидним і політично прозорим є зникнення монументу незалежності. Слід зважати, що це пам’ятка не тільки мистецька, але й історична, яка відзначала історичну подію – виникнення суверенної України. Очевидно, укладачі реєстру розраховують, що прийдуть «наші» й спитають : «А що ви робили для відновлення єдиной і неділимой ?» Тоді свині покажуть на цей реєстр і скажуть : «Ми завжди ненавиділи Україну залежну, і ще більше – Україну незалежну; ми ніколи не допускали в межах свого відомства ніякої незалежності». Помагай їм боже, але навряд чи це врятує їх від Колими – Москва сльозам не вірить.
До цього можна додати, що в іменуванні історичних діячів скрізь проігноровано титул «Героя України», який мали хоча б В.М.Чорновіл і Т.Н.Яблонська. Укладачі реєстру визнають тільки Героїв Радянського Союзу і Героїв соціалістичної праці.
3.2. Не менш показовим є зникнення з нового реєстру Софії Київської і Києво-Печерської лаври – двох наших пам’яток, які перебувають у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Забігаючи наперед, відзначу, що нема в реєстрі й історичного середмістя Львова (з усіх пам’яток ЮНЕСКО в новому реєстрі значаться тільки знаки дуги Струве).
Слід знати, що в реєстрі 2001 року ці пам’ятки були позначені вкрай незадовільно. Як архітектурні ансамблі вони вже й тоді під охороною держави не перебували, але значились у списку заповідників. Цей бюрократичний хід – включити до реєстру заповідники, тобто організації, які опікуються пам’ятками (замість самих пам’яток) – був зовсім безглуздим, і в реєстрі 2009 року ця помилка виправлена, заповідники більше в ньому не значаться.
Але при цьому разом з водою виплеснули й дитину : ані Софія, ані лавра нині не є пам’ятками національного значення, не перебувають під охороною держави. А звідси вже випливають наслідки : по-перше, треба зліквідувати обидва заповідники як такі, що не мають у своєму віданні жодної пам’ятки (отже, даремно витрачають бюджетні гроші); по-друге, наша держава не має й не мусить мати заперечень проти виключення цих об’єктів зі списку ЮНЕСКО (наша держава вже зробила все, що могла, у боротьбі проти цих пам’яток, виключивши їх зі сфери своєї опіки).
А ЮНЕСКО – слід віддати цій міжнародній бюрократії належне – досить пильно стежить не тільки за станом конкретних пам’яток зі свого списку, але й відстежує зміни пам’яткоохоронного законодавства держав-учасниць. Годі сподіватись, що новий реєстр пройде повз їх увагу. Ну що ж, якщо наші свині не здатні бути незалежними, то може злякаються паризького батога ?
3.3. Вилучення з реєстру Колегії Галагана і Купецького зібрання, на мій погляд, не містить ніякої політики, а пояснюється виключно бізнесовими інтересами, проведено на догоду київським забудовникам.
Колегія Галагана займала цілий квартал по вул.Б.Хмельницького (між вулицями Пушкінською і Терещенківською). В її складі були будинки № 7, 9, 11. З них будинок № 7 знесено під час будівництва станції метро «Театральна», і нині на цьому місці ведеться будівництво чергового офісного центру (Драма скверика напротив Русской драмы, 2008 р.; Вместо торгового центра – «Коллегиум Галагана», 2009 р.). Можливо, в планах забудовника значиться і «реконструкція» двоповерхових хатинок № 9, 11 в сучасні 22-х (чи там 26-ти) поверхові офісні будинки. В такому разі було б далекоглядно заздалегідь подбати про зняття з них статусу пам’яток – менше дозволів доведеться брати.
Аналогічно виглядає картина з Купецьким зібранням. Напроти цього пам’яткового будинку (через Європейську площу), на Хрещатику № 5 планується спорудження готелю-хмарочоса заввишки 180 м (див., наприклад Висотку на Європейській площі почнуть будувати у 2010). Після його завершення двоповерхова хатинка, споруджена у 1882 р. за проектом В.Ніколаєва на кошти П.Дегтерева, стане дисгармонійним елементом і логічно постане питання про його заміну на нову 180-метрову башту. І тут завчасне скасування статусу пам’ятки зменшує клопоти.
Той факт, що в цьому будинку 6 – 8 квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес (подія справді загальнонаціонального значення !), укладачів реєстру не зацікавив – у них інакші пріоритети. Зрештою, яке діло свиням до подій 1917 року ? На посадовий оклад вони не впливають.
Звертаю увагу читачів : обидва документи щодо Купецького зібрання приймались в особливому порядку, поза звичайною процедурою обліку пам’яток. Це може означати, що певні люди проштовхнули у свій час цю пам’ятку у розряд національних, щоб були підстави фінансувати її капітальний ремонт з державного бюджету. Тепер, коли цей капітальний ремонт зроблено, пам’ятку знімають з державного обліку, щоб це не заважало її приватизації. І таке може бути…
В цілому позиція Державної служби охорони культурної спадщини, Міністерства культури і туризму та Кабінету міністрів в питаннях охорони пам’яток Києва нагадує позицію Пілата, який про всяк випадок публічно умивав руки : свині, мовляв, не винні. Уціліють пам’ятки – добре, будуть знесені – теж добре (але не тим, кому перше було добре, а іншим). Невідомо, чи з милом умивав руки Пілат, чи без нього, але відмитись від звинувачень у вбивстві Ісуса йому не пощастило. Може, нашим свиням пощастить більше ? Ну свині, вони-то в чому винні ? Свині не винні в тому, що вони – свині.
21 листопада 2009 р.
Внески читачів
25 лютого 2010 р. Magdalena пише:
Якщо частина міліції – злочинці, це не значить, що до прикладу, той міліціонер, який загинув минулого літа у Севастополі, намагаючись врятувати двох дурнуватих підлітків – теж злочинець. Щорічно десятки міліціонерів гинуть на дорогах; дільничних вбивають при виконанні. Так от цей пам'ятник – не вбивцям Гонгадзе, а саме таким героям, яких і не дуже видно за спинами їхніх "чесних" колег.
…А корупцію у міліції пояснити просто. Дільничний з усіма надбавками отримує 1500 грн зарплатні. Це робиться зумисно – щоб на нього завжди можна було натиснути, обвинуватити у корупції, якою він дійсно займається – бо держава не забезпечила йому належної оплати праці. Цим теж пояснюється їхній "олімпійський спокій" під час рейдерських дій. Спасибі їм, що вони те все хоча б фіксують. Це – порочне коло. Нарікати треба не на міліцію ("швидку", "пожежну", прибиральників), а на державу і на себе самих, що ми оце чмо допустили до влади.
Так що пам'ятник міліціонерам, що загинули смертю хоробрих, я б не стала чіпати…
На жаль, я був пророком.
У 2015 році всю стару міліцію довелось розігнати і замість неї з нуля створити Національну поліцію. Отже, пам’ятники мнимим «заслугам» старої радянського типу міліції нічого їй не допомогли. Не варто було за них і чіплятись.
Доповнено 21 липня 2017 р.