Автобіографія [1927 р.]

Народився року 1891, листопада 25, в м. Краснопіллі Житомирського повіту на Волині (тепер с. Краснопіль Бердичівської округи).

Читати К. Поліщук навчився від батька. Рано полюбив книжки; з’явився малярський хист.

Малярством заробляв копійки: малював крамничі вивіски та географічні мапи для сільських шкіл «грамоти».

Освіту здобував самотужки; потім допомагав йому в цьому вчитель О. О. Масюкевич.

Він же допоміг К. Поліщукові виїхати року 1909 до тодішнього Петербургу, де він поступив до «Художественно-рисовального училища при Академии художеств».

Туди, до Петербургу, його кликала «Громада».

Там же, в Петербурзі, К. Поліщук слухав лекції у психоневрологічному інституті, кооперативні курси й т. інш.

З матеріальних причин та утисків не міг залишатися в Петербурзі й тому повернувся на Волинь до Житомира.

Року 1912 пішов на службу до Волинського губ. земства, де прослужив до початку імперіалістичної війни.

В цей час був заарештований, як «мазепинець» та «сепаратист».

Його вислано з Волині.

Після чого мусив якось існувати, перебуваючи поза межами України.

Служив на залізниці, як керівник канцелярії завідателя кондукторськими бригадами на ст. Курськ. Знов попав до Петербургу і там служив завідувачем першої української книгарні, що згодом перетворилася у видавництво «Друкар».

За час революції працював переважно по редакціях, як редактор «Українського голосу», «Народної волі», як член редколегії «Народна справа», «Мистецтво» і т. інш.

У К. Поліщука з раннього віку з’явився нахил записувати все, що чув. Писати вірші почав рано.

Перші вірші українською мовою були надруковані без відома автора у газ. «Волинь». Звідти передруковані в полтавському «Рідному краї» та київською «Громадською думкою».

За початок своєї літературної роботи К. Поліщук вважає 1909 рік, коли надруковано перше оповідання «Що співав соловейко?» у львівському журн. «Дзвінок», № 24.

Через деякий час К. Поліщук почав компонувати казки, як то їх чув від матері.

Видавець Губанов видав кілька зшитків.

Той же Губанов видав списані від К. Поліщука волинські народні пісні, що вийшли у світ за редакцією О. Кошиця.

За період рр. 1909 – 1914 друкувався по журналах та газетах Галичини та України. В дальшому брав участь у таких органах: «Промінь», «Український голос», «Робітнича газета», «Народна воля», «Літературно-науковий вісник», «Музагет», «Мистецтво».

Тепер друкується в «Червоному шляху», «Житті й революції», «Зорі», «Глобусі», «Новій громаді» та інш.

В 1919 році належав до так зван. «Музагету»; в тому ж році до «Мистецького цеху» профспілки митців слова м. Києва.

Твори

Окремі видання:

Співи в полях. 1917, вид. «Український голос», м. Валка, 24 ст., ц. 45 коп.

Рецензії

Богацький. – 1918, «Книгар», № 6, с. 347.

Самійленко В. – 1917, «Шлях», № 9-10, с. 108 – 109.

Серед могил і руїн. Нариси й оповідання. – 1918, вид. «Серп і молот», Київ.

Тіні минулого. Волинські легенди (книжка перша). – 1919, Київ, в-во «Сяйво», 134 с.

Рецензії

Горецький П. – 1919, «Книгар», № 23-24, с. 1618 – 1619.

Ф. П. – 1919, «Музагет», № 1-3, с. 159 160.

Поезії (книжка перша). 1919, вид. Гуцало, Київ, 68 с.

Рецензії

Жук Мих. – 1919, «Книгар», № 22, с. 1497 – 1498.

Т. П. – 1919, «Музагет», № 1-3, с. 156.

На порозі (оповідання). 1919, вид. Всеукраїнського Видавництва, Київ, 38 с.

Рецензія

Буда С. – 1919, «Книгар», № 28, с. 1926 – 1927.

В періодичній пресі. Проза

Розп’ята душа (опов. з латишського життя). – 1919, «Літературно-науковий вісник», № 2, с. 184 – 208.

Останній день (шкіц). – 1919, «Мистецтво», № 1-2, с. 15, Київ.

Подіялось щось… – 1919, «Мистецтво», № 3, с. 15 – 17.

Червоне марево (опов.) – 1919, «Мистецтво», № 4, с. 19 – 25, Київ.

Фрагменти життя. Коханки немає. Невже так? – 1919, «Мистецтво», № 5 – 6, с. 11 – 13, Київ.

Perpetuum mobile (опов.) – 1925, «Глобус», № 23, с. 436 – 440.

Поліські нариси. – 1926, «Життя й революція», № 4, с. 34 – 40.

Людина й собака. – 1926, «Життя й революція», № 11, с. 11 – 21.

Камінна баба (драм. легенда на 4 карт.). – 1926, «Зоря», № 19, с. 11 – 18.

Як згоріло останнє (з хроніки одного поліського села). – 1926, «Зоря», № 24, ст. 4 – 17.

Смолярня (опов.). – 1926, «Службовець», № 34, с. 8 – 10.

Улан (поліське опов.) – 1927, «Службовець», № 44, с. 6 – 9.

Остання з роду Засульських (опов.). – 1927, «Глобус», № 5, с. 66 – 72.

Обидва однакові (опов.). – 1927, «Глобус», № 19 (93), с. 290 – 295.

Диверсанти (опов.). – 1927, «Нова громада», № 2, с. 16 – 22.

Старопольський медок (опов.). – 1927, «Нова громада», № 14, с. 14 – 18.

Серце заговорило (опов.). – 1927, «Селянка України», № 9, с. 4 – 5.

Хатина баби Марини (опов.). – 1927, «Селянка України», № 15, с. 5 – 9.

Визволився (опов.). – 1927, «Службовець», № 2, с. 5 – 7.

Форт «Непоборний» (опов.). – 1927, «Службовець», № 4, с. 5 – 9.

Вишнівка (опов.). – 1927, «Службовець», № 15, с. 4 – 7.

Бунт Казя Корбута (опов.). – 1927, «Службовець», № 21, с. 4 – 7.

Жінка й невідома (опов.). – 1927, «Службовець», № 30, с. 4 – 7.

В періодичній пресі. Поезія

Буде свято… (вірш). – 1917, «Промінь», № 1 – 2, с. 15.

Не смійтесь, жорстокі, погордливі очі… (вірш) – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 1, с. 77.

З циклу «Мої шукання». – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 2-3, с. 248.

Жертви тьми (вірш). – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 4-6, с. 140.

Тут і там (вірш). – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 4-6, с. 82.

Я плету вінки барвисті (вірш). – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 7-8, с. 127.

За марами сунуть примари (вірш). – 1918, «Літературно-науковий вісник», № 12, с. 216.

Я нічого тобі не приніс (вірш). – 1918, «Універсальний журнал», № 2, с. 2.

Миготять, миготять, миготять… Десь за брамою вічного зла. Завихрила кучері в бурю життя. Обпльований вінок його терновий. Як страшно йти в пустиню душ померлих. На попіл зраджених руїн (вірші). – 1919, «Літературно-науковий вісник», № 3, с. 246 – 248.

Хвилюймо духом дух… (вірші). – 1919, «Мистецтво», № 1, с. 5.

З весняного (вірш). – 1919, «Мистецтво», № 2, с. 5.

Перемога. Моїй країні (вірші). – 1919, «Мистецтво», № 3, с. 6.

Викликання. Пора (вірші). – 1919, «Мистецтво», № 4, с. 6.

Вірить? Не вірить? Знаю! (вірші). – 1919, «Мистецтво», № 5-6, с. 8.

Весняні панни сонцем п’яні… Замирає акорд перехідний (вірші). – 1919, «Музагет», № 1-3, с. 22 – 24.

Слава (вірш). – 1919, «Червоний вінок», зб., Одеса, с. 29 – 30.

Із циклу «Місто» (Зустріч. Дівчатко. Вірші). – 1926, «Червоний шлях», № 2, с. 13.

Червоних днів кантата (веснянка – вірш). – 1927, «Селянський будинок», № 4, с. 67.

Критика

Г. К. – Воєнні теми в нашій літературі. (Клим Поліщук. Серед могил і руїн: нариси й оповідання). – 1918, «Літературно- науковий вісник», № 12, с. 248 – 250.

Тиверець Б. – Сучасна українська лірика. – 1919, «Мистецтво», № 4, с. 25 – 30.

Поліщук В. – Шляхи й перспективи в сучасній українській літературі. – 1922, «Шляхи мистецтва», № 2 (4), с. 35 – 36.

Коряк В. – Мотиви соціальної боротьби в сучасній українській літературі. – 1925, зб. «Організація Жовтневої літератури», ДВУ.

Коряк В. – Собача старість. – 1925, зб. «Організація Жовтневої літератури», ДВУ, с. 75 – 79.

Бібліографія

Нові українські письменники. – 1927, «Життя й революція», № 7-8, с. 192.

Примітки

Подається за виданням: Лейтес А., Яшек М. (1917 – 1927). – ДВУ, 1928 р., т. 1, с. 396 – 400.