Вступ
Микола Жарких
Предметом роботи є джерельні звістки про Побожжя, починаючи від найраніших. Основна увага буде приділена географічним об’єктам на цій території та їх назвам, і навіть вужче – об’єктам на південному рубежі осілої української колонізації.
На підставі нагромаджених джерельних звісток я спробую зробити висновки щодо деяких спірних питань історичної географії регіону, зокрема, щодо «Вітовтових» топонімів.
Регіон упродовж століть був поділений між зонами впливу двох, а подекуди й трьох суперетносів – православного, католицького і степового (ісламського), що зумовило різноманітність джерел і (можливі) контакти різних культур.
У пошуках витоків історії Побожжя й Очаківського степу я не буду заглиблюватись в античні часи з їх Тірасом, Борисфеном, Гіпанісом та Ексампаєм. Давньогрецька географічна номенклатура не залишила ніякого сліду в живій пам’яті народів, котрі жили на цій території у середньовіччі та в новий час.
Всі назви на кшталт Ольвіополь, Тирасполь, Херсон, Роксолани є наслідком вивчення античної географії освіченими людьми кінця 18 ст. і пізнішого часу, тобто вони – новітні топоніми книжного походження.
Я буду називати верхнім Побожжям течію від витоку Бога до Хмільника (устя Сниводи); середнім Побожжям – територію уздовж Бога від устя Сниводи до устя Савранки; нижнім Побожжям – територію від устя Савранки до Дніпро-Бозького лиману. Очаківський степ у цій робот позначає степову територію від нижнього Дністра до нижнього Бога. Ще технічне зауваження: якраз під час написання цієї роботи Верховна рада України ухвалила новий районний поділ. Але всі згадки районів у роботі стосуються того районного поділу, який діяв у 1962 – 2020 роках, тільки в дужках буду вказувати район за сучасним поділом, якщо його назва інакша, наприклад: Бершадський (Гайсинський) район.
При написанні роботи велику важливу допомогу мені надали Ілля Андреєв, Богдан Березенко, Дмитро Вортман, Пилип Гавриленко, Олександр Галенко, Тетяна Гедзь, Тетяна Кузик, Віталій Михайловський, Василь Старко, Віктор Талах, Марія Шведова, Михайло Якубович. Всім їм – моя щира вдячність.