Проблеми перекладу

Микола Жарких

Рубрук, проїхавши по Європі та Азії понад 10 тисяч кілометрів, бачив на своєму шляху багато різних народів. Всього за моїми підрахунками Рубрук згадував 6 релігійних систем, 10 різних мов, 8 систем писемності (дев’ята – латинське письмо – у нього явно не фігурує; не згадував він також про руське письмо), 54 назви етносів. Так що постійні його скарги на складності перекладу мали об’єктивні підстави.

Спробуємо систематизувати його етнографічні спостереження у вигляді таблиці, де етноси згруповано за ознакою належності до певної релігійної системи, і для кожного етносу вказано визначення мови та письма.

Розподіл згадок за релігійними системами

Найбільше число згадок припадає на представників християнства. Це згадки про «християн» без ближчого означення народу, згадки про народи, віру яких сам Рубрук окреслив як християнську, та про народи, віру яких Рубрук не окреслив, але ми знаємо про їхню належність до християнства з інших джерел. Всередині цієї групи Рубрук підкреслював особливе становище вірмен, а також християн грецького обряду. Про греків, руських та вірмен він зауважив, що вони мають священиків. Про аланів він зауважив: вони «не схизматики, а шанують всіх християн однаково». Мабуть, схизматики в його уявленні – це ті, хто неоднаково ставиться до представників латинства та інших християн. Але в цілому питання внутрішніх різниць у вірі всередині християнської спільноти його мало обходило – можливо, тому, що ці різниці видавались йому мізерними в порівнянні з іншими релігіями.

Християни для Рубрука – свої; представники інших релігій – чужі, хоча серед цих чужих у нього відчувається градація від менш чужих до більш чужих: несторіани – мусульмани – буддисти – монголи. Окремо стоять язичницькі релігії, жодну з яких Рубрук не описав докладно.

Несторіанська спільнота була розсипана від Палестини до Монголії і ніде не творила компактної більшості. Одних тільки найманів Рубрук вважав народом несторіанської віри, і то з оговоркою, що це було давніше, в часи «короля Іоана» (десь на початку 13 ст.). Практично можна вважати, що він не бачив жодного несторіанського народу, і спільнота складалась з представників різних народів. Несторіани мали свого патріарха в Багдаді, який зрідка направляв місії до Монголії; священиків як окремого стану серед них не було; богослужбові книги написані сирійським письмом і сирійською мовою, яка була мовою богослужінь; цієї мови вони геть не розуміли. Розмовною їх мовою була, мабуть, монгольська або мова того народу, серед якого вони жили (Рубрук спеціально її не окреслює). Богословських знань вони майже не мали, і тільки користались знаком хреста (але Рубрук спеціально підкреслював, що вони ніколи не терпіли зображень розп’ятого Ісуса і не розповідали історії його хресних мук).

Несторіани не практикували таїнств сповіді та миропомазання, та і з причастям Рубрук тяжко вагався – чи личить приймати його від несторіан. Хрещення несторіани визнавали тільки своє, і християн допускали до своїх таїнств лише за умови, що вони заново охрестяться за несторіанським обрядом.

Сума усіх цих відмінностей дозволяє стверджувати, що несторіани не були частиною християнської релігійної спільноти, як про це нерідко доводиться читати – вони творили окрему спільноту, чітко відмежовану від інших.

Про мусульман Рубрук згадував досить часто і завжди з неприязню, але ніяких особливих подробиць щодо їх релігії він не подав.

Ще більшу неприязнь Рубрука викликали буддисти, яких він називав ідолопоклонниками та туїнами. Він цікавився їхньою вірою і подав багато подробиць з їх теологічних уявлень і релігійного побуту.

На протилежному полюсі осі «свої – чужі» знаходились монголи. Рубрук не без здивування нотував, що монгольська віра має розвинену систему теоретичних уявлень, яку він вважав ніби відгалуженням буддизму і писав про них як про секту, відділену від загалу туїнів. Але самі монголи так не вважали, і вчинили ціле слідство з приводу того, що Рубрук буцімто назвав хана Мунке туїном.