Історичні відомості
Микола Жарких
Історичні відомості у творі Рубрука чітко діляться на три групи:
– відомості з біблійних і античних часів;
– відомості з часів раннього християнства;
– відомості з новітньої історії та сучасності (в часи Рубрука події кінця 12 – 1 пол. 13 ст. були новітньою історією, і тільки нині вони вважаються середньовіччям…)
Відомості з біблійних і античних часів ми в основному розглянули в розділі «Джерела твору», тут не повторюємось.
Відомості з часів раннього християнства нечисленні (4 епізоди), але на диво точні:
| Глава | Звістка | Коментар |
| 1 | Місто, що зветься Керсона, в якому був замучений святий Климент. | 1 ст. н.е. |
| 51 | Цей єпископ розповів мені, що там близько [Нахічевані] була церква, в якій замучили блаженного Варфоломія, а також блаженного Іуду Фадея. | Св.Іуда Фадей, за переказами, похований у монастирі св. Фадея (на північному заході Ірану, бл. 60 км на захід від Нахічевані). Про місце поховання св. Варфоломея однозначного переказу не збереглося: "в місті Албані, що у Великій Вірменії", але що це за місце – невідомо. |
| 52 | У Себасті, що в Малій Вірменії, ми були на Страсному тижні. Так відвідали ми гробницю сорока мучеників. | 320 р. |
| 52 | Ми прибули в Кесарію Кападокійську, в якій знаходиться церква Святого Василя Великого. | Василь Великий (330 – 379) помер таки в Кесарії. |
Ми бачимо, що всі ці повідомлення стосуються періоду 1 – 4 ст. н.е. і відповідають реаліям.
Діаграма співіснування історичних діячів
З діаграми співіснування історичних діячів видно, що новітня історія почалась для Рубрука близько 1170 р., коли на історичну арену виступили Тооріл (Ван-хан кераїтський) та його союзник і супротивник Темучжин (Чингіз-хан монгольський). Глибина відомостей з новітньої історії становить приблизно 80 – 85 років, тобто три покоління. Це, мабуть, максимально можлива глибина усної історичної пам’яті (всі більш давні події зливаються у фольклорні «незапам’ятні часи»).
Тільки згадка про падіння Антіохії (1098 р.) стоїть у творі Рубрука ізольованою між ранньохристиянськими і новітніми часами. З цією згадкою пов’язана звістка про загадкового Кон-хама:
Саме в той час, коли франки здобули Антіохію, єдиновладдя у згаданих північних країнах належало одній особі на ім’я Кон-хам […] турки послали по допомогу проти франків до короля Кон-хама, тому що саме з тих країн з’явились усі турки. Цей Кон був каракатай. «Кара» значить «чорний», а катай – назва народу, тобто «каракатай» означає «чорний катай». І так вони говорять для розрізнення їх від катаїв, котрі живуть на сході над океаном, про яких я скажу пізніше. Ці катаї жили на якихось горах, через які я переправлявся. На одній рівнині посеред цих гір жив ніякись несторіанин-пастух, чоловік могутній, який мав владу над народом найман, що належав до християн-несторіан. Після смерті Кон-хама цей несторіанин проголосив себе королем, і несторіани кликали його королем Іоаном, говорячи про нього в десять разів більше, ніж було згідно з істиною […] Таким-от чином поширилась гучна слава і про згаданого короля Іоана. Я проїхав по його пасовиськах – ніхто не знав про нього нічого, окрім небагатьох несторіан. На його пасовиськах жив Кен-хан [Гуюк], при дворі якого був брат Андрій, і я також проїжджав тією дорогою при поверненні.
Коментар Н.П.Шастіної до цього місця у виданні 1957 р. говорить:
Кон-хам – це Гур-хан, що значить «великий хан» або «всезагальний хан». Цей титул прийняв був у 1125 р. Єлюй Даші, засновник держави каракитаїв.
Якби це було так, у нас була б ще одна звістка з початку 12 ст. Але прийняти таке тлумачення, на мій погляд, не можна. По-перше, нещасливою є комбінація Рубрука, що антіохійські турки послали по допомогу аж на протилежний край Азії, а не до малоазійських турків-сельджуків (які так само жили на північ від Антіохії). Якщо ми цей здогад відкинемо, то звістки про Кон-хама концентруються в Центральній Азії. Принципово важливою є виразна вказівка Рубрука, що він проїжджав через землі каракитаїв. Знаючи маршрут Рубрука, неважко зрозуміти, що йдеться про міжгір’я Тянь-Шаня і Алтая, про сучасний східний Казахстан і західну частину сучасного китайського Синцзян-Уйгурського автономного району. Це – територія кара-китаїв починаючи з 1125 р., коли вони під натиском чжурчженів змушені були полишити свою первісну територію (довкола сучасного Пекіна; в цих східних кара-китайських землях Рубрук не бував).
Гур-ханами титулувались усі шестеро каракитайських правителів, і можна думати про будь-кого з них. Тому я думаю, що Рубрук зібрав відомості не про Єлюя Даші (1124 – 1143), першого правителя цієї держави, а про Єлюя Чжулху (1177 – 1211). Після його смерті владу перебрав князь Кучлук (1211 – 1218) – найман з роду і несторіанин вірою (все як у Рубрука). Отже, на мою думку, Кон-хам – це Єлюй Чжулху, а король Іоан – Кучлук. З часу його загибелі минуло 35 років, і Рубрук ще встиг занотувати хоч якусь пам’ять про нього, хоча від його короткочасного правління значних слідів і не можна було сподіватись.
Тому я вважаю, що звістка про Кон-хама і короля Іоана не виходить за встановлені нами межі «новітньої історії». Думку деяких істориків, що король Іоан у Рубрука – це Інанч-хан найманський, слід відкинути, бо Інанч-хан над кара-китаями не панував.
Решта епізодів «новітньої історії» у Рубрука не потребує таких докладних пояснень і подана у вигляді таблиці. Частина пояснень запозичена з коментарів до видання 1957 р., частина належить мені (вони позначені М.Ж.).
| Глава | Звістка | Коментар |
| 1 | свеви та івери, які [також] не підкоряються татарам. | Ймовірно, свани. Татари підкорили іберів в 1239 р. |
| 1 | область Трапезунда, яка має власного государя на ім'я Гвідо, що належить до роду імператорів константинопольських; він підкоряється татарам. | Гвідо – Андронік I Гід (1222 – 1235) |
| 1 | Потім лежить Сінополь, який належить султану Туреччини, він так само [їм] підкоряється. | Після поразки при Кесе-Дагу (26 червня 1243 р.) Конійський султанат перетворився на васала монгольських каганів. |
| 1 | Потім знаходиться земля Вастація, син якого, по дідові з боку матері, іменується Аскар; він не підкоряється [татарам]. | Вастацій – Іоанн III Дука Ватацес, нікейський імператор (1222 – 3.11.1254). Аскар – Феодор Ласкаріс, його син (правив в 1254 – 1258 рр.) Всі автори одностайно вказують, що Нікейський імперія татарам не підкорялася (М.Ж.) |
| 1 | Волощина, земля, що належить Ассану, і Мала Булгарія до Склавонії – всі платять їм данину. | Ассан – Михайло II Асень (1246-1256). Данину татарам Болгарія сплачувала з 1242 р. |
| 1 | А коли прийшли татари, комани, які всі втекли до берега моря | 1223, 1236 рр. |
| 11 | пан імператор константинопольський посилав лист з проханням | Балдуїн II, останній імператор Латинської імперії (1228-1261) |
| 16 | алани, або аас, які сповідують християнську віру і все ще борються проти татар | Ця звістка повторено в 50-й главі (М.Ж.) |
| 50 | Алани на цих горах все ще не підкорені | |
| 16 | якісь сарацини, іменовані лесгами, які так само не підпорядковані [татарам] | лезгини – дійсно мусульмани. Ця звістка повторено в 50-й главі (М.Ж.) |
| 50 | Між морем і горами живуть якісь сарацини на ім'я лесги, горяни, які також не підкорені | |
| 17 | Бо він чув про вас від пана Балдуїна Гено | Французький лицар, який перебував на службі в Константинополі в імператора Балдуїна II. |
| 19 | У цього Іоана був брат, також могутній пастух, по імені Унк; він жив за горами каракатаїв, на три тижні шляху від свого брата, і був володарем якогось містечка на ім'я Каракорум; під його владою перебував народ, що іменувався Крит і меркіт і належав до християн-несторіан. | Онг-хан кереїтський, власне ім'я якого було Тооріл. Правив він в 1171-1196, 1198-1203 рр. Кераїти (самостійні до 1203 р.) і меркіти (самостійні до 1206 р.). |
| 19 | Король Іоан помер без спадкоємця, і брат його Унк збагатився і наказував іменувати себе ханом; великі і дрібні стада його ходили до меж моалів. | |
| 19 | У той час в народі моалів був якийсь ремісник Чингіз; він крав що міг з тварин Унк-хана, так що пастухи Унка поскаржилися своєму панові. Тоді той зібрав військо і поїхав в землю моалів, шукаючи самого Чингіза, а той втік до татар і там сховався. Тоді Унк, взявши здобич від моалів і від татар, повернувся. Тоді Чингіз звернувся до татар і моалів з наступними словами: «Оскільки у нас немає вождя, наші сусіди тіснять нас». І татари і моали зробили його вождем і главою. Тоді, зібравши потай військо, він кинувся на самого Унка і переміг його, той втік в Катайю. | Перемога над Унком – ймовірно, 1203 р. (М.Ж.) |
| 19 | Там потрапила в полон його дочка, яку Чингіз віддав за жінку одному зі своїх синів, від нього народила вона нині царюючого Мангу. | Соргахтані-беки, жінка Толуя і мати Мунке-хана, була дочкою не Онг-хана (Унк у Рубрука), а його молодшого брата. |
| 23 | Інше можна дізнатися з літописів, оскільки відомо, що області за Константинополем, іменовані нині Булгарією, Валахією і Склавонією, були областями греків. Угорщина, таким чином, була Паннонією. | Угорщина – з початку 10 ст. Болгарія стала незалежною від Константинополя з 1185 р.; Склавонія – я думаю, Сербія, що стала незалежною з кінця 12 ст. (М.Ж.) |
| 24 | У згаданого Чингіза, першого хана, було чотири сини, від яких походять багато [царевичів] | |
| 25 | Бурі, їхній пан, був убитий з такої нагоди | Ймовірно, після воцаріння Мунке (1251), коли були страчені деякі царевичі з родів Чагатая і Угедея. Бурі – внук Чагатая. |
| 28 | Чингіз-хан віддав у дружини царю уйгурів свою дочку. | Дочка – Алтун-біке. Це сталося близько 1209 р. (М.Ж.) |
| 28 | на схід, серед згаданих гір, живуть тангути, дуже хоробрі люди, які полонили на війні самого Чингіза; після укладення миру він був ними відпущений, а згодом підкорив їх. | Чингіз-хан воював з тангутів кілька разів протягом 1202 – 1227 рр. і помер незабаром після взяття столиці тангутів Чжунсін. Звістка про те, що тангути взяли в полон Чингіз-хана – помилкова (М.Ж.) |
| 28 | У цій землі [Катайї] є багато областей, більшість яких ще не підкоряється моалам | |
| 30 | ми в'їхали на ту рівнину, на якій був двір Кен-хана. Ця земля раніше належала найманам, які були власне підданими пресвітера Іоана. | Тобто Гуюка. |
| 30 | По смерті Кен-хана Бату побажав, щоб Мангу був ханом. Про смерть ж самого Кена я не міг дізнатися нічого достовірного. | 1248 р. |
| 30 | У Кена був брат на ім'я Сіремон, який за порадою дружини Кена і його васалів виступив з великою пишнотою у напрямку до Мангу, нібито збираючись вклонитися йому. Проте насправді він мав намір убити його і знищити весь його двір. | 1251 р. |
| 34 | Ми знайшли там [в Каракорумі] одного християнина з Дамаска, який говорив, що він прибув від султана монреальського і кракського, який хотів стати данником і другом татар. | Монреаль (Montreal), Керак (Kerak) – замки хрестоносців в західній Йорданії, в 1189 р. захоплені Саладіном і потім належали Єгипту. (М.Ж.) |
| 35 | Також за рік до мого приїзду туди там був один паламар з Акри, що називав себе Раймундом, а насправді ім'я його було Феодул […] Тоді Мангу запитав про ім'я єпископа. Той відповів, що його звуть Отон […] Він вже чув про те, що трапилося при Мансурі | 1253 р. 1249 р. |
| 42 | Тоді там була велика кількість християн: угорців, аланів, росіян, георгіанів і вірмен, які все не бачили причастя з тих пір, як були взяті в полон | 1237 – 1242 рр. |
| 44 | У Мангу – хана є вісім братів: три єдиноутробних і п'ять по батькові. | Сучасні дослідники налічують 10 синів Толуя. Єдиноутробними братами у Рубрука названі сини Толуя і Сорхахтані – Мунке, Хубілай, Хулагу і Ариг–Буга. Інших синів звали Журіха, Кутухту, Бучек, Муха, Сатухтай і Сабухтай. Рубрук пише про п'ять братів по батькові, ймовірно, виключаючи з рахунку рано померлого Бучека, про котрого немає звісток після 1251 р. (М.Ж.) |
| 44 | Одного з єдиноутробних він послав у землю душогубців, іменованих ними мулідет, і наказав всіх їх убити. | У жовтні 1253 р. Хулагу виступив з Монголії в похід. (М.Ж.) |
| 44 | Інший вирушив у напрямку до Персії і вже вступив до неї, збираючись, як вважають, вступити в турецьку землю і готуючись відправити звідти військо проти Балдаха і Вастація. | Явна помилка Рубрука, оскільки виходить, що у Мунке – 4 єдинокровних брати, а не три (як правильно зазначено раніше). Насправді Хулагу повинен був діяти і проти асасинів, і проти Персії. |
| 44 | Одного з інших він послав у Катайю проти якихось народів, які їм ще не підкоряються. | У 1251 р. продовжувати підкорення Китаю був відправлений Хубілай. |
| 44 | Меншого єдиноутробною брата на ім'я Арабукху Мангу утримав у себе | Арік-Бука, молодший брат Мунке-хана. |
| 44 | Один з братів хана з боку батька взяв Вільгельма в полон в Угорщині, в одному місті на ім'я Белеграв, в якому був нормандський єпископ з Бельвіля, поблизу Руана. | Найімовірніше, Белград на Дунаї. 1242 р. Крім Бату, в поході брали участь наступні Чингізиди: сини Джучі Орда-Ічен, Шиба, Тангкут і Берке, внук Чагатая Бурі і син Чагатая Байдар, сини Угедея Гуюк і Кадан, сини Толуя Мунке і Бучек, син Чингіз-хана Кюльхан, онук Чингіз-ханового брата Аргасун. Зіставлення цього списку із вказівкою Рубрука дозволяє однозначно встановити, що мова йде про царевича Бучека. (М.Ж.) |
| 44 | Я ж все сподівався, що приїде цар вірменський. | Гетум I, цар Малої (Кілікійський) Вірменії (1226 – 1270), здійснив подорож в Каракорум (1254 – 1255). |
| 48 | У той час я бачив там посла балдахського (de Baldach) каліфа Я бачив також послів одного індійського султана Я бачив там також послів турецького султана, які принесли ханові цінні дари |
Це був багдадський халіф аль-Мустасим (правив у 1242-1258 рр.) |
| 48 | Мангу сам сказав мені власними устами, що Камус була найлютіша чаклунка і що своїм чаклунством вона згубила всю свою рідню. | Тобто Огул-Гаймиш, дружина Гуюка. Стратили її після воцаріння Мунке, тобто в 1251 або 1252 рр. (М.Ж.) |
| 49 | При середньому рукаві знаходиться місто на ім'я Суммеркент, що не має стін, але, коли річка розливається, місто оточується водою. Раніше ніж узяти його, татари стояли під ним 8 років. | Невідоме місто посеред Волги. |
| 50 | На рівнині раніше жили корасміни (Crosmin) | Це хорезмійці, що зайняли Азербайджан в 1225 – 1231 рр. (М.Ж.) |
| 50 | При вході в гори знаходиться велике місто на ім'я Гангес, їх колишня столиця, яка перешкоджає кургам спускатися на рівнину. | Гянджа – столиця хорезмійского принца Джелал ад-Діна в 1225 – 1231 рр. (М.Ж.) |
| 51 | Бату ж наказав провести мене до одного міста з назвою Наксуа, який колись був столицею якогось великого царства і найбільшим і красивим містом, але татари обернули його майже в пустелю. | Це Нахічевань. Місто було в 1221-1222 рр. взяте монголами. |
| 51 | ми приїхали в землю Сагенси, колись одного з наймогутніших кургів, а нині данника татар, які зруйнували всі його укріплення. | Сагенса – спотворення від «шахіншах», титулу правителів міста Ані. За часів Рубрука шахіншахом анійськім був Ваграм, якому після підкорення монголами його володінь (1236 р.) довелося служити в монгольських військах і брати участь у взятті Ерзурума. |
| 51 | Батько його по імені Захарія придбав цю землю вірмен, вибавивши їх від рук сарацинів. | За царювання Тамари (1184-1213) були звільнені міста Ані, Карс, Двін і вся північ Вірменії, після чого там утворилися васальні володіння вірменських князів Захаридів (1199 – 1236), що отримали назву від імені одного з них, Захарії, видатного полководця, який перебував на службі у грузинського царя і займав високий пост головнокомандуючого грузинського царства. (М.Ж., за статтею ) |
| 52 | Ми проїхали по рівнині, на якій татари перемогли турецького султана | Битва при Кесе-Дагу 26 червня 1243 р. в Малій Азії між військами монгольського полководця Байджу-нойона і конійського султана Гіяс ад-Діна Кей-Хосрова II. |
| 53 | у [турецького] султана, переможеного татарами, була законна дружина з Іверії. Від цієї дружини у нього був розслаблений син, якого він оголосив своїм спадкоємцем. Інший син у нього народився від грецької наложниці, яку він потім передав одному могутньому емірові; третій син у нього був від туркені; з'єднавшись з ним, багато турків і туркомани побажали вбити синів християн. Як я дізнався, вони вирішили також, в разі перемоги, зруйнувати всі церкви і вбити всіх тих, хто не побажає стати сарацинами, але син оцей був переможений, і багато з його наближених були вбиті. Він оновив своє військо на другий раз, і тоді його взяли в полон, в кайданах тримають його і понині. Пакастер, син грекині, став піклуватися про свого зведеного брата, щоб той став султаном, так як інший, якого відправили до татар, був слабкого складання; родичі його з боку матері івери, або георгіани, обурилися на це. Звідси нині в Туреччині панує отрок, який не має жодної скарбниці, трохи воїнів і багато недругів. |
Тут: султан – Гіяс ад-Дін (помер в 1246..1247 рр.); законна дружина з Іверії – Тамара, дочка грузинської цариці Русудан; розслаблений син-спадкоємець – Ала ад-Дін Кей Кобад, народився бл. 1239 р., молодший син; грецька наложниця – невідома на ім'я дочка грецького священика; другий син (від грекині) – Рокн ад-Дін Кулуг Арслан; Рубрук іменує його Пакастер; він народився бл. 1235 р. і був старшим із синів; третій син (від невідомої нам туркені з Конії) – Азз ад-Дін Кай Каус, народився бл. 1237 р., середній син; всі три брати безперервно ворогували між собою, вдаючись до заступництва монголів. В Туреччині панує отрок – перебільшення Рубрука, Рокн ад-Діну було вже більше 20 років. (М.Ж.) |
| 53 | Син Вастація слабкого здоров’я і веде війну з сином Ассана, який також ще хлопчик і пригнічений рабством татар. | Син Вастація – Феодор Ласкаріс (1221 – 1258), третій нікейський імператор (1255-1258), якому було на той час не менше 34 років, хоча Рубрук схильний вважати його юнаком. Феодор Ласкаріс страждав епілепсією, що й знайшло відображення в словах Рубрука про слабке здоров'я сина Вастація. Син Ассана – Михайло Асень, що правив у Болгарії в 1245-1258 рр. Він був зведений на престол дитиною. Між Нікейським імператором Феодором Ласкарісом і болгарським Михайлом Асенем йшла війна, що закінчилася повною поразкою останнього в 1255 р. |