Бібліографія Михайлівського
Золотоверхого монастиря
М.І.Жарких
Даний покажчик є результатом відбору матеріалів з бази даних “Україна 13 – 18 ст.”. Відібрано тільки ті матеріали, які безпосередньо стосуються монастиря (не включено численні згадки чи фрагменти у працях загального характеру). В необхідних випадках подано фрагменти аналітичного опису, які конкретно стосуються монастиря.
Подано також відомості про найвизначніших діячів монастиря – Йова Борецького, Ісайю Копинського, Феодосія Софоновича, Іринея Фальковського.
Матеріал розташовано у порядку років публікації, всередині року – за абеткою.
Краткое описание Киево-Златоверхо-Михайловского первоклассного мужского монастыря. – К. : тип. КПЛ, 1835 г. – 53 с.
Данилович И. О литовских летописях. – Журнал министерства народного просвещения, 1840 г., № 11, отд. 2, с. 70 – 114.
…10. Литовський літопис, складений в 1673 р. ігуменом Софоновичем у Києві.
Послание киевского митрополита Исайи Копинского князю Иеремии Корибуту-Вишневецкому. – Воскресное чтение, 1857 г., № 16, с. 156 – 161.
1628 г. Послание киевского митрополита Иосифа Борецкого к могилёвскому братству. – Могилёвские губ.ведомости, 1859 г., № 83.
Хроника жизни преосвященного Иринея Фальковского, составленная по его рукописям. – Киевские епархиальные ведомости, 1861 г., № 6, c. 173 – 187; № 8, c. 244 – 263; № 10, c. 305 – 321.
Е.К. Духовное завещание митрополита Иова Борецкого (ум.1631 г.). – Киевские епархиальные ведомости, 1863 г., № 21, с. 670.
1621 г. Универсал Сигизмунда 3 о поимке Иова Борецкого, Мелетия Смотрицкого и других православных иерархов. – Вестник западной России, 1864 г., т. 2, № 6, с.
1632 г. Письмо митрополита Исайи Копинского к московскому патриарху Филарету о гонениях со стороны папистов. – Вестник западной России, 1865 г., т. 2, № 5, с. 48 – 53.
Максимович М.А. Заметки о киевском месяцеслове Иринея Фальковского. – День, 1865 г., № 39, с. 936 – 937.
Добрянский А. Исайя Борисович Копинский, православный епископ перемышльский. – “Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1866 г.”, Льв., 1866 г., с. 147 – 151.
Щеголев Н. Слово в день великомученицы Варвары, проповеданное Варлаамом Лащевским в монастыре Михайловском 1746 г. – Труды Киевской духовной академии, 1866 г., № 12, с. 453 – 466.
Хроника Киевского Михайловского монастыря. – Киевские епархиальные ведомости, 1869 г., № 13, с. 394 – 402; № 16, с. 433 – 485.
Голованский Е. Игумен Вонифатий, основатель и строитель скита Феофания, принадлежащего Киево-Златоверхо-Михайловскому монастырю, и наставник его Иван Босой, удивительный человек юродивый. – К. : тип. И.А.Давиденко, 1873 г. – 228 с.
Голубев С.Т. Пётр Могила и Исайя Копинский : вступление Петра Могилы на киевскую митрополию и его отношение к Исайе Копинскому. – Православное обозрение, 1874 г., № 2, с. 210 – 243; № 3, с. 303 – 326.
Голубев С.Т. По поводу рецензии на статью “Пётр Могила и Исайя Копинский”. – Киевские епархиальные ведомости, 1874 г., № 11, c. 280 – 287; № 13, c. 361 – 374.
Голубев С.Т. Удаление Исайи Копинского из Киево-Михайловского монастыря. – Киевские епархиальные ведомости, 1874 г., № 1, с. 11 – 18; № 2, с. 41 – 48.
Михайловский монастырь и старокиевская крепость. – Киевские епархиальные ведомости, 1875 г., № 15, с. 419 – .
Голованский Е. Киево-Златоверхо-Михайловский первоклассный монастырь и его скит Феофания. – К. : 1878 г. – 222 с.
2 вид. : К. : Кий, 1998 р. – 222, 9 с.
Місцеположення монастиря та історичні замітки про нього. Церкви, престоли та святиня. Дзвіниця та інші споруди. Ризниця. Бібліотека. Маєтності монастиря в давніший [до 1786 р.] час. Маєтності, якими монастир володіє тепер. Нинішні засоби утримання монастиря. Братія. Настоятельство й настоятелі монастиря. Монастирі, які були у залежності від Михайлівського Золотоверхого монастиря. Скит Феофанія. [Книга дає набагато менше, ніж обіцяє цей зміст, і рясніє неймовірною кількістю друкарських помилок.]
Голубев С.Т. Материалы для истории западнорусской церкви. – Труды Киевской духовной академии, 1878 г., № 1, с. 199 – 219; №№ 3 – 12, с. 17 – 416 (отд. паг.).
Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1891 г., т. 5, отд. 3, с. 145 – 227; 1895 г., т. 9, отд. 3, с. 3 – 192; 1896 г., т. 10, отд. 3, с. 193 – 301.
Окр. : К. : 1896 г. – 17, 299 с.
ЧИОНЛ, т. 5 :
…10. 9.11.1626 р. Брацлав. Грамота київського митрополита І.Борецького на заснування братства при ц. Воскресіння в Немирові. (Це – ринкова церква).
Булашев Г.О. Преосвященный Ириней Фальковский, епископ чигиринский. – Труды Киевской духовной академии, 1883 г., № 6, с.
Булашев Г.О. Преосвященный Ириней Фальковский, коадьютор киевский. – Киевская старина, 1883 г., № 1, с. 89 – 120; № 5, с. 66 – 96; № 8, с. 664 – 718.
Окр. : К. : 1883 г. – 289 с.
2 вид. : Каменец-Подольский : 1895 г. – 160 с.
С. 89 : “Найбільш різнобічний вчений між російськими пастирями церкви і взагалі між російськими вченими кін.18 – поч.19 ст.”
С. 90 : “Іриней виступає найкращими відбиттям і виразом тодішнього відзначального наукового напрямку – еклектичного”. На підставі 92 томів рукописів ІФ, 9 його друкованих праць, архіву Києво-Михайлівського монастиря 1807 – 1823 рр., актів Києво-Братського монастиря.
Іван Акимович Ф. народився в 1762 р. Навчання в гімназіях у Прешбурзі та Пешті. Студентські праці. Навчання в Київській академії (1783 – 1784 рр.). Служба в КА. Прийняття чернецтва в 1786 р. Алкоголізм. Конфлікт з Ієрофеєм Малицьким в 1799 р. Ректор КА в 1803 – 1804 рр. З 1807 р. – єп. чигиринський, вікарій київ. митрополита. З 1812 р. – єп. смоленський. З 1813 р. – єп. чигиринський, коадьютор київ. митрополії (цей титул вигадали спеціально для нього). Знайдено 1294 його проповіді.
П.Л-въ Исторические заметки о Киеве. – Киевская старина, 1884 г., № 10, с. 227 – 253.
…4. О девичьем монастыре при Киево-Михайловском мужском монастыре [відомий з 1631 р., десь біля 1710 р. приєднаний до Іорданського Богословського жіночого монастиря. Цей Іорданський Богословський жіночий монастир не слід плутати з Іорданським Миколаївським жіночим монастирем].
Сумцов Н.Ф. Иннокентий Гизель. – Киевская старина, 1884 г., № 10, с. 183 – 226.
“Синопсис” – твір Гізеля, опертий на “Хроніці” Ф.Софоновича (в частині до 1290 р.). Тенденція книги – проукраїнська. С. 222 : “Історичні події в Московській державі поставлені у ‘Синопсисі’ так, що мають доповнювати собою або пояснювати події малоросійської історії”.
Лебединцев П.Г. Киево-Михайловский Златоверхий монастырь в его прошедшем и настоящем. – Киевские епархиальные ведомости, 1885 г., № 5, с.
Оглоблин Н.Н. К вопросу о начале Киевской академии : “Выпись с книг гродских воеводства Киевского” 1593 г. – Киевская старина, 1886 г., № 3, с. 482 – 494.
Прибічники заснування академії в 1589 р. посилаються на цю “Випись”, але вона була відома тільки у фрагментах у царській грамоті 11.01.1694 р. Автор знайшов цю випись в описовій книзі київського обмежування 1686 р. Ця книга – цінне географічне джерело. До неї додано 187 аркушів актів про землеволодіння, головним чином київських монастирів (Печерського, Троїцького, Пустинно-Микільського, Золотоверхо-Михайлівського, Видубицького, Братського, Кирилівського, Вознесенського Печерського дівочого; Михайлівського Золотоверхого дівочого; Фролівського дівочого).
9 актів Братського монастиря були подані ігуменом Ф.Гугуревичем; з них 4 були надруковані, в статті подано регести решти. Велика за обсягом “випись” 20.03.1593 р. – дуже цінний документ (надруковано уривки), але в ньому нічого нема ані про братство, ані про монастир чи школу.
Киево-Златоверхо-Михайловский монастырь : исторический очерк от основания его до настоящего времени. – К. : 1889 г. – 140 с.
О произведённых в прошлом году переделках в Киево-Михайловском Златоверхом монастыре. – Киевские епархиальные ведомости, 1889 г., № 4-5, с. 80 – 81.
[Голубєв С.Т.] Древний помянник Киево-Печерской лавры кон. 15 – нач. 16 вв. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1892 г., т. 6, приложение. – 14, 88 с.
С. 2 : взагалі пом’яників збереглось немало; с. 5 : погляд на них як на нездале джерело не зовсім справедливий. С. 6 – 7 : 6 прикладів цікавих історичних записів з пом’яників Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря.
С. 8 : цей пом’яник з пам’яті відновлено замість спаленого під час нападу Менглі-Гірея (десь в 1483 р.); поповнення його припинилось в 1526 р.
С. 6 : 1655 р. вписано рід Б.Хмельницького, який покрив міддю та позолотив верх ц.св. Михайла.
Петров Н.И. Описание рукописных собраний, находящихся в Киеве. – Чтения в обществе истории и древностей российских, 1892 г., № 1, с. 1 – 174; 1892 г., № 2, с. 175 – 240; 1892 г., № 3, с. 241 – 321; 1897 г., № 2, с. 1 – 128; 1897 г., № 2, с. 129 – 294; 1904 г., № 1, с. 1 – 196; 1904 г., № 4, с. 197 – 308.
Т. 1 (1892 р.) : збірки рукописів митрополита московського Макарія (Булгакова), Милецького монастиря на Волині, Києво-Братського монастиря та Київської духовної семінарії.
Т. 2 (1897 р.) : збірки Київського Пустинно-Микільського монастиря, Києво-Печерської лаври, Золотоверхо-Михайлівського, Видубицького, Фролівського монастирів та Десятинної церкви.
Т. 3 (1904 р.) : збірка Києво-Софійського собору.
Викул П. Киевский митрополит Иов Борецкий : 1620 – 1631 гг. – Подольские епархиальные ведомости, 1894 г., № 24, с. 433 – 440; № 25, с. 458 – 465; № 26, с. 481 – 492; № 27, с. 513 – 522; № 28, с. 541 – 551.
Н.П. Мучение св. великомученицы Варвары и повесть о преславных чудесах её Феодосия Сафоновича. – Труды Киевской духовной академии, 1894 г., № 12, с. 598 – 614.
Повість, написана 1669 р.
Голубев С.Т. Прискорбное столкновение Петра Могилы со своим предшественником по митрополии и киево-никольскими иноками. – Труды Киевской духовной академии, 1897 г., № 10, с. 208 – 276.
Айналов Д.В., Редин Е.К. Древние памятники Киева : Софийский собор, Златоверхо-Михайловский и Кирилловский монастыри. – Труды педагогического отдела Харьковского историко-филологического о-ва, 1899 г., т. 6, с. 1 – 58.
Троицкий П. Феофания : мужской общежительный скит, приписанный к Киево-Михайловскому Златоверхому первоклассному монастырю. – К. : 1901 г. – 32 с.
Петровский С. Златоверхо-Михайловский монастырь в Киеве : исторический очерк и современное состояние обители. – Од. : 1902 г. – 96 с.
де Витте Е.И. Древний помянник Киево-Михайловского Златоверхого монастыря. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1903 г., т. 17, № 1, отд. 3, с. 3 – 32; 1903 г., т. 17, № 3, отд. 3, с. 33 – 48; 1903 г., т. 17, № 4, отд. 3, с. 49 – 64; 1904 г., т. 18, № 1, отд. 3, с. 65 – 76.
Петров Н.И. Автобиографические записки преосвященного Иринея Фальковского. Ч. 1 : 1762 – 1783 гг. – Труды Киевской духовной академии, 1907 г., № 7, с.
Орловский П. К 800-летию Киево-Златоверхого Михайловского монастыря. – Киевские епархиальные ведомости, 1908 г., № 24, с. 575 – 578; № 25, с. 599 – 601; № 32, с. 874 – 880.
Титов Ф.И. Киевский Златоверхо-Михайловский монастырь. – Киевские епархиальные ведомости, 1908 г., № 26, с. 636 – 641; № 27, с. 662 – 670.
Окр. : К. : 1908 г. – 15 с.
В память 800-летия Киево-Михайловского Златоверхого монастыря. – К. : тип. КПЛ, 1909 г. – 240 с.
Із змісту : Голубев С.Т. Восьмисотлетие Киево-Михайловского Златоверхого монастыря. – с. 52 – 108.
Голубев С.Т. Дополнение к одному из “Объяснительных параграфов по истории западнорусской церкви”. – Труды Киевской духовной академии, 1910 г., № 7-8, с. 567 – 571; 1911 г., № 4, с.
Про хроніку Ф.Софоновича.
де Витте Е.И. Комментарии к древнейшим помянникам Киево-Печерской лавры и Киево-Златоверхо-Михайловского монастыря. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1910 г., т. 21, № 3, прил., с. 1 – 16; 1911 г., т. 22, № 1, прил., с. 17 – 32; 1912 г., т. 22, № 3, прил., с. 33 – 48; 1912 г., т. 23, № 1, прил., с. 49 – 64; 1913 г., т. 23, № 2, прил., с. 65 – 80; 1914 г., т. 24, № 1, прил., с. 81 – 112; 1914 г., т. 24, № 2, прил., с. 113 – 144.
Жукович П.Н. Протестация митрополита Иова Борецкого и других западнорусских иерархов, составленная 28.04.1621 г. – “Статьи по славяноведению”, Спб., 1910 г., т. 3, с.
Рогозинский А.М. “Кройника” Феодосия Сафоновича и её отношение к “Киевскому Синопсису” Иннокентия Гизеля. – Известия отделения русского языка и словесности АН, 1910 г., т. 15, № 4, с.
Лилеев М.И. 7.06.1683 г. Донесение Варлаама Ясинского, Феодосия Углицкого и др. гетману Самойловичу о результатах назначенной им ревизии драгоценностей Михайловского Златоверхого монастыря по отъезде в Чернигов Гугуревича. – "Сборник статей и материалов по истории юго-западной России, издаваемый ВКДА", К., 1911 г., т. 1, отд. 2, с. 118 – 120.
[Липинський В.К.] List metropolity kijowskiego Isaji Kopińskiego pisany w r. 1631 do kniazia Jeremiego Wisznieweckiego w sprawie przejścia tego ostatniego z obrządku niezjednoczonego na obrządek rzymsko-katolicki. – "Z dziejów Ukrainy : księga pamiatkowa ku czci W.Antonowicza", K., 1912, s. 120 – 125.
"Лист київського митрополита Ісайї Копинського, писаний в 1631 р. до князя Єремії Вишневецького у справі переходу того останнього з обряду неуніатського на обряд римо-католицький".
Айналов Д.В. История древнерусского искусства : Киев – Царьград – Херсонес. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1920 г., № 57, с. 136 – 248.
Літописні свідоцтва про дохристиянське мистецтво та споруди.
Гл. 1. Прийоми руських князів і послів при візантійському дворі. Кн. Ольга в Царгороді. Про дари руським князям та послам у Візантії. Київська Десятинна церква. Церква св. Софії та інші споруди Ярослава. Києво-Печерський храм. Золотоверхо-Михайлівський монастир. Фрески Кирилівського монастиря. Мармури та інкрустації Софійського собору та Десятинної церкви.
Ajnalow D.W. Die Mosaiken des Michaelklosters in Kiew. – Belvedere, 1926, Bd. 9-10, S. 201 – 216.
“Мозаїки Михайлівського монастиря у Києві”.
Conant K.J. The mosaic eucharist in st.Michaels (Kiev). – The slavonic yearbook, american series, 1941, № 1, p.
“Мозаїчна сцена євхаристії у св. Михаїлі (Київ)”.
Повстенко О. Фрески і мозаїки Михайлівського (Дмитріївського) монастиря в Києві. – Українське мистецтво (Мюнхен), 1947 р., т. 2, с. 3 – 13.
Borelius C. Safonovičs Chronik im Codex AD 10 der Västeråser Gymnasialbibliothek : eine sprachlische Untersuchung. – Uppsala : 1952.
“Хроніка Софоновича в рукописі AD 10 гімназіяльної бібліотеки у Вестересері : мовознавче дослідження”.
Січинський В. Пам’ятки української архітектури. – Філадельфія : 1952 р. – 64 с.
Розглянуто ротонду в Херсонесі, церкву 8 ст. в Керчі, Десятинну церкву та Золоту браму в Києві, собор Спаса в Чернігові, собори Печерського, Видубицького, Михайлівського Золотоверхого монастирів у Києві, собор у Володимирі, ротонду в Горянах, церкву Пантелеймона біля Галича.
Возняк М.С. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. – Льв. : вид.ЛУ, 1954 р. – 68 с.
Із змісту : “Пересторога” – с. 25 – 68 (текст).
Повстенко О. Золотоверхий Київ. – Вашінгтон : 1954 р. – 32 с.
Січинський В. Золотоверхий монастир у Києві. – “Український православний календар”, Баунд-Брук, 1955 р., с. 105 – 110.
Denisoff E. Une biographie de Maxime le Grek par le métropolite Isaie Kopinski. – Orientalia christiana periodica, 1956, v. 22, p. 138 – 171.
“Біографія Максима Грека, написана митрополитом Ісайєю Копинським”. [Зараз вважається, що життєпис М.Грека склав в 1591 р. Ісайя Кам’янецький. Сумнівно, що він тотожній Ісайї Копинському, як стверджує автор].
Бурко Д. Як зруйнували Михайлівський монастир. – “Календар-альманах на 1957 р.”, Буенос-Айрес, Відродження, б.р., с. 83 – 87.
Каргер М.К. Древний Киев : очерки по истории материальной культуры древнерусского города. – М.-Лг. : и-во АН СССР, 1958 г., т. 1 = 579 с. ; 1961 г., т. 2 = 661 с.
Т. 2 : пам’ятки київського зодчества 10 – 13 ст.
…3. Пам’ятки київського зодчества 2 пол.11 – поч.12 ст. – с. 261 – 427 [в т. Михайлівський Золотоверхий собор].
Асеев Ю.С. Новые данные о соборе Дмитровского монастыря в Киеве. – Советская археология, 1961 г., № 3, с. 291 – 296.
Науменко Ф.І. Педагог-гуманіст і просвітитель І.М.Борецький. – Льв. : 1963 р. – 116 с.
Штернберг Я.І. Студенти і вихованці Київської академії в Угорщині у 18 ст. – Український історичний журнал, 1965 р., № 4, с. 102 – 107.
В.Григорович-Барський, І.Фальковський.
Лазарев В.Н. Михайловские мозаики. – М. : Искусство, 1966 г. – 270 с.
Lasarev V.N. I mosaici della chonesa dell’Arcangelo Michele in Kiev. – Felix Ravenna, 1968, № 47, p. 109 – 144.
“Мозаїки собору архангела Михаїла у Києві”.
Бевзо О.А. Феодосій Сафонович та його “Кройника”. – Український історичний журнал, 1968 р., № 8, с. 101 – 104.
Алпатов М.В. О мозаиках Михайловского монастыря. – Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы им. А.С.Пушкина АН СССР, 1969 г., т. 24, с. 80 – 84.
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві.
Мыцык Ю.А. Влияние “Кройники” Феодосия Софоновича на киевский “Синопсис”. – “Некоторые вопросы отечественной историографии и источниковедения”, Дп., и-во ДУ, 1972 г., с. 129 – 136.
Ісаєвич Я.Д. Зв’язки братств з запорозьким козацтвом. – Середні віки на Україні, 1973 р., т. 2, с. 149 – 153.
2 вид. : КС, 1992 р., № 1, с. 7 – 11.
3 вид. : Ісаєвич Я.Д. Україна давня і нова. – Льв. : 1996 р., с. 105 – 113.
3 вид., с. 106 : “Встановлення безпосередніх зв’язків між братствами і козацтвом пов’язане передусім з діяльністю Івана Борецького і гетьмана Петра Сагайдачного”.
С. 111 : “Діячі братського руху сприяли формуванню сприйнятих козацтвом ідейних засад національно-політичного відродження, в той же час створювані козацтвом українські політичні структури забезпечували умови для розгортання братського руху”.
Мицик Ю.А. “Кройніка” Феодосія Софоновича в історичній літературі. – Історіографічні дослідження на Україні, 1973 р., т. 6, с. 127 – 141.
Мыцык Ю.А. “Хроника о початку и назвиску Литвы” Ф.Софоновича как источник по истории народно-освободительных движений 17 в. в восточной Европе. – “Некоторые вопросы социально-экономический и политической истории Украины”, Дп., 1973 г., с. 158 – 167.
Мыцык Ю.А. “Хроника о земли Польской” Ф.Софоновича как источник по истории народно-освободительных движений 17 в. в восточной Европе. – Вопросы рабочего и национально-освободительных движений, 1974 г., т. 1, с. 164 – 169.
Мыцык Ю.А. Вопросы изучения “Хроники” Феодосия Софоновича в историографии. – Вопросы отечественной историографии и источниковедения, 1975 г., т. 1, с. 76 – 92.
Мыцык Ю.А. “Кройника” Феодосия Софоновича как исторический источник и памятник украинской историографии 17 в. – Дп. : автореф.к.и.н., 1975 г. – 23 с.
Мыцык Ю.А. К вопросу о достоверности источников “Истории Российской” В.Н.Татищева : “Кройника” Ф.Софоновича и “История Российская”. – Некоторые вопросы отечественной историографии и источниковедения, 1976 г., т. 3, с.
Мицик Ю.А. Феодосій Софонович – видатний представник історичної думки 17 ст. – Український історичний журнал, 1977 р., № 12, с. 113 – 115.
Мыцык Ю.А. Вопросы публикации текста “Кройники” Феодосия Софоновича. – “Анализ публикаций источников по отечественной истории”, Дп., 1978 г., с. 58 – 74.
Дмитриев Л.А. “Книга о побоище Мамая, царя татарского, от князя владимирского и московского Димитрия”. – Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы им. А.С.Пушкина АН СССР, 1979 г., т. 34, с. 61 – 71.
Виконана Ф.Софоновичем в 1670-х рр. переробка московського “Сказання про Мамаєве побоїще”.
Мицик Ю.А. “Кройніка о землі Полской” Ф.Софоновича про визвольну війну українського народу 1648 – 1654 рр. і возз’єднання України з Росією. – Український історичний журнал, 1979 р., № , с. 116 – 123.
Боровский Я.Е. Исследования в верхнем Киеве. – “Археологические открытия 1980 г.”, М., 1981 г., с. 235 – 236.
На вул.Челюскінців [Костельній]. В т.ч. шар 17..18 ст. (10 см), перекритий пізнім валом, що йшов від Печерської брами до Михайлівського монастиря.
Мицик Ю.А. Історія Київської Русі у висвітленні українського хроніста 17 ст. Феодосія Софоновича. – “Київська Русь : культура, традиції”, К., Наукова думка, 1982 р., с. 103 – 109.
С. 104 : основні джерела – літопис, близький до Хлебниківського списку Іпатіївського л. (але не тотожній йому) та хроніка М.Стрийковського.
С. 105 : Київській Русі присвячено понад 60 % обсягу твору С.
С. 108 : “Сприйнявши теорію ‘Галич – другий Київ’, С. ставився до галицьких князів як до спадкоємців вел.князів київських […] Коронацію Данила Галицького хроніст вважав кульмінаційним моментом в історії Галицько-Волинського князівства.”
Апанович Е.М. Рукописная светская книга 18 в. на Украине : исторические сборники. – К. : Наукова думка, 1983 г. – 222 с.
…4. Історичні твори 17 ст. у складі збірників 18 ст. (Густинський літопис; хроніка Ф.Софоновича; збірник Л.Боболинського; неопублікований список Чернігівського літопису).
Павленко Г.І. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. – К. : Наукова думка, 1984 р. – 326 с.
Біографічні жанри у системі східнослов’янських літератур.
Розвиток наративності, сюжетності і художнього вимислу в житіях і літописних оповіданнях про Ольгу та Володимира (11 – поч.18 ст.).
Зображення історичної особи в розповідях про Ольгу та Володимира.
Додатки (тексти) :
1. Житіє Володимира за рукописом 17 ст.
2. Житіє Ольги за списком кін.17 – поч.18 ст.
3. Житіє Володимира поширеної редакції кін.17 – поч.18 ст.
4. Розповіді про Ольгу та Володимира з “Кройніки” Феодосія Софоновича.
5. Розповіді про Ольгу та Володимира з українського хронографа або “Летописця” Леонтія Боболинського.
6. Житіє Ольги з “Книги житій святих” Димитрія Туптала 1705 р.
7. Житіє Володимира з “Книги житій святих” Димитрія Туптала 1705 р.
Кашуба М.В. Истолкование отечественной истории деятелями Киево-Могилянской академии в борьбе против унии. – “Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов”, К., Наукова думка, 1987 г., с. 140 – 147.
З.Копистенський. Ф.Софонович. “Синопсис”. Г.Кониський. С. 142 : “Факти вітчизняної історії слугували не тільки матеріалом для ідейно-теоретичного обґрунтування возз’єднання братніх народів, але використовувались також в якості вагомого аргументу в боротьбі проти чужої українському народові, штучно створеної уніатської та католицької церкви”.
Бережина А. Світовий вандалізм. – Пам’ятки України, 1988 р., № 3, с. 24 – 32; 1989 р., № 1, с. 39 – 41.
Руйнування Михайлівського Золотоверхого собору.
Мицик Ю.А. Про публікацію пам’яток українського літописання. – “Українська археографія : сучасний стан та перспективи розвитку”, К., 1988 р., с. 53 – 56.
…7. Кройника Ф.Софоновича.
Мицько І.З. Авторство “Перестороги” у світлі українсько-білоруських взаємин. – “Прогресивна суспільно-політична думка в боротьбі проти феодальної реакції та католицько-уніатської експансії на Україні”, Льв., 1988 р., с. 133 – 135.
З тексту твору видобуто 5 біографічних визначників автора. Є такі гіпотези : А.Літинський (А.Попов, П.Яременко); Ю.Рогатинець (І.Франко); І.Борецький (М.Возняк та автор).
Пам’ятки братських шкіл на Україні : кін.16 – поч.17 ст. – К. : Наукова думка, 1988 р. – 568 с.
…14. Борецький І. та ін. Протестація. – с. 313 – 327.
15. Совітованіє о благочестіи. – с. 328 – 336 [з Луцького рукописного збірника 1624 р.].
Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія і розвиток історичної науки. – “Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів”, К., Наукова думка, 1988 р., с. 42 – 49.
С. 46 : [Праці Софоновича, Самовидця, Грабянки та Величка] “стоять на межі історіографії й літератури, наукового дослідження й повісті.”
Макаренко Д.Є. Життя на вівтар науки. – “Вивчення історії та культурної спадщини Роменщини”, См., 1990 р., с. 31 – 33.
С. 33 : “Найбільш патріотичним вчинком [М.О.Макаренка], що коштував йому життя, була відмова підписати акт на знищення Михайлівського Золотоверхого собору і частини споруд київської Софії. Це був єдиний серед вчених з 11 осіб, що були в комісії”.
Фролов В. Собори наших душ : робочий щоденник зняття і консервації мозаїк Михайлівського монастиря в Києві. – Пам’ятки України, 1990 р., № 4, с. 35 – 39; 1991 р., № 2, с. 48 – 50.
Ульяновський В.І. Незнаний том “Архива юго-западной России”. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1991 р., т. 222, с. 360 – 369.
Про “Хроніку Феодосія Софоновича”, підготовану С.Т.Голубєвим в 1916 р.
Заремба С.З. Вчений-просвітитель Іван Фальковський. – Київська старовина, 1992 р., № 3, с. 47 – 52.
Освіта. Викладання математики, астрономії, фізики у Київській академії. Роботи з хронології.
Лавров Д. Золотоверхий [монастир] : дорога до храму. – Людина і світ, 1992 р., № 5-6, с. 18 – 25.
Логвиненко О.В. Свобода волі й система цінностей в “Алфавіті духовному” Ісайї Копинського. – Проблеми філософії, 1992 р., т. 94, с. 60 – 72.
Сисин Ф. Поняття нації в українській історіографії 1620 – 1690 рр. – Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність, 1992 р., т. 1, с. 49 – 79.
Львівський літопис [М.Гунашевського]. Густинський літопис. “Хроніка” Ф.Софоновича. “Синопсис”. С. 57 : “Предметом дослідження будуть такі аспекти концепції національності, як етнічна термінологія, визначення території, розмежування від інших народів, погляди на історичну спадкоємність, соціальну структуру та еліту, релігію та характер політичної культури”.
Софонович Ф. Хроніка з літописів стародавніх. – К. : Наукова думка, 1992 р. – 336 с.
Гончар В.М., Трофіменко Г.В. Михайлівський Золотоверхий монастир – пам’ятка національної та світової культури. – “Українська культурна спадщина 17 – 19 ст.”, К., 1993 р., с. 35 – 39.
Загальний нарис.
Мицик Ю.А. Із листування українських письменників-полемістів 1621 – 1624 рр. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1993 р., т. 225, с. 310 – 347.
Листи Й.Борецького, М.Смотрицького, С.Мужиловського, переважно до кн. Криштофа Радзівіла.
Історія України в особах : 9 – 18 ст. – К. : Україна, 1994 р. – 398 с.
Із змісту : Замлинський В. Іов Борецький. – с. 246 – 255.
Мицик Ю. Документ до історії Вигурівщини. – Київська старовина, 1994 р., № 5, с. 71 – 73.
1657 р. Передача с. Вигурівщини київському Михайлівському Золотоверхому монастирю.
Ричка В. “Кройніка” Феодосія Софоновича. – Київська старовина, 1994 р., № 1, с. 103 – 104.
Рецензія на видання, підготоване Ю.А.Мициком та В.М.Кравченком.
Воля П. 20 вік помстився. – Людина і світ, 1995 р., № 10, с. 14 – 18.
Про долю Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Плохій С. Крила протекції : до визначення правового змісту Переяславської угоди 1654 р. – Mediaevalia Ucrainica, 1995, т. 4, с. 76 – 86.
С. 76 : “Ніколи не існувало тексту Переяславського договору як такого”. С. 77 : “Державно-політична і правнича свідомість в Україні й Росії не була однаковою, і кожна зі сторін часто вбачала у тій самій формулі угоди різний зміст”. На вироблення московських формулювань для переговорів у Переяславі мали вплив представники київського духовенства, найімовірніше – Ф.Софонович.
Попова О.С. Мозаики Михайловского монастыря в Киеве и византийское искусство кон.11 – нач.12 вв. – “Искусство Руси и стран византийского мира 12 в.”, Спб., 1995 г., с.
Яковенко Н.М. Символ “богохранимого града” у київській пропаганді 1620-1640-х рр. – Mediaevalia Ucrainica, 1995, т. 4, с. 52 – 75.
У творах З.Копистенського “Палінодія” (1621 р.); “Justifikacja niewinności” (1622 р., Й.Борецький ?); Густинський літопис (1624..1627 рр., З.Копистенський ?) та ін. Концепції православної церкви як представниці всього руського народу та Києва – другого Єрусалиму.
Момрик А. Біблійно-міфологічна концепція походження українців, її поява, еволюція і занепад. – “Третя академія пам’яті професора Володимира Антоновича”, К., 1996 р., с. 414 – 423.
Теорії сарматизму і Мосох-Москва. В Україні вперше – в Густинському літописі. С. 428 : “На думку автора літопису, український народ на період татарського нашестя вже існував як окремий етнос, відмінний від близькоспоріднених сусідніх слов’янських народів. Цей висновок збігається із сьогоднішніми поглядами на етногенез українців, але він не став в 17 ст. загальновизнаним”. Ф.Софонович. “Синопсис”. Українські літописи 18 ст. М.В.Ломоносов, В.М.Татищев, І.М.Болтін. “Історія русов” – останній твір із згадкою про походження українців від біблійних персонажів.
Івакін Г.Ю. Нові дослідження Михайлівського Золотоверхого собору. – “Пам’ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень”, К., 1996 р., с. 26 – 28.
Розкопками 1996 р. відкрито північний та західний притвори давньоруського часу, які раніше не були відомі; з’ясовано, що апсиди не були гранчастими.
Дегтярьов М.Г., Реутов А.В. Михайлівський Золотоверхий монастир. – К. : Техніка, 1997 р. – 159 с.
2 вид. : К. : Техніка, 1999 р. – 159 с. [стереотипне]
Легенда та символ [архангел Михаїл]. Князівська доба 11 – 13 ст. Архітектурна та мистецька спадщина монастиря 11 – 13 ст. Історія монастиря з 2 пол.13 до кін.18 ст. Архітектурна та мистецька спадщина монастиря 14 – 18 ст. Єпархіальне століття.
Івакін Г.Ю. Нова знахідка святого вершника з території Михайлівського Золотоверхого монастиря. – “Візантія і Київська Русь : каталог виставки”, К., 1997 р., с. 13 – 14.
Івакін Г.Ю. Храм-хрещальня Михайлівського Золотоверхого собору. – “Любецький з’їзд князів 1097 року в історичні долі Київської Русі”, Чн., 1997 р., с. 212 – 214.
Збудована біля південно-західного рогу собору в 10-20-х рр. 12 ст., розібрана на поч.18 ст. під час влаштування Катерининського приділу.
Логвиненко О. Осмислення ролі розуму в творах мислителів кін.16 – 1 пол.17 ст. та у Г.Сковороди. – “Сковорода Григорій : образ мислителя”, К., 1997 р., с. 47 – 55.
Віталій з Дубна “Діоптра” (1612 р.); І.Копинський “Алфавіт духовний”; Фікара “Вертоград душевний” (1620 р.).
Шевченко В.П. Трапезна Михайлівського Золотоверхого монастиря. – Пам’ятки України, 1997 р., № 1, с. 46 – 51, 10 іл.
Реставраційні дослідження розпочато в 1973 р. З’ясовано дату будівництва (закінчена в 1713 р.) і перебудов, план споруди, призначення всіх приміщень, характер склепінь і покрівлі, декор фасадів. Живопису в інтер’єрі практично не лишилось. Знайдено надгробну плиту 60:90 см з написом 1660 р.
Вечерський В.В. Доля репресованої пам’ятки. – Пам’ять століть, 1998 р., № 3, с. 23 – 32.
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві.
Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А., Козюба В.К., Поляков С.Є., Чміль Л.В. Дослідження Михайлівського Золотоверхого монастиря та прилеглих площ у 1998 р. – “Археологічні відкриття в Україні 1997 – 1998 рр.”, К., 1998 р., с. 79 – 80.
На Михайлівському майдані виявлено велику кількість об’єктів 17 – 18 ст. Біля Софійської дзвіниці знайдено фундаменти 2 кам’яних будівель 18 ст. (монастирська стайня ?). На Софійському майдані – рештки жител та господарчих ям 17 – 18 ст.
Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А., Козюба В.К., Поляков С.Є. Дослідження Михайлівського Золотоверхого собору в 1997 р. – “Археологічні відкриття в Україні 1997 – 1998 рр.”, К., 1998 р., с. 17 – 18.
Храм розміром 28.8:18.79 м складено з плінфи (переважно (34..38):(27..29):4.5 см). Пізніше до західного прясла південної стіни прибудовано приділ входу в Єрусалим (10.8:8.6 м), до західного та північного порталів – притвори. Ці прибудови розібрано у 18 ст. Поруч із собором – житлово-господарські комплекси 14 – 16 ст; монети 15 – 18 ст.; унікальна шиферна плита (153:113 см) із зображенням святого вершника.
Козак Н. Нововідкрита пам’ятка пластики княжої доби з території Михайлівського Золотоверхого монастиря. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1998 р., т. 236, с. 240 – 252, 11 іл.
Плита із зображеннм вершника, відкрита в 1997 р. Нема близьких аналогій. Припускається, що це “Увірування Савла”, яке натякає на навернення кн. Володимира Святославича.
Момрик А. Біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів : до постановки проблеми. – Mediaevalia Ucrainica, 1998 р., т. 5, с. 111 – 118.
Ранні хроніки. Длугош. Меховський. Кромер. Бєльські. Стрийковський. Гваньїні. Густинський літопис. Софонович. Синопсис. Грабянка. Історія русів.
Сліпченко Н., Сьомочкін І., Ошуркевич Л. Концепція відтворення стінопису та іконостасів Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1998 р., т. 10, с. 84 – 124, 16 іл.
Розроблено 2 варіанти розпису давньоруського ядра і ескізи розписів для приділів 18 ст. Наведено аналоги 11 – 12 ст., які можна використати.
Чмиль Л.В. Керамические комплексы 15 – 16 вв. из раскопок Михайловского Златоверхого собора в 1997 г. – “Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья 10 – 18 вв. по материалам поливной керамики”, Сф., 1998 г., с. 189 – 193.
В 1997 р. знайдено яму та дві споруди. Схарактеризовано кераміку з них.
Білецька О.П., Коренюк Ю.О., Семенов О.Б. Технологічні дослідження горельєфа архістратига Михаїла з фасаду Михайлівського Золотоверхого собору. – “Проблеми збереження, консервації та реставрації музейних пам’яток”, К., 1999 р., с. 6 – 7.
Виконано в 1740-х рр.; дослідження показало, що він не був суціль позолочений, лише деталі. На фасаді собору буде встановлена копія, а оригінал буде зберігатись в музеї монастиря.
Білецька О., Коренюк Ю.О., Семенов О., Стріленко Ю.М. Технологія виконання стінописів Михайлівського монастиря. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 36 – 39, 8 іл.
Як фрескова, так і олійна техніка не надаються до відтворення стінописів Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Автори запропонували силікатні фарби. Вони кращі за технічними показниками, а окрім того, виготовляються в Німеччині [= можна їздити туди за казьонний кошт].
Брайчевський М.Ю. Перша відбудовча ухвала і перший проект. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 17 – 18, 3 іл.
П.Д.Барановський в 1966 р. запропонував, а установчий з’їзд Всеросійського товариства охорони пам’яток історії і культури ухвалив відбудувати Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві. Перший проект відбудови подано в 1974 р. у складі проекту спорудження музею В.І.Леніна в Києві.
Бухман Г., Шелудько Б. Освітлення собору. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 42 – 43, 3 іл.
Інженерно-технічні рішення щодо електричного освітлення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.
Вечерський В.В. Реабілітація репресованої святині. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 10 – 16, 3 іл.
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві. Мих. собор збудовано для Дмитрівського монастиря (засн. в 1060-х рр.). Мощі св. Варвари привезла до Києва донька Олексія 1 Комніна Варвара – 3-я жінка кн. Святополка. [Все – фантастика].
С. 13 : “Пан Геврик почав опрацьовувати каталог втрачених пам’яток усієї України, однак мусив облишити цей задум – просто-таки неосяжною виявилася проблема обліку більшовицьких руйнацій”.
Галайба В. Життя монастирське. Останнє століття. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 95 – 97, 2 іл.
Епізоди з життя Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві в 1850 – 1917 рр.
Ганзенко Л.Г., Тимченко Т., Цитович В. Відтворення собору архистратига Михаїла : погляд на нез’ясовані проблеми. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 19 – 24.
Теоретичні аспекти відтворення. Ідейні й етичні основи відтворення храму. Естетичні основи відтворення собору. С. 24 : “Відтворення слід відокремити від реставраційної та пам’яткоохоронної практики і визначити як галузь художньо-творчої діяльності”.
Гирич І.Б., Карпенко В. Руйнували, рятували… – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 10 – 25, 4 іл.
5 документів за 06-09.1934 р. про “дослідження” та руйнування Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.
Ивакин Г.Ю. Раскопки Михайловского Златоверхого собора в Киеве. – “Средневековая архитектура и монументальное искусство”, Спб., 1999 г., с. 38 – 42.
Івакін Г.Ю. Археологічне вивчення Михайлівського Золотоверхого монастиря в 1996 – 1998 роках. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 52 – 59, 26 іл.
Підмурки. План собору. Прибудови до нього. Могильник з 11 ст. Новознайдена шиферна плита із зображенням св. вершника. Скарб з 37 золотих і срібних речей; інші знахідки.
Кілессо С.К. Якими будуть соборні фасади. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 40 – 41, 1 іл.
Натурні дослідження показали, що споруди в 18 ст. фарбували в насичені кольори. Так пропонується фарбувати й фасади відтвореного Михайлівського Золотоверхого собору.
Кот С.І., Коренюк Ю.О. Михайлівські пам’ятки в російських музеях. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 63 – 82, 20 іл.
Пам’ятки Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Демонтаж мозаїк і фресок. Обмін чи реквізиція ? Воєнна одисея михайлівських реліквій. Що ж далі ? С. 79 : “За нашими даними, нині на території Російської Федерації перебувають щонайменше 25 оригінальних пам’яток мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого монастиря”. Список пам’яток.
Кот С.І., Коренюк Ю.О., Себта Т. Привласнення і реституція. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 26 – 28.
4 документи 1973 – 1979 рр. про втрати мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.
Кравченко О., Скляр С., Стріленко Ю.М. Хіміко-технологічні дослідження та консервація руїн Михайлівського Золотоверхого собору. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 60 – 62, 8 іл.
Кривошея І., Подойніцина Н. Уманський полк на сторінках “Кройніки” Феодосія Софоновича. – Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 1999 р., т. 8, с. 187 – 190.
Кухаренко Р.І. Дорога до храму. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 4 – 9, 12 іл.
Хід робіт 1994 – 1998 рр. по відтворенню Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.
Лосицький Ю.Г. Давньоруські методи проектування. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 48 – 51, 4 іл.
На думку К.Афанасьєва, використовувалась розбивка плану за допомогою геометричних побудов в натурі. На думку Б.Рибакова, І.Шевельова і автора – використовувався модуль. Успенський собор Києво-Печерської лаври і Михайлівський Золотоверхий собори побудовані на модулі, що дорівнює ширині лопатки. Його довжина 121..124 см = 4 грецьких фути.
Лосицький Ю.Г. До проектів оздоблення інтер’єру. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 32 – 35, 3 іл.
Реставраційна копія відтворює Михайлівський Золотоверхий собор у стані на сер.18 ст. Інтер’єр його формувався в 2 етапи : 12 ст.; поч.18 ст. Запропоновано 3 проекти відтворення. Зауваження до них.
Люта Т.Ю. Земельні володіння Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві та його околицях (15 – 17 ст.) : огляд джерел. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 92 – 94, 3 іл.
Надання 1496 – 1659 рр. Картосхеми : володіння монастиря між Подолом і Хрещатиком; володіння монастиря в межах сучасного Києва (до Китаєва і Борщагівок); володіння монастиря між Києвом і р. Стугна.
Нікітенко Н.М., Нікітенко М.М. Меморіально-сакральна функція київських першохрамів. – Культурологічні студії, 1999 р., т. 2, с. 194 – 207.
Від Десятинної церкви до Михайлівського Золотоверхого собору. С. 207 : “Започаткована Володимиром і продовжена Ярославом політика зведення храмів, їхня архітектура та розпис, формування пантеону київських святих були свідченням не лише правової династичної самосвідомості християнізаторів Русі, а й намаганням відповідати апостольській місії династії”.
Нікітенко М. Найдавніший Михайлівський храм Києва. – Міжнародний конгрес україністів, (4-й), 1999 р., сер. історія, т. 1, с. 31 – 34.
Перший київський митрополит Михаїл Сирин і заснований ним Михайлівський храм (на місці пізнішого Михайлівського Золотоверхого собору).
[Повторення і розширення вигадок “Синопсиса” : що цей М. був за кн. Володимира, що він заснував не просто храм, а таки монастир, та ще й митрополичий, про існування якого не здогадувався жоден пізніший київський митрополит 11 – 12 ст., але існування якого добре видно авторові з віддалі віків, і т.д.]
Рибалко О., Карпенко В. “Зважаючи на загрозливий стан…” – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 8 – 9.
6 документів 1931 – 1933 рр. про зусилля київських пам’яткоохоронців зберегти Михайлівський Золотоверхий монастир.
Рубльова Н. Більшовики творили “нове місто”… – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 1 – 5, 8 іл.
7 документів 1926 – 1934 рр. про наступ совєтської влади на Михайлівський Золотоверхий монастир.
Тоцька І.Ф. Програма мальовань інтер’єру Михайлівського собору. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 25 – 31, 8 іл.
Розроблена авторкою програма полягає в тому, щоб в центральній частині храму відтворити живопис в стилі києво-руського мистецтва, а в приділах – в стилі українського бароко.
Черненко Г. Малиновий дзвін карильйона. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 44 – 45, 3 іл.
Карильйон – пристрій для управління набором дзвонів на дзвіниці. На дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря він управляє 40 дзвонами.
Черняков І.Т. Мідний горельєф архангела Михаїла. – Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 83 – 84, 1 іл.
Знаходився на фасаді Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Описаний 1 реченням у Голованського (1878 р.). Фігура з міді вис. 208 см, вага 69 кг; чільний бік позолочений. Виготовлений з 11 аркушів. Технологія виготовлення; сліди реставрацій (остання – 1905 р.). Дата точно не з’ясована, можливо – 1718..1730 рр., коли виготовлявся іконостас [автор помилково пише – на кошти гетьмана І.Самойловича].
Черняков І.Т. Техніка виготовлення мідного горельєфа Михаїла архангела з фронтону Михайлівського Золотоверхого собору та “київська школа” металопластики кін.17 – поч.18 ст. – “Музейні читання”, К., 1999 р., с. 82 – 86.
Івакін В. Рід князів Вишневецьких у київських поменниках. – Просемінарій. Медієвістика. Історія церкви, науки і культури, 2000 р., т. 4, с. 67 – 79.
За даними пом’яників Києво-Печерського, Михайлівського Золотоверхого, Межигірського монастирів, пом’яника з архіву Київської духовної академії і пом’яника Воскресенської церкви у Дубно. Генеалогії їх різняться, є невідомі з інших джерел представники роду.
Пархоменко І. Автор живопису Катерининського приділу – відомий. – Пам’ятки України, 2000 р., № 3-4, с. 141 – 142, 3 іл.
2 документи (30.07.1734 р.; 26.08.1734 р.) про виконання розписів Катерининського приділу Михайлівського Золотоверхого собору київським майстром Федором Камінським.
Черняков І.Т. Лавра, Мазепа та золотар Равич в об’єднанні двох століть українського відродження. – “Могилянські читання. 1999 р.”, К., 2000 р., с. 151 – 153.
На замовлення І.Мазепи І.Равич виготовив срібний кухоль (десь кін.17 – поч.18 ст.). Імовірно, що ІМ та ІР зустрілись в Києво-Печерській лаврі. Можливо, до робіт ІР належить горельєф “Архангел Михаїл” зі фронтону Михайлівського Золотоверхого собору.
Кузнець Т.В. Історія Уманського козацького полку у “Кройніці” Феодосія Софоновича. – К. : Науковий світ, 2001 р. – 16 с.
26.02.2008 р.
Опубліковано : Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / Матеріали науково-практичної конференції «Михайлівський Золотоверхий монастир : історія крізь століття» (Київ, 23.05.2008 р.) – К. : 2008 р., c. 72 – 85.