Пробні камені

Микола Жарких

Ставлю дату, це істотно: 1 березня 2022 р.
в Києві (це теж істотно).

1. Війна на території агресора.

Уже пару днів тому (час нині летить дуже швидко, і здається, що це було дуже давно) українські війська вдарили ракетою «Точка-У» по авіабазі у Міллерово (Ростовська область РФ), знищивши 2 літаки Су-30. Пізніше була ще подібна інформація по удар по центру воєнного зв’язку в Єйську (Краснодарський край РФ), наразі, здається, не підтверджена.

Це були пробні камені з боку України – чи не можна переносити війну на територію агресора, чи час уже бити ворога скрізь, де тільки його можна дістати.

Росія мовчки проковтнула ці удари – аякже, вони ж ніякої війни не ведуть, тільки «спецоперацію», ще втрат в ній не мають.

Отже – можна.

2. Ядерний блеф Росії.

Головний кремлівський упир наказав був привести свої «сили стримування» у стан підвищеної готовності, що всіма було слушно сприйнято як погрозу застосувати ядерну зброю і одностайно засуджено.

І це був пробний камінь з боку Кремля – чи не можна так вчинити?

Виявилось – не можна. Знову повторю: якщо маєш зброю і хочеш воювати – воюй. Якщо шкода Нью-Йорка (і страшно, і родичі кремлівських упирів там живуть) – так України ж не шкода. Скинув 1 мегатону на Харків – і нема проблем!

Але кремлівсьі упирі бояться так робити, і натомість обстрілюють Харків реактивною артилерією, от тепер ще крилатою ракетою по Майдану Свободи вдарили ( 15 хвилин тому, а пишу о 14:15) – хіба ж так можна чогось істотного добитись?

Думаю, доб’ються агресори тільки того, що населення Харкова, котре було настроєне досить про-російськи, назавжди возненавидить москалів.

А сьогодні, 1 березня, про загрозу ядерного удару з боку Росії уже ніхто й не згадує. Проїхало.

3. Дрібними кроками.

:

Українська армія отримає від Словаччини, Польщі та Болгарії 70 літаків Міг-29 та Су-25. У разі потреби ці винищувачі та штурмовики [будуть] базуватися на польських аеродромах, з яких українські пілоти виконуватимуть бойові завдання. Про це 1 березня повідомило командування Повітряних сил ЗСУ у Facebook.

Отака ловись!

Те, що США, Канада, країни Європи постачають нам смертельну (ну, летальну, як нині прийнято говорити) зброю – ми уже звикли, на війні до всього звикають швидко.

Але тут – одразу дві великі новини.

1, вперше йдеться про літаки, які Україна втрачає в боях і не може випускати сама. Отже, допомога дуже важлива.

2, але головна родзинка – «базуватися на польських аеродромах»! Якщо правда (а не вірити нашому командуванню не бачу підстав) – це означатиме, що НАТО надає свою територію для війни проти Росії, і Польща становиться у справедливій боротьбі України в ту саму позицію, що й Білорусія – в агресивній війні Росії.

Вважаю, що це – пробний камінь: як подивиться агресор на таке базування чи хоча б на обіцянку такого базування?

Якщо проковтне мовчки (див. п. 1) – значить, можна, і можна думати про подальші кроки.

Які саме?

Ну, про передачу Україні якихось новіших бойових літаків від США. Чи про купівлю тих самих МіГ-29 в тих країнах, де вони є і які схочуь оновити свій авіаційний парк. Чи нарешті про запровадження безпольотної зони над Україною.

Наразі всі заяви американської адміністрації про таку зону були негативними, але на війні час іде швидко, і те, що було неможливим ще вчора, може стати можливим і навіть необхідним нині чи завтра.

Оновлення: сьогодні, 2 березня 2022 р., , що Болгарія, словаччина і Польща відмовились передавати літаки Україні. Виходить, ще не можна. Не бачу причин прикрашувати серйозність нашої ситуації.

Все буде – Україна! Ми переможемо!