Нові можливості
Микола Жарких
Ставлю дату, це істотно: 27 лютого 2022 р. в Києві (це теж істотно).
1. Злість.
Перші два дні (24 і 25 лютого 2022 р.) сильно боявся. Не бачу потреби це приховувати. 25-го поміряв кров’яний тиск – він був вражаючий, навіть ліки довелося випити.
26-го страх почав минати, а сьогодні вже відчуваю злість: що, якась там колона москалів кудись рухається? А зараз зададуть їй перцю!
Мені скажуть – в гурті і беззубий собака лютує, і це буде слушно. Але можу сказати, що ще в далекому 1977 р. небіжчик СРСР визнав мене непридатним до воєнної служби за станом здоров’я (поганий зір). В 1991 році СРСР зник (і це для всіх добре), але поганий зір залишився (і це для мене недобре). Тому – роблю що можу, готую воєнні новини для моїх сайтів (сумарно 1 мільйон відвідувачів на місяць, 40 тисяч на день).
Також з’явилась у Приват24 кошти з Бонус+ на потреби армії. Ми з жінкою свої вже переказали.
2. Грім рака вбив.
Пролітав абсолютно мирний російський бомбардувальник Ту-22 над братньою Білорусією і думав собі: «А навіщо я везу із собою оцей гаспидський тягар крилатих ракет? Чи не випустити їх по братньому Києву?»
І випустив. Одну ракету , і її уламки у двір житлових будинків на Троєщині, спалено 4 автомобілі.
Я особисто чув серію трьох потужних вибухів між 9:45 і 10:00 (це все – 27 лютого 2022 р., а пишу о 10:30) – можливо, один з них був троєщинським.
Троєщина – велетенський спальний район, в якому за визначенням не можк бути нічого воєнного. Але для високоточної російської сволоти це байдуже. Ну й «сябри» не підкачали. У них там сьогодні референдум. Я не знаю, яке питання вони там поставили, але відповідь ми уже маємо – абсолютно ясну. Сподіваюсь, що і в Мінську є вуличні ліхтарі, на яких…
Також треба уточнити – бомбардувальники в Росії зняті з експлуатації в 1994 році, мова може вестись лише про , позначення якого відрізняється однією літерою М, але це – абсолютно інша машина.
3. Нова можливість для США.
США вийшли на позицію великої держави і (від 1991 р.) одноосібного світового гегемона внаслідок своєї активної участі у 2-й світовій війні на боці сил добра. Сили добра перемогли (частково, бо СРСР залишився!) в значній мірі завдяки участі США на боці правого діла.
В 1993 році США надали Україні гарантії незалежності й територіальної цілісності (Будапештський протокол) в обмін на без’ядерний статус. Україна була першою в світі державою, котра відмовилась від ядерної зброї. Причини й обставини тут не важливі, важливий тільки сам факт. Оскільки гарантії були надані провідною воєнною і політичною потугою світу, можна було вважати, що Україна перебуває під захисною парасолькою США.
В 2014 році після анексії Криму (явного порушення територіальної цілісності) і початку війни на Донбасі (явної загрози незалежності) США зробили вигляд, що ніяких гарантій вони Україні не надавали. Як же так сталось?
Одні кажуть – не на тому місці поставили кому. Другі їм заперечують: кома – то пусте, а не було відбито окремим абзацем те, що мало бути відбите. Все це не мало і не має найменшого значення.
Значення має лише факт: обіцянка від США була порушена, і міжнародний авторитет США було зруйновано. Це сталось у всіх на очах і у дивний спосіб ніхто цього не помітив.
(В цей момент – 14:45 27 лютого 2022 р. – долетів потужний вибух, аж вікна в квартирі задзеленчали… А ви кажете – гарантії не діють!)
Тепер США мають нову можливість – відновити свій авторитет, вступивши у війну на боці правого діла. На боці України проти Росії. Я розумію, що сподівань на це майже нема, але тоді нема й сподівань на відновлення авторитету. Коли хто відцурався свого добровільно даного слова один раз – тому віри уже ніколи не буде.
4. Експропріаторів – експропріюють!
Виявилось, що ліберальні лідери демократичних країн завжди добре знали цю премудрість, висловлену Карлом Марксом у далекому 1848 році, тільки якось не мали нагоди застосувати її на практиці. Все думали собі:
«» –
«Е, ще мало мусить бути,
Ще потримай, поки мож!»
Аж тепер наступив час, коли всі вони вирішили «Пора!» й «абіє устремились одностайно» грабувати те, що кремлівські упирі накопичили своєю багаторічною важкою грабіжницькою працею.
Мне об тысячи мараться не резон –
Я беру с тебя за письма миллион!
І от читаємо – з одного боку поцупили у Росії один тріліон (1012) доларів (активи великих банків), а в другий бік уже тягнуть активи Центробанку РФ. Там всього-то 643 мільярди доларів (0.64 • 1012), але й таку дрібницю все ж таки підібрали, шкода залишати грошенята без господаря.
Далі вирішили помацати, чи сите сало у головного упиря і його підручного – міністра закордонних справ.
Их обоих называли расхитителями, несмотря на то, что первый полностью возвратил похищенное, а второй и вовсе ничего не получил (М. Е. Салтыков-Щедрин).
Конкретні суми поки що ніхто не називав, але загальне враження –
–
дуже міцне. А репутація в такій справі, що не кажіть, головна річ. Тепер скільки б упир не говорив, що він повністю повернув украдене або й взагалі нічого не отримав – ніхто йому не повірить:
. – Гони монету!
Монеты нет – садись в тюрьму…
5. В Москві бояться України.
І правильно роблять.
5.1. Москва не говорить про «війну» в Україні, тільки про «спецоперацію». Ну, у кремлівських упирів звичай такий – що вони не роблять, все – «спецоперація». Литвиненка отруїти – спецоперація, Олімпіада – спецоперація, газопровід – спецоперація, вибори кого б то не було куди б то не було – спецоперація, і так далі.
Здавалось би, маючи воєнну потугу і бажання воювати – чого боятись. Хочеш воювати – воюй.
Але ні, «воювати» в Кремлі не хочуть, воліють «спецоперацію» проводити, з крилатими ракетами замість полонію. І от : «Роскомнагляд вимагає від ЗМІ у Росії не називати подій в Україні війною».
5.2. Починаючи війну проти України на морі, Москва знову боїться назвати це війною, а «контртерористичну операцію». Українські чорноморські бички становлять терористичну загрозу для країни, що володіє (або каже, що володіє) ядерною зброєю!
В результаті москалі довели своє маскування до того, що над Чорним морем. Дрібниця, але приємно.
5.3. : «Відбуваються фейкові дзвінки з номерів військовослужбовців близьким та рідним з недостовірною інформацією про їх стан та місце перебування». Москалі не можуть і не вміють воювати чесно, і розуміють, що в чесному бою вони програють. Тому й вдаються до таких викрутів.
5.4. Ще : «Форуми та групи у месенджерах WhatsApp, Viber, Telegram, Facebook Київщини масовано заполонили однакові повідомлення». Москалі, що мають (або говорять, що мають) космічну розвідку, розпитують через ці програми, як доїхати до Києва!
5.5. Ще : «Російські війська влаштували імітацію повітряного бою над Чорнобильською зоною. Натомість у Координаційному штабі Зони Відчуження наголосили, що Україна не веде там бойових дій». Знову повторю – чесно воювати москалі не вміють.
5.6. Далі : «Диверсійні групи займаються розповсюдженням на підконтрольній території цінних речей, технічних гаджетів замінованих! Не чіпати та терміново повідомляти про такі факти!»
Жителі Донбасу про цю російську пинхву знають з 2014 року, а тепер цей передовий досвід поширюється далі в Україні. Москалі бояться, що чесно зробити це не здатні (вбивати дітей, які беруть в руки «іграшки»).
5.7. «У Білгороді 5 тис. контрактників влаштували бунт та відмовилися їхати воювати з Україною» – пише . Якщо правда (підтвердження наразі немає) – ці хлопці зробили правильний вибір. України треба боятись. І це – нова можливість для москалів вижити.
5.8. Last not least! Медведчук втік з-під домашнього арешту – радник міністра МВС Антон Геращенко. А у цього щура (Медведчука) – власні джерела інформації, зокрема, і від своєї жінки (Оксани Марченко), котра втекла ще 22 лютого 2022 р. Куди? – Та до Москви, ясна річ, куди ж іще! Бояться, і правильно роблять. Це – їх новий шанс уціліти.
7. Президент Зеленський.
Я жодною мірою не є його прихильником. Голосував і буду голосувати за Петра Порошенка. Але в ці критичні дні Зеленський цілком несподівано для мене повів себе достойно і робить розумні кроки. Ми маємо в його особі не тільки символ нашого опору, але й реального главу держави, котрий узявся нарешті виконувати свої конституційні обов’язки – без допомоги завгоспів та інших московських щурів.
Вважаю, що заради відсічі агресору ми маємо всеціло підтримувати нашого президента. Це зветься «національна солідарність» і українці на це здатні. І це вони доводили уже не раз.
Зеленський отримав унікальний новий шанс, і якщо він зіграє свою роль до самого кінця з такою гідністю – все попереднє буде забуто, і він увійде в історію як ефективний керівник.
Все буде – Україна! Ми переможемо!