Переговорний рейвах

Микола Жарких

Великий Шекспір постійно вводив до своїх трагедій комічних персонажів. І він знав свою справу. Вони потрібні для контрасту, для увиразнення справжньої трагедії…

Я навмисно почекав кілька днів, поки спаде хвила обурення української громадськості з приводу переговорів із Росією. Також я не надто пильно стежив за їх перебігом, вважаючи цю справу пустою (не deserted – пустельною, закинутою, а foolish – легкодумною, нерозважливою).

Фактичний перебіг справи викладено у статті Вікіпедії «», а я запишу тільки свої чисто суб’єктивні враження.

Війна, повторюся – явище багатовимірне, і ведеться не тільки нашими військами на полях України. Дипломатичний вимір війни є не менш важливим, бо саме дипломати вирішують, яким стане мир (world) і мир (peace) після війни.

А оскільки зараз підстав для переговорів нема (сторони не досягли на полі бою вирішальних успіхів), то час для дипломатів ще не настав, і от на їх місці поки що виступають клоуни.

Що ці переговори – ніяка не дипломатія, а чиста клоунада, видно хоча би зі складу «делегацій».

Україну там «представляють» Западляк та любитель арахіса (ну, той голова парламентської фракції, яка розбіглася, від партії, котра розбіглася… Арахофілія, чи що). Повноваження? Ну які можуть бути повноваження у радника з питань закупівлі туалетного паперу і голови фракції без тіла фракції?

Росію представляє видатний політичний діяч російської сучасності Мединський.

Мединський? Той самий? – Так, той самий. Міністр «культури» Росії. І посада його – клоунська, бо яка там в Росії може бути «культура»? Хіба скульптури із гівна? І для цього потрібно окреме міністерство?

І сам він – клоун, бо на цій посаді зумів прославитись численними ескападами, явно плутаючи міністерство із цирком-шапіто.

(О, тут мене поправляють, кажуть, що Мединський уже давно не міністр, а пішов кудись вище, мало не на посаду помічника з питань санітарного стану туалетів. Але я за такими епохальними успіхами служби Мединського не стежив і все думав, що він – міністр «культури».)

Ну, і які в нього можуть бути «повноваження»? Повноваження стрибати по арені?

Словом, з обох сторін виступили відверті відходи політичного життя. Якщо вони згинуть на цих переговорах (фізично чи політично) – ніхто шкодувати не буде.

Самі «переговори» були обставлені навмисно так, що нічим іншим, як цирковою програмою, пояснити не можна. Спочатку були відкинуті пропозиції про їх проведення у серйозних нейтральних країнах, як Швейцарія. І справді, це могло би надати їх непотрібної поважності, бо такі країни – не місце для цирку.

Потім «високі договірні сторони» зустрілись у якійсь землянці, яку викопали вояки Української повстанської армії в 1943 році десь на кордоні України й Білорусії. Цю землянку 80 років тримали у законсервованому, але придатному для використання стані, і от вона знадобилась. Кадр з кінокомедії «Підпільний обком діє».

Далі переговори були продовжені в Стамбулі. Чому саме там? – Жінка Мединського захотіла турецьких томатів, котрі в Росії заборонені й стали більшою рідкістю, ніж м’ясо бобра. От вона й загадала, щоб чоловік привіз їк кошичок отих томатів. Шукайте жінку!

Турецькі майстри цирку подивились на переговори і сказали: застаріло, не смішно і не цікаво. Навіть у клоунаді потрібен свій хист.

У війні беруть участь коаліції держав. Росія воює проти нас у спілці з Білорусією, і днями бульбофюрер усіх білорусів Лукашенко заявив на весь білий світ, що ніякі домовленості Росії з Україною не можуть вважатись дійсними без його, Лукашенка, згоди. Отак-таки прямо і сказав, чим немало здивував клоунів-учасників. Поза всіма сценаріями на арену вискочив ще один клоун і наполягає, щоб сміялись саме з нього, а не з недолугих «переговорників».

А з другого боку воює коаліції демократичних держав на чолі зі США. Ніякі дійсно важливі переговори без згоди, ба навіть без прямої участі США неможливі і не матимуть жодних наслідків.

А у США в цій війні – свої інтереси, в тому числі – матеріальні, грошові. Якщо Подлуняк із Арахісом домовляться про якийсь там «мир» – що ж, сотні мільярдів уже заарештованих доларів назад повертати? А дзуськи!

Люди, які бачили сто доларів тільки по телевізору, не можуть нічого вирішувати за людей, які щодня щодня перегортають десятки мільярдів тих самих доларів.

Тому я спокійно дивлюся на ці переговори і бачу в них не зраду, а тільки клоунаду.

Позитивні наслідки цих переговорів (незалежно від їх «наслідків») такі:

1, українські клоуни тримають свій клоунський фронт в цій війні і показуюсь свою перевагу над ворожими нам клоунами.

2, поки тривають «переговори» або є надія на їх продовження – урядовий центр Києва, в якому знаходяться основі будівлі цього шапіто, перебуває у відносній безпеці від ракетних ударів (тут я не жартую!).

3, охоче вірю, що ця клоунада є маленькою частинкою якогось гаспидського глобального плану на знищення Росії, який я не в змозі осягнути. Думаю, що ця частина плана була не обов’язковою (ad libitum), але якщо для неї знайшлись відповідні виконавці – чому б хлопцям і не побавитись?

Все буде – Україна! Ми переможемо!

19 квітня 2022 р. в Києві.