Хто винен і що робити
Микола Жарких
Чи розглядуване нами видання доступне публіці? Книга надрукована накладом 3000 (три тисячі) примірників.
Де придбати – ясна річ, в Інтернеті! Наприклад, в магазині «Українська історична книга»
Ціна – 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень). Дешевше, ніж «Мерседес», але і соціально-доступною таку ціну не назвеш.
Співвідношення тиража і ціни робить цю книгу недоступною саме для шкіл (навіть для вчителів – я вже мовчу про учнів), тобто там, де її найбільше потребують.
В американців є коротке енергійне слово usability – зручність у користуванні. Usability є вирішальним фактором успіху будь-якого інформаційного проекту. Як же стоїть справа з usability в нашому випадку?
Отут і наступає той самий п’ятий акт, в якому має вистрілити вищезгадана рушниця.
1. Тримати в руках книгу вагою 2 кг – дуже незручно. Щоб її дивитись, треба покласти її на стіл.
2. При гігантському розмірі сторінок основний текст набрано шрифтом висотою 3 мм, тобто щоб його читати, треба возити носом спочатку від верхнього кінця колонки до нижнього (а висота колонки не маленька – 33.5 см!), а потім назад до верху наступної колонки.
3. І так 7 разів (текст на сторінці розміщено в сім стовпчиків, що є своєрідним рекордом).
4. Ці довжелезні стовпці не розбиті ніякими заголовками, що додатково утруднює читання.
5. Шрифт висотою 3 мм – то ще не межа наших можливостей. Деякі підписи виконано шрифтом висотою 1.8 мм. На кого вони розраховані? Далі йде тільки мікротекст для захисту банкнот…
5. Вище ми згадували про корисну діаграму середньої температури в Україні за останній міліон років. Поки ми отримуємо поетичну насолоду від красивих коливань червоної лінії по жовтому (і подекуди блакитному) тлі (с. 24 – 25), все гаразд. Але коли ми спробуємо використати цю діаграму (ну, наприклад, визначити, коли було тепліше – в 5 тис. до н.е. чи в 1 тис. до н.е.) – то тут ми із здивуванням побачимо, що вищому рівню температури відповідає нижчий рівень графіка. Чим крива йде вище, тим холодніше – така от зручність, і це підтверджується легендою діаграми.
6. На попередньому розвороті (с. 22 – 23) ми бачимо не менш корисну діаграму зволоженості за той самий останній міліон років. Обпікшись на температурі, ми перш за все звертаємо увагу на легенду і бачимо, що тут все гаразд: вищим рівням вологості відповідають вищі рівні на діаграмі, на нижчій вологості – нижчі рівні. Торжество здорового глузду?
Не поспішаймо! Розглядаючи діаграму, ми бачимо проти області «всесвітній потоп» – якраз найнижчі рівні діаграми, а області під назвою «значне зростання посушливості» – найвищі рівні.
Одним словом, «світ, по частинах розкладений і догори дригом обернений».
7. На щастя, орієнтація карт – скрізь північна, а не південна, як то прийнято у мореплаванні і як можна було сподіватись з новаторського підходу до побудови кліматичних діаграм.
Висновок: usability видання стоїть на нулі, користуватись ним дуже незручно.
Хто ж винен?
Винен, звичайно, в усьому автор – Юрій Лоза. Сидів би собі тихо, як усі – і предмету не було б для критичних стріл. Скільки десятиліть цілі інститути імітують діяльність, не випускаючи ніякої продукції – і ніхто їх не лає, бо немає інформаційного приводу.
Але рухають науку не інститути, а талановиті люди – от такі, як наш автор.
Три основних недоліки – огріхи змістовного наповнення, недоступність для масового користувача і незручність використання – легко можуть бути подолані в один крок. Треба випустити повноцінне електронне видання цього атласу, котре буде доступне безкоштовно через відповідний веб-сайт і по соціальній ціні – 50 грн. – на компакт-дисках. Ясна річ, що таке електронне видання можна і навіть треба зробити багатомовним. З огляду на таку блискучу будучність даний паперовий том можна розглядати як препринт (pre-print, або як кажуть програмісти, pre-release) майбутнього електронного дива з можливістю довільного масштабування будь-якої карти, відображення шарів та об’єктів по вибору користувача та можливістю конструювати саморобні карти з наявної бази об’єктів.
Чому цього не зроблено досі, чому на початку 21 століття все ще випускаються технічно і морально застарілі паперові гросс-бухи – я пояснити не вмію. За числом комп’ютерів і користувачів Інтернету Україна далеко не пасе задніх, і якщо одна з цілей атласу – «використання у навчальному процесі та виховній роботі» (с. 5), то треба просто дати в руки цим мільйонам користувачів матеріал для самоосвіти. А тоді й сусіди України, побачивши, що є історичний атлас їхніми сусідськими мовами, стануть інакше дивитись на нашу історію.