Пролог
Микола Жарких
Перед початком вистави, при спущеній завісі.
Павло
Ох, найновіша українська «драма для читання».
Сидір
А так, відколи скасували обов’язкову квоту на постановку п’єс Олександра Євдокимовича Корнійчука, жоден український театр не поставив ще жодної української п’єси. Оце – перша!
Завіса піднімається. Маленька галявинка в густому дикому лісі.
Меркурій
(падає на коліна)
Боже! Рятуй мене! Я згину від цих новин, які прибувають мало не щотижня! Рятуй, рятуй мене і всіх нас. Я утік із міста в оцей ліс, щоб не чути більше, як тремтять голоси, розповідаючи все нові й нові чутки. Рятуй мене, боже!
(трохи заспокоївшись, сідає під деревом)
Як тяжко ми згрішили, коли бог наслав на нас таку незмірну кару. Нечестивці спалили Рязань, усіх винищили… Упав могутній і величний Володимир, будований ще київськими князями. Єпископа Митрофана забито… Чи ти чуєш, боже? Єпископа, божого слугу вбито! Ростов сплюндровано. Князя Василька забито. Князя Василька! Що то за красень був, як приїздив до нас у Смоленськ, люд з усього міста збігався, щоб хоч подивитись на нього. І було чим любуватись. Ні, такого витязя нам більше не побачити…
(важко зітхає)
Кажуть, безбожні уже до Новгорода прямують, а інші кажуть що Козельськ упав, усіх вирізано, кров замерзла на вулицях… Більше я не міг цього слухати, утік із міста, над яким уже занесено меч божої кари. Я знаю, що від божої кари ніде не сховаєшся, але хай краще мене зарубають безбожні татари, ніж я здурію від таких картин…
В кінці галявини з’являється постать у світлих шатах і плавно наближається до Меркурія.
Меркурій
Боже, ти шлеш мені рятунок! Невже, невже це можливо? Але що то за постать, як не ангел?
Ангел
Кріпися, Меркурію, ти мусиш врятувати Смоленськ і всю Смоленську землю.
Меркурій
Я? Як я можу вчинити те, що під силу одному богові?
Сидір
Згідно з правилами матеріалізму…
Ангел
Божа воля виконується на землі через дії людей. Праведних людей, праведників. Тож знай і запам’ятай: нечестиві оточили божий град з усіх боків, але не можуть його побачити – так, як свиня не у змозі побачити сонце на небі, а одну тільки землю. І тоді, у хвилину найбільшої загрози, з’явиться світлий князь Півночі і поєднається із Владою нечуваної і небаченої краси, і розсиплються полки й полчища нечестивців, і розтануть вони перед величчю Князя і красою Влади…
Меркурій
(повторює)
Світлий князь Півночі… з Владою нечуваної краси… І врятують вони місто і весь народ…
Зображення ангела тане і зникає.
Меркурій
Тепер я знаю, куди мені йти. Я мушу донести до людей оце боже веління, а там – хай діється воля божа!
Завіса спадає.