Значення статті Н. Н.
Микола Жарких
Стратегічна авіація Гнило-Солом’яної Орди нищиться прямо на її базах – невідомо ким і невідомо чим! Наш Генеральний штаб з цього приводу «хранит гордое терпенье» й не зараховує знищені машини до свого переліку втрат Орди.
Коментатори по всьому світу хапаються за голову: як же так можна? За всю історії людства ніхто і ніколи не нищив стратегічні бомбардувальники, потенційні носії ядерної зброї, прямо на базах!
А виходить, що можна. І Україна показує нові способи війни – такої війни, якій Орда не має що протиставити.
Отже, продовжую (8 грудня 2022 р. о 8:40).
Значення статті Н. Н. для Миколи Жарких
Що ж дала оця «зачапка глупого русина із мудрим латинником в диспутацію» Миколі Жарких?
1. Оглядаючись тепер на цю давню статтю, я вважаю, що вона цілком добре відповідає рівню студентської курсової роботи для 3-го курсу. Автор продемонстрував своє знайомство із першоджерелами по темі, самостійно їх проаналізував і прийшов до правильних висновків. Можна переводити на 4-й курс.
2. В цій статті запропоновано метод рангового оцінювання вірогідності історичних джерел. Саме його наші злобні невігласи назвали «сміховинною математикою». Що ж можна сказати людям, які не знають арифметики? – Не для пса ковбаса, не для кота сало.
3. Я заманіфестував свою відданість нашій святій і єдино вірній тупоконечній вірі, відкинувши помилкові міркування гостроконечної єресі. Звичайно, ця тупоконечна віра і без мене стояла цілком міцно, але хай буде і мій глек на капусту.
4. Робота написана не безбарвно-безособово-бездарно-академічним стилем, а живою мовою, яку я вважаю відповідною в історичних дослідженнях. Картонно-академічний стиль не перетворює історичне дослідження на статтю з математики, не додає йому доказовості, а тільки ускладнює читання.
І якщо хтось колись у далекому майбутньому схоче написати свою книгу «» (подібну до такої, яку написав Олексій Ясь) – він матиме в моїх роботах поживу. «Історика» тут мабуть нема, а от «стилю» досить багато.
Значення статті Н. Н. для Надії Нікітенко
Не можу сказати тут нічого втішного. Робота Н. Н. має чітко виражений життєвий цикл. Вона була потрібна як обгрунтування святкування ювілею Софійського собору в 2011 році та пов’язаного з цим ювілеєм виділення й освоєння бюджетних коштів.
Але нині кошти виділено, освоєно і навіть забуто:
Ах, те, что ты выслал
На прошлой неделе,
Мы давно уже съели
И ждем, не дождемся,
Когда же ты снова пришлешь
К нашему ужину
Дюжину
Новых и сладких калош!
А нова нагода отримати чергову порцію бюджетних грошей на черговий ювілей неухильно наближається, бо до 2037-року лишилось тільки 15 років. Але треба цей ювілей обгрунтувати.
Тому можна сподіватись, що в недовгому часі Національний заповідник «Софія Київська» почне випускати книги і статті тупоконечного спрямування, з яких буде ясно як божий день, що справжній ювілей собору треба відзначити в 2037 році.
Париж – вартий меси, а нові калоші на вечерю – варті «нової хронології» Н. Н. Отже, вона буде відкинута й забута.
Мені навіть трохи шкода Н. Н.: все життя вона за порадою Великого Каменяра «лупала цю скалу», і з великою майстерністю влучала все в одну й ту саму точку, але не відбила найменшого кусочка, не внесла в науку ані одного біта нового знання. За перші 35 років роботи вона не набула жодного учня чи послідовника, ні один дослідник не виступив із самостійною статтею, де прийшов би до таким самих висновків, як Н. Н.
Відкидання попередньої історіографії – це необхідний етап при написанні нового дослідження, але в усьому треба знати міру. Невігластво і самовпевненість не дали змоги Н. Н. критично співставити те, що вже було сказано і те, що пропонує вона. Як наслідок – уся робота її упродовж цілого життя змарнована.