Бахчисарайська / Маріупольська ікона

Микола Жарких

Справа Бахчисарайської ікони Божої матері ніколи ще не була предметом розгляду. Що говорить нам наш літопис?

1598 р. – цар Борис Годунов наказав надіслати у церкву на Салачику ікону Пречистої богородиці. Слід думати, що це було виконано.

1681 р. – російські посли, від’їжджаючи з Криму, молились перед чудотворною іконою Богородиці й цілували її. Ми не маємо чіткої вказівки, чи це була та сама ікона, надіслана від Годунова, але це уповні можливо.

1681 р. – через чотири місяці ктитор церкви на Салачику написав до Москви чолобитну, де також назвав ікону чудотворною.

1825 р. – за свідченням Д. Тарасова, імператор Олександр 1-й приклався до ікони Божої матері.

1836 р. – М. Мурзакевич бачив у церкві дві давніх ікони – Успіння та св. Іоана Воїна.

1848 р. – архієпископ Гавриїл відзначив над входом до церкви зображення Успіння (слід здогадуватись – намальоване на камені, не ікону як таку), яке він вважав копією Маріупольської ікони.

1849 р. – М. Родіонов записав від Г. Спіранді легенду про явління ікони Успіння. Цю ікону митрополит Ігнатій забрав до Маріуполя. На скелі на місці явління намалювали зображення Божої матері. З Маріупольської ікони була знята копія і поставлена в Бахчисарайській церкві. Чудеса від ікони Успіння.

1851 р. – план забудови монастиря передбачав опорядження місця явління чудотворної ікони, де нині є зображення Богородиці.

1901 р. – «У скиту зберігається чудотворна Успенська ікона божої матері, подарована в 1781 р. полковником Тотовичем» (Л. Денісов). [Я думаю, тут об’єднано дані про дві ікони.]

1908 р. – в церкві зберігаються ікона Успіння, подарована Тотовичем, та копія чудотворної ікони «Панагії», явленої на цій скелі.

Ми бачимо, що свідоцтва джерел досить розпливчасті. По-перше, в них плутається власне ікона (зображення на окремій дошці) та зображення, намальоване прямо на скелі. По-друге, плутається тип Успіння з типом «Богородиці» (якимось із варіантів поясного зображення Марії з немовлям). По-третє, плутається місце – чи це зображення усередині церкви, чи над печерою. По-четверте, подекуди ікона називається чудотворною, але до офіційних переліків чудотворних ікон, визнаних російською церквою, вона не потрапила.

Додаткову плутанину вносить перенос ікони з Бахчисарая до Маріуполя.

О. Л. Бертьє-Делагард зазначив, що дуже докладний опис Маріупольської ікони зроблено в 1836 р. і зберігається в колекції рукописів архієпископа Гавриїла (т. 2, № 67) в бібліотеці Одеського товариства історії і старожитностей [К истории христианства в Крыму. – Записки Одесского общества истории и древностей, 1910 г., т. 28, с. 14]. Опубліковано наступний опис:

Успенська або Маріїнська церква [у Маріуполі] також мурована, примітна давньою іконою пресвятої Богородиці, писаною не на дошці з дерева, а на мастиці. Щорічно в серпні місяці прибуває до неї велика кількість поклонників. Риза на іконі нова срібна, позолочена й обсипана дорогоцінним камінням. Вона виготовлена і пожертвувана супругою генерал-лейтенанта Війська Донського Євдокією Мартиновою. Давня риза, зроблена ще в Криму, і звідти разом з іконою вивезена, зберігається у церкві і має грецький напис «Приношення усіх благочестивих християн, [зроблене] допомогою і пильністю жителів міста Марієн 1774, квітня 20» [Гавриил А.Х.Т. Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и основание Готфийской и Кафийской епархий. – Записки Одесского общества истории и древностей, 1844 г., т. 1, с. 202].

Ці відомості і до того ще переклад грецького напису подані в статті С. Серафимова [Серафимов С. Крымские христиане (греки) на северных берегах Азовского моря. – Херсонские епархиальные ведомости, прибавления, 1862 г., № 5, ].

Для цієї ікони ми маємо зображення під ризою з 1869 року та дві статті [Айналов Д. В. О мариупольских восковых иконах. – Труды 14-го археологического съезда в Чернигове, М.: 1911 г., т. 3, отд. V: Древности церковные. с. 60; Кондаков Н. П. Иконография Богоматери. – Пг.: 1915 г., т. 2, с. 221 – 223. Реферат справи: Пивоварова Н. В. [Мариупольская] икона божей матери. – Православная энциклопедия, М., 2002 г., т. 4, с. 398 – 399.].

Кондаков упевнено написав, що це – саме та ікона, про яку йшлося в 1598 і 1681 роках, але як ми бачимо, ніяких твердих підстав для цього нема. Він мав фотографію цієї ікони без ризи і зауважив, що живопис її зберігся дуже фрагментарно. На його думку, ікона дуже давня, десь 14 ст. (зауважимо в дужках, що це повністю виключає можливість її передачі з Москви в Крим в 1598 р. Я не маю сумніву, що до Криму була надіслана новонаписана ікона).

Якщо ікона ця справді така старовинна, то її походження треба вести з Константинополя, звідки її митрополит Ігнатій перевіз у Крим. Безспірне свідчення її перебування в Криму – оклад 1774 року. В Маріуполі вона була поставлена в церкві Успіння, звідки з’явились чутки (як вище), що й сама ікона зображала Успіння. Слід її, згідно Пивоварової, губиться після 1918 року (хоча мені здається, ікону знищили «русские» під час вилучення церковних цінностей, тобто в 1921 – 1922 роках. Мабуть її згубив срібний оклад).