Видання синодика
Микола Жарких
Любецький синодик – рукописний список осіб для поминання в церкві, який писався з середини 18 до кінця 19 ст. – спочатку в Любецькому Антонієвому монастирі, а після його скасування в 1786 р. – при церкві Воскресіння в Любечі. В 1926 р. цей рукопис надійшов до Чернігівського музею [Ситий І. М. [Чернігівського обласного історичного музею ім.В.В.Тарновського]. – Чернігів: 2004 р., № 33].
Він був надрукований кілька разів:
Милорадович Г. А. Антониевский Любечский мужской монастырь. – Черниговские губернские ведомости, 1860 г., № 37. [Частково.]
Филарет [Гумілевський] Чернигов. Терем с епископиею, усыпальница и синодик князей. – Черниговские епархиальные известия, 1863 г., № 10. [З історичними примітками про князів.]
Филарет [Гумілевський] Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов: 1874 г., т. 5, с. 35 – 47. [Передрук з Черниговских епархиальных известий.]
Милорадович Г. А. Любеч Черниговской губернии Городницкого уезда. – Чтения в обществе истории и древностей российских, 1871 г., кн. 2, с. 25 – 42. [Є текст передмови та примітки Філарета.]
Милорадович Г. А. [Любецкий синодик]. – Черниговские губернские ведомости, 1886 г., № 69, 71. [Повністю, без приміток.]
Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. – Летопись занятий Археографической комиссии, 1892 г., т. 9; окреме видання: Спб.: 1892 г. – 327, 47 с. [с. 8 – 20 – текст 2-ї та 4-ї частин, с. 24 – 29 – текст 3-ї частини (список князів); але в цьому виданні немає передмови до синодика].
Синодик Любецкого Антониева монастыря. – Чн. : тип. губ.правл., 1902 г. [Факсимільне перевидання, якого, проте, немає в Мережі.]
Сучасного наукового видання, виконаного у відповідності до правил археографії, синодик не має. Науковість видання автоматично передбачає, що будуть опубліковані й інші споріднені синодики (зокрема, Чернігівського Єлецького та Спаського Новгород-Сіверського монастирів), які знаходяться у неясному на сьогодні співвідношенні з давніми частинами Любецького синодика. Таку задачу ставив ще Р. В. Зотов, але раз на 123 роки, мені здається, не зайвим буде нагадати про її актуальність.
За 150 років використання цього джерела воно, як не дивно, ніколи не досліджувалось. Не з’ясовано час його написання, походження окремих частин, методи його укладання, міра достовірності – словом, не зроблено нічого для того, щоб перетворити текст на історичне джерело. Оскільки ми, фізики-теоретики, на відміну від професійних істориків, не можемо користуватись текстами, які не пройшли хоча б поверхового джерелознавчого обстеження, я вимушений дати отаке саморобне поверхове обстеження. Поверховим воно буде з тієї простої причини, що я не досліджував синодик в оригіналі. В своєму обстеженні я буду керуватись даними Р. В. Зотова та І. М. Ситого, які вивчали синодик в оригіналі [Ситий І.М. Коли і ким було започатковано Любецький синодик, або Останній твір Івана Щирського. – “Любецький з’їзд князів 1097 року в історичні долі Київської Русі”, Чн., 1997 р., с. 191 – 196].