Пролог

Микола Жарких

При закритій завісі, на авансцені. Павло та Сидір сидять по кутках і обмінюються репліками (і так упродовж всієї п’єси).

Павло

Ти ба, Микола Жарких знову до трагедії повернувся! Я так і знав, що він довго при фарсах не утримається.

Сидір

І що з того буде?

Павло

Нічого не буде. Сучасний український театр сучасними українськими п’єсами не цікавиться, надто п’єсами з української історії.

Сидір

А ти давно «» на київській сцені бачив?

Павло

Ніколи не бачив. І не тільки на київській, а й взагалі ніде. І не тільки я – за останні сто сімдесят років, від самого часу, як «Корд» був написаний, ніхто й ніде його на сцені не бачив.

Сидір

А «»?

Павло

Так само – за перші сто шість років від часу написання ніхто й ніде її на сцені не виставляв і – дасть бог! – ніколи не виставить.

Сидір

Отож! А Костомаров, Грушевський – не останні історики були, не тільки не гірші за Миколу Жарких, а може ще й ліпші. І що то їм допомогло?

Павло

«»

Завіса відкривається.