Феодоро князівство

Микола Жарких

Феодоро – князівство, середньовічна держава у Криму (не пізніше 1411 – 1475). Займало територію південно-західного гірського Криму, маючи столицею Мангуп. Назва «Мангуп», однак, походить з османського часу (кінець 15 – 18 ст.), а в часи князівства місто, напевно, звалось Феодоро.

Міське життя на плато Мангупа відроджується в 2-й пол. 14 ст., що засвідчено 3-ма грецькомовними будівельними написами. З цих написів видно, що місто входило до складу Золотої Орди (і, отже, незалежного князівства ще не існувало).

Основним джерелом до історії князівства є згадки в генуезьких та венеціанських документах 15 ст. Певне значення мають епіграфічні пам’ятки князівства та згадки в наративних джерелах грецького, османського і західноєвропейського походження.

Незаперечні дані про існування князівства маємо від 1411, коли в документах Кафи було згадано володаря Алексія. Найважливішими пунктами були Феодоро (Мангуп), Каламіта (фортеця і порт, які пізніше мали назву Інкерман), замок і поселення Фуна (біля сучасного с. Лучисте), замок на горі Сандик-Кая (на південь від сучасного с. Поляна; давня назва його невідома). Населення сповідувало православ’я; місто Феодоро було столицею Готської митрополії (канонічна територія митрополії була значно більшою за територію князівства).

Етнічний склад населення князівства реконструюється дуже гіпотетично. Є відомості про греків, готів, аланів, черкесів, татар, караїмів. Походження правлячої династії Феодоро не з’ясовано, висунуті гіпотези не є переконливими. Найімовірніше, правитель Алексій (не пізніше 1411 – 1445?) походив з місцевого роду, перед тим не відомого в історії.

Політика князівства базувалась на союзах з православними Візантією та Трапезундською імперією. Ці союзи були закріплені династичними шлюбами. З Кримським улусом Золотої Орди і пізніше з Кримським ханством Феодоро підтримувало традиційні дружні відносини, натомість відносини з генуезькою колонією в Кафі (див. Феодосія) були весь час ворожими, що вилилось у війни 1422–23 та 1433–41. Метою феодоритів було відвоювання життєво необхідного для них південного узбережжя Криму і зокрема фортеці й порта Чембало (Балаклава). Але генуезці спромоглися захистити свої володіння і навіть намагалися відібрати у феодоритів їхню єдину гавань – Каламіту.

Після того як турки завоювали Константинополь (1453) і Трапезунд (1461), Феодоро було змушене шукати нових союзників. З цього часу відомі його контакти з Молдавським князівством та Великим князівством Московським. Дещо поліпшились відносини з Кафою; однак торговельна війна між ними не припинялась (уряд Кафи скаржився, що торгівля, ведена феодоритами на Чорному морі, дуже підриває доходи від кафинської торгівлі).

В 1475 сильний османський флот під командуванням візира Гедик-Ахмеда-паші напав на Кафу і легко її захопив (4 червня). Після цього османське військо опанувало всі генуезькі володіння в Криму. Правителі Феодоро (Ісаак, 1465–1475, та його наступник Александр, 1475) вирішили захищати свою столицю. Єдину реальну допомогу їм надав молдавський господар Штефан 3-й Великий, який надіслав загін у 300 вояків. Облога Феодоро (Мангупа), в ході якої турки використовували облогові гармати великого калібру, тривала біля 6 місяців, після чого туркам вдалося здобути місто і захопити в полон князя Александра (був страчений у Стамбулі в 1476). Князівство було перетворене на провінцію Османської імперії.

Найважливішими пам’ятками князівства є будівлі на Мангупі: оборонні споруди, частково збережений палац-донжон, рештки храмів. Оборонні споруди Каламіти та Фуни також відносяться до спадщини феодоритів.

З Феодоро пов’язано кілька поширених історіографічних міфів: що це князівство існувало вже в 2-й пол. 14 ст.; що князі Феодоро походили з вірменського роду Гаврасів; що від князів Феодоро походить рід московських служилих людей Ховріних.

Література

Бертье-Делагард А.Л. Каламита и Феодоро // Известия Таврической учёной архивной комиссии. № 55. 1918;

Герцен А.Г. Крепостной ансамбль Мангупа // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Т. 1. 1990;

Мыц В.Л. Укрепления Таврики Х-XV вв. К., 1991;

Степаненко В.П. Владетели Феодоро и византийская аристократия 15 в. // Античная древность и средние века. Вып. 32. Екатеринбург, 2001;

Мыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV веке. Симферополь, 2009.

Київ, 3 травня 2013 р.